Після шести чи семи років, протягом яких вона регулярно не відвідувала Церкву Ісуса Христа, Літзі Данет нарешті вирішила зробити те, про що думала вже кілька місяців: повернутися. Але найцікавіше те, що вона вирішила зробити це несподівано, нікого не попередивши.
«Я йду без запрошення. Я ні з ким не зв’язувалася», — розповіла Літзі, готуючись знову піти до Церкви.
Причина була простою: вона хотіла, щоб це рішення було повністю її власним. Вона не хотіла відчувати тиску чи брати на себе якісь зобов’язання, перш ніж зрозуміє, що відчуватиме після повернення.
«Я хочу піти, тому що сама справді цього хочу», — пояснила вона.
І хоча їй дуже хотілося повернутися, вона також хвилювалася. Минуло багато років відтоді, як вона востаннє була активною членкинею Церкви, і вона вже не була підлітком, яким пам’ятала себе в той період життя. Тепер у неї були чоловік, донька, сім’я і важливе запитання: чи почуватиметься вона й далі частиною Церкви?
«Я боюся, що не впишуся»
Готуючись вийти з дому, Літзі зізналася в одному зі своїх Instagram Reels, що саме це було одним із її найбільших побоювань.
«Частина мене боїться, що я там не впишуся. Я вже не підліток, у мене вже є сім’я, є донька», — сказала вона.
Минуло достатньо років, щоб багато чого могло змінитися. Вона навіть запитувала, як зараз проходять церковні збори і які є можливості для дітей, адже пам’ятала, що раніше, коли вона відвідувала Церкву, там були ясла для маленьких дітей.
Але попри зовнішні зміни, її бажання знову відчути те, що колись вона знаходила в Церкві, нікуди не зникло. Літзі пояснила, що вже кілька місяців відчувала цей поклик — потребу, яку більше не могла ігнорувати.
Того дня, анонімно запитавши у Facebook-групах про розклад церковних зборів, вона вирішила прислухатися до своїх відчуттів.
«Сьогодні я вирішила прислухатися до своєї інтуїції. Більше не стримувати це відчуття чи цю потребу піти туди», — розповіла вона.
Чоловік також підтримав її рішення, і майже спонтанно Літзі зібралася, взяла сумку та вирушила до Церкви.
Повернення після стількох років
Хвилювання не зникло одразу. Навіть під час підготовки Літзі зізнавалася, що не знала напевно, що на неї чекає. Вона не знала членів тієї громади й не уявляла, яким буде повернення після стількох років. Але в одному вона була впевнена.
«Я точно знаю, що Бог існує», — сказала вона.
Саме тому, пояснила Літзі, вона не хотіла ставитися до свого повернення до Церкви легковажно. Для неї повернутися до Церкви означало не просто прийти одного недільного дня, а потім про все забути.
«Я хочу побачити, що відчуватиму, розумієте? Чи почуватимуся комфортно і чи знайду той спокій у душі, якого потребую», — сказала вона.
Вона хотіла зрозуміти, що знову відчуватиме в цьому середовищі, і, найголовніше, прислухатися до того, що відбуватиметься в її серці.
Перша неділя, сповнена хвилювання
Після свого першого повернення Літзі продовжила відвідувати Церкву. В іншому ролику вона розповіла, що це була вже її третя неділя після повернення.
«Якби місяць тому мені сказали, що я знову робитиму це, я, мабуть, не повірила б. І ось я знову тут», — сказала вона.
Минуло сім років відтоді, як вона перестала бути активною членкинею Церкви, а тепер вона знову приходила на збори щонеділі. І, на її власний подив, була щаслива.
«Можу сказати, що після семи років, протягом яких я не була активною членкинею, я справді почуваюся дуже щасливою», — сказала вона.
Це не означає, що все було легко. Насправді Літзі зізналася, що однією з найскладніших речей після повернення було знову звикнути рано вставати. Проте вона вже три неділі поспіль приходила на збори вчасно.
Жартома вона розповіла, що її чоловік, мабуть, сумнівався, чи зможе вона дотримуватися такого режиму, адже зазвичай прокидалася значно пізніше. Але все склалося інакше. Три неділі поспіль Літзі продовжувала приходити до Церкви.
«Я змогла відчути себе як удома»
Один із найважливіших моментів у розповіді Літзі про повернення до Церкви стався тоді, коли хтось в Instagram прямо запитав її, як усе пройшло. Літзі відповіла:
«Усе пройшло дуже добре. Попри те, що я не знала жодного члена Церкви, я зосередилася на тому, що справді важливо, і змогла відчути себе як удома».
Ця фраза багато в чому підсумовує її досвід. Незважаючи на роки, що минули, Літзі знову знайшла в Церкві місце, де змогла відчути спокій.
Її історія показує, що не кожне повернення до Церкви починається із запрошення. У випадку Літзі все почалося з внутрішнього відчуття та бажання знову знайти душевний спокій.
Через сім років вона знову переступила поріг Церкви. І, за її власними словами, змогла відчути себе як удома.
Джерело: https://masfe.org/
