Кілька місяців тому я їхала додому наприкінці довгого дня і відчувала сильні емоції. Навчання щойно почалося, і я хвилювалася через це, а також через деякі інші складні речі, що відбувалися в моєму житті.

У мене є три жінки, яким я часто телефоную за порадою та підтримкою в такі моменти. Я їм дуже довіряю; вони завжди спрямовують мене до Господа і переконуються, що зі мною все гаразд. Я вже плакала, коли зателефонувала першій з них. Вона не відповіла. «Мені б справді не завадило з кимось поговорити зараз», — подумала я. Тож я спробувала зателефонувати другій жінці, але вона теж не відповіла. Тоді я зателефонувала третій. Коли й вона не взяла слухавку, я почала ридати і з’їхала на узбіччя.

Саме тоді гучний голос ніби сказав мені: «Чому Я для тебе лише четвертий варіант?»

Я розплакалася і відразу почала молитися Небесному Батькові. Я вибачилася перед Ним, а потім подякувала за нагадування, що Він завжди поруч. Це був такий глибокий досвід — сидіти там, на узбіччі, і знати, що я можу довірити все Богу. Тоді я здивувалася, чому ніколи раніше не запитувала, з ким Він хоче, щоб я поговорила. Я помолилася ще трохи, розповідаючи Небесному Батькові про те, що переживаю. Потім я сказала: «Я знаю, Ти не поселив нас на землі, щоб ми проходили через це наодинці. Чи є хтось, з ким Ти хочеш, щоб я поговорила?»

Майже миттєво в мене виникло спонукання зателефонувати ще одній дивовижній жінці в моєму житті. Проте я вагалася, бо ми давно не спілкувалися. Вона не входила до вузького кола людей, до яких я зазвичай зверталася, і я не була впевнена, що вона зможе дати мені слушну пораду; я не хотіла її турбувати. Але це спонукання було настільки сильним, що я знала: вона саме та людина, якій я маю зателефонувати.

Я набрала її номер, і вона відповіла після перших гудків. «Я якраз думала про тебе», — сказала вона в слухавку. «Останні кілька днів ти не йдеш у мене з голови. Як твої справи?» Я була приголомшена. Я розповіла їй про те, що відбувається в моєму житті, і вона поділилася зі мною особистим досвідом — він був майже ідентичним тому, що я зараз переживала. Вона сказала дуже правильні слова, розповіла, як змогла звернутися до Бога, і дала мені чудову пораду. Було так корисно почути це від людини, яка розуміла мою ситуацію.

Коли я поклала слухавку, мені стало набагато легше. Я все ще сиділа на узбіччі, і перш ніж продовжити шлях додому, відразу ж промовила ще одну молитву вдячності. Я не знала, як належним чином подякувати Небесному Батькові за цей досвід. Він так глибоко розчулив моє серце.

Я знала, що Бог не був проти того, щоб я телефонувала тим першим трьом жінкам, але тоді я зрозуміла, що Він також знає, з ким нам потрібно поговорити, і кому потрібно поговорити з нами. Не було жодного почуття сорому чи провини — лише м’яке нагадування про те, що Він знає весь план.

Джерело: dsliving.com