Щоразу, коли моя донька стикається з чимось неприємним — а у світі дворічної дитини це трапляється постійно, — вона голосно вигукує: «Мені треба ЙТИ!»
Куди йти? Бажано до бабусі, де зазвичай усе приємніше, а дорослі значно поблажливіші. Ми над цим працюємо. А тим часом це означає, що і я працюю над подоланням власної схильності уникати труднощів. Нещодавнє усвідомлення змінило мій підхід до особистих випробувань. І, як не дивно, цей євангельський урок прийшов через знайомство з північноамериканськими бізонами.
Дивовижний спосіб, у який бізони реагують на бурі
Чи знали ви, що бізони йдуть назустріч бурі, коли відчувають її наближення? Один промовець у нашому приході нещодавно згадав про це явище під час виступу на причасних зборах.
Дві великі стадні тварини століттями блукали дикими просторами Північної Америки — велика рогата худоба та бізони, — і вони мають абсолютно різні стратегії переживання степових бур. Коли худоба відчуває бурю, вона тікає від неї, сподіваючись урятуватися. Коли ж бізони відчувають бурю, вони йдуть їй назустріч, важко ступаючи до тепла по інший бік.
Результат такий: бізони проводять у бурі менше часу, бо вона швидше проходить над ними. А худоба зрештою рухається разом із бурею, і її спроби втекти лише подовжують страждання.
Науковці розмірковували над цим явищем: чому два схожі види в одному природному середовищі демонструють такі різні реакції? Хоча багато аспектів цієї поведінки залишаються незрозумілими, духовну метафору важко не помітити: намагаючись утекти від випробувань, ми лише подовжуємо боротьбу. Але коли зустрічаємо їх із вірою, ми розвиваємо силу, необхідну, щоб витримати неминучі життєві бурі.
На відміну від худоби, яка фізично менш витривала, бізони мають міцну м’язову будову та товсту шкіру. Це не означає, що бурі їм не шкодять. Бурі все одно залишаються неприємними. Але проходження крізь них зміцнювало бізонів протягом поколінь. Вони ніби знають, що створені протистояти бурі.
Як завіти допомагають нам долати життєві бурі
Цього року, вивчаючи Старий Завіт, ми вже побачили багато сміливості, схожої на сміливість бізонів. Жінки й чоловіки відчували, як на горизонті гуркочуть грозові хмари, і з вірою йшли уперед.
Йосип зустрівся зі зрадою. Мойсей прийняв пророче покликання. Ісус Навин очолив завоювання. Рут обрала вірність. Давид зібрав каміння.
Кожен із них переміг. Кожен увійшов у бурю і пройшов крізь неї до обіцяння. Ймовірно, ніхто з них сам не обрав би таких лякаючих ролей і, здавалося б, неможливих битв. Але вони обрали рухатися вперед.
Історія за історією повторює цю біблійну істину: жінки й чоловіки завіту не можуть і не будуть тікати від бур смертного життя. Натомість Господь укладає завіт, що дасть нам усе необхідне, аби ми могли протистояти їм. Чим більше бур ми зустрічаємо поруч із Ним, тим стійкішим стає наш дух.
«Скорботи [є нашим спільним досвідом,] … невід’ємною частиною божественного плану, що допомагає нам зростати», — навчав президент Даллін Х. Оукс. «Боже запевнення [полягає] в тому, що з погляду вічності опозиції не буде дозволено подолати нас. З Його допомогою, нашою вірністю та витривалістю ми переможемо. Як і смертне життя, частиною якого вони є, усі скорботи тимчасові» (виділення додано).
Хвороби, біль, залежність, смуток, жорстоке поводження, погані звички, нові звички, самотність, прощення, конфлікти, смерть, горе — життєві бурі різні для кожного з нас, але всі вони абсолютно реальні.
Ми не можемо втекти від власних бур. Але водночас вони не є чимось таким, до чого ми не були підготовлені.
Господь казав нам, що бурі будуть. Він обіцяв бути нашим якорем серед них. І Він навіть показав, що має силу приборкувати їх.
Як Він запевняє нас:
«Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою; і через ріки, — вони не потоплять тебе; коли підеш крізь вогонь, не попечешся, і полум’я не обпалить тебе»
Ісая 43:2
Тож нехай іде дощ. Нехай виє вітер. Нехай тремтить земля. Нехай диявол влаштовує свою найтеатральнішу, найшаленішу істерику.
Ніщо з цього не зрівняється з вірою людей завіту, які сміливо дивляться вперед і міцно тримаються за Світло, Яке спокійно чекає по той бік бурі.
Джерело: ldsliving.com
