У мене є три жінки, яким я часто телефоную за порадою та підтримкою в такі моменти. Я їм дуже довіряю; вони завжди спрямовують мене до Господа і переконуються, що зі мною все гаразд. Я вже плакала, коли зателефонувала першій з них. Вона не відповіла. «Мені б справді не завадило з кимось поговорити зараз», — подумала я. Тож я спробувала зателефонувати другій жінці, але вона теж не відповіла. Тоді я зателефонувала третій. Коли й вона не взяла слухавку, я почала ридати і з’їхала на узбіччя.

Саме тоді гучний голос ніби сказав мені: «Чому Я для тебе лише четвертий варіант?»

Я розплакалася і відразу почала молитися Небесному Батькові. Я вибачилася перед Ним, а потім подякувала за нагадування, що Він завжди поруч. Це був такий глибокий досвід — сидіти там, на узбіччі, і знати, що я можу довірити все Богу. Тоді я здивувалася, чому ніколи раніше не запитувала, з ким Він хоче, щоб я поговорила. Я помолилася ще трохи, розповідаючи Небесному Батькові про те, що переживаю. Потім я сказала: «Я знаю, Ти не поселив нас на землі, щоб ми проходили через це наодинці. Чи є хтось, з ким Ти хочеш, щоб я поговорила?»

Майже миттєво в мене виникло спонукання зателефонувати ще одній дивовижній жінці в моєму житті. Проте я вагалася, бо ми давно не спілкувалися. Вона не входила до вузького кола людей, до яких я зазвичай зверталася, і я не була впевнена, що вона зможе дати мені слушну пораду; я не хотіла її турбувати. Але це спонукання було настільки сильним, що я знала: вона саме та людина, якій я маю зателефонувати.

Я набрала її номер, і вона відповіла після перших гудків. «Я якраз думала про тебе», — сказала вона в слухавку. «Останні кілька днів ти не йдеш у мене з голови. Як твої справи?» Я була приголомшена. Я розповіла їй про те, що відбувається в моєму житті, і вона поділилася зі мною особистим досвідом — він був майже ідентичним тому, що я зараз переживала. Вона сказала дуже правильні слова, розповіла, як змогла звернутися до Бога, і дала мені чудову пораду. Було так корисно почути це від людини, яка розуміла мою ситуацію.

Коли я поклала слухавку, мені стало набагато легше. Я все ще сиділа на узбіччі, і перш ніж продовжити шлях додому, відразу ж промовила ще одну молитву вдячності. Я не знала, як належним чином подякувати Небесному Батькові за цей досвід. Він так глибоко розчулив моє серце.

Я знала, що Бог не був проти того, щоб я телефонувала тим першим трьом жінкам, але тоді я зрозуміла, що Він також знає, з ким нам потрібно поговорити, і кому потрібно поговорити з нами. Не було жодного почуття сорому чи провини — лише м’яке нагадування про те, що Він знає весь план.

Джерело: dsliving.com

The post Нагадування, яке дав мені Бог, коли ніхто не відповідав на мої дзвінки. appeared first on MoreFaith.org.ua.

Настав час подумати про те, чого мама хоче на День матері. Але не просто формально — а чого вона хоче насправді?

Ваша мама, швидше за все, скаже, що їй сподобається будь-який подарунок. Проте я поговорив із тринадцятьма матерями, щоб дізнатися, чого вони справді бажають у свій особливий день. Я спілкувався з мамами маленьких дітей, досвідченими матерями та бабусями. І ось що було спільним для всіх: мама хоче не просто подарунок, а знак уваги.

Не зрозумійте мене неправильно: мамам, безперечно, будуть приємні подарунки, які ви плануєте купити. Але якщо ви знайдете час, щоб по-справжньому подумати, на якому етапі життя зараз перебуває ваша мама і що може зробити її день особливим, вона буде вам дуже вдячна.

Відпочинок

Багато мам маленьких дітей, з якими я спілкувався, сказали, що найбільше хочуть хоча б трохи відпочити від щоденних маминих обов’язків. Матері люблять свої сім’ї, але материнство може бути виснажливим, особливо коли більшу частину часу вони проводять із кількома маленькими дітьми.

Одна мама розповіла мені про День матері кілька років тому, коли в неї були дворічний син і п’ятимісячне немовля:

«На День матері все, чого я хотіла, — це не міняти жодного підгузка і не мити посуд. Мій чоловік узяв на себе все на вихідних: прибирав, пилососив, готував їжу. Мати перепочинок від щоденних обов’язків, навіть якщо лише на один день, — це неймовірно».

Ось кілька способів, як ви можете подарувати мамі відпочинок:

Якщо вдома є справи, які мама зазвичай виконує сама, візьміть одну з них на себе — хоча б на тиждень до або після Дня матері.

Домовтеся з братами й сестрами, що в День матері не будете сваритися і спробуєте вирішувати свої проблеми самостійно.

Подумайте, що мама любить робити вдома. Якщо їй подобається садівництво, настільні ігри, кулінарія чи перегляд улюблених фільмів, допоможіть створити для неї умови, щоб вона могла спокійно насолодитися тим, що любить.

Час для себе

Інші мами казали, що їм хотілося б ненадовго вийти з дому й побути в іншій атмосфері. Одна молода мама п’ятьох дітей сказала, що їй дуже сподобався б день турботи про себе: манікюр, педикюр, догляд за обличчям, відсутність потреби готувати та вечеря з чоловіком.

Одна мама дітей-підлітків пояснила:

«Матерям потрібен час для себе: погуляти з подругами, зайнятися хобі, так би мовити, зарядити батарейки, щоб бути кращою матір’ю і дружиною».

Якщо ви думаєте, що ваша мама була б рада трохи побути поза домом, ось кілька ідей:

Подаруйте їй враження. Багато мам, з якими я спілкувався, згадували про спа-день. Але якщо це не те, що сподобалося б вашій мамі, подумайте про інший варіант: цікаву подію, коротку прогулянку, поїздку або екскурсію в місце, яке вона давно хотіла відвідати. Ви знаєте свою маму краще за всіх.

Допоможіть їй зустрітися з близькими людьми. Деякі мами хочуть побути на самоті, але багато хто хотів би провести час із подругами або чоловіком.

Подумайте про плани не лише на сам День матері. Оскільки День матері припадає на неділю, деякі місця можуть працювати за скороченим графіком або бути зачиненими. Тому можна запланувати щось приємне на тиждень до або після свята.

Час із сім’єю

Мами, чиї діти вже виросли й живуть окремо, мають зовсім інші бажання. Коли я запитав одну з таких матерів, чого вона хоче на День матері, вона одразу відповіла: «Часу з моїми дорослими дітьми».

Досвід наших мам дуже різний. Але часто все, чого старші мами насправді хочуть від нас, — це щоб ми приділили їм увагу.

Одна мама дорослих дітей розповіла мені про свою традицію:

«Тепер, коли мої діти виросли й живуть окремо зі своїми сім’ями, я кажу їм, що найособливіший подарунок, який вони можуть мені зробити, — це час, проведений зі мною, і наші спільні заняття».

Звісно, не всі дорослі діти живуть достатньо близько до своєї мами, щоб відвідати її особисто. Ось кілька ідей для різних ситуацій:

Створіть традицію. Одна мама розповіла, що щороку квітковий магазин доставляє їй букет разом із персоналізованим листом від її дитини. Така традиція робить подарунок особливим, а лист додає йому тепла. Так мама відчуває вашу присутність, навіть якщо ви не можете бути поруч.

Зробіть відеодзвінок. Скористайтеся технологіями й докладіть особливих зусиль, щоб мама могла поговорити з вами у День матері.

Якщо ви живете далеко, але маєте власних дітей, подумайте про поїздку до бабусі. Вона буде рада побачити онуків, а мати ваших дітей також отримає трохи часу для себе. Так ви можете подарувати радість одразу двом мамам.

Вдячність

Що б ви не подарували мамі, обов’язково додайте до цього слова: «Дякую».

Моєю першою реакцією на відповіді про вдячність була думка, що ці мами просто намагаються бути ввічливими. Але чим більше я про це думав, тим більше розумів: вони не просили про показну вдячність. Вони хотіли щирої подяки.

Після розмови про інші подарунки одна мама сказала:

«Як мати, усе, чого я насправді хочу, — це відчувати, що мої діти вдячні за те, що я роблю для них. Вдячні за те, що я жертвую заради них. Вдячні за те, що я дбаю про них, годую їх і віддаю їм стільки сил. Я хочу почути: “Я люблю тебе, мамо, і дякую тобі за все, що ти для мене робиш”».

Якщо ви почнете підготовку до Дня матері саме з такого настрою, то зможете вибрати справді найкращий подарунок.

Додайте обійми. Що б ви не подарували мамі, обійміть її. Довгі, міцні обійми разом із добрими словами можуть залишити в її серці теплий і тривалий спогад.

У День матері мама не завжди чекає чогось великого чи дорогого. Часто вона просто хоче відчути, що її бачать, цінують і люблять.

Джерело: https://masfe.org/

The post Чого мама насправді хоче на День матері appeared first on MoreFaith.org.ua.

1. Розпізнавайте, як саме ви чуєте голос Духа

«З огляду на глибоке бажання Бога говорити з нами, не дивно, що існує багато способів, у які Він спілкується з нами через Святого Духа», — пояснила сестра Вортен.

Іноді вплив Святого Духа може проявлятися як ясна думка, що приходить у ваш розум. В інших випадках це може бути легке внутрішнє спонукання щось зробити. У кожній ситуації Бог говорить до людей по-своєму, тому не дивуйтеся, якщо ви відчуваєте Святого Духа не так, як хтось інший.

Президент Вортен звернув увагу на чотири слова, якими президент Рассел М. Нельсон описував те, як Святий Дух говорить до нас. Цей список може допомогти вам розпізнати, як Дух проявляється у вашому житті:

• Скеровує. Коли ми шукаємо скерування щодо певного питання, ми можемо отримати підказку саме для цієї ситуації, яка веде нас до конкретної відповіді.

• Направляє. Іноді ми отримуємо одкровення, навіть не просячи про нього. Такий «направляючий» вплив Святого Духа часто спонукає людину зробити щось несподіване.

• Втішає. Дух може прийти до нас у час потреби, принести мир у наше серце й допомогти нам відчути, що Бог поруч.

• Постійний. Тихе, постійне товариство Святого Духа — це обіцяння, яке ми отримуємо під час хрищення і конфірмації. «Якщо ми щотижня поновлюємо свої завіти через причастя, — сказав президент Вортен, — ми можемо припускати, що Святий Дух буде з нами більшість часу».

2. Роздумуйте про минулий духовний досвід

Коли здається, що Святий Дух далеко, сестра Вортен порадила згадувати конкретні моменти, коли ви точно знали, що Святий Дух був поруч.

«Роздуми про наш особистий минулий досвід зі Святим Духом — це більше, ніж просто гарна порада, — сказала вона. — Це життєво необхідно».

Такі спогади можуть допомогти вам зрозуміти, що Небесний Батько з вами зараз, бо Він був з вами тоді. Подумайте про свої минулі моменти, коли ви відчували Духа, і про те, як ви знали, що Святий Дух був присутній. Які кроки ви зробили, щоб підготуватися до того моменту? Як ви можете повторити цю підготовку зараз?

Президент Вортен запропонував запровадити практику, яку використовує президент Генрі Б. Айрінг: регулярно запитувати себе: «Чи бачив я сьогодні Божу руку у своєму житті або в житті моєї сім’ї?» Записуйте те, що пригадуєте.

«Це може бути потужним інструментом, який допоможе нам розпізнати, наскільки часто Святий Дух перебуває з нами. І це трапляється частіше, ніж ми можемо думати», — сказав президент Вортен.

3. Запрошуйте Святого Духа впливати на вас

Щоб повною мірою користуватися впливом Святого Духа, ми повинні запрошувати Духа у своє життя. Президент Вортен пояснив, що пам’ять про Ісуса Христа допомагає нам це робити:

«Боже завітне обіцяння, що ми можемо завжди мати Його Духа з нами, відповідає нашій завітній обіцянці завжди пам’ятати Його Сина. Тому один із найкращих способів подбати про те, щоб вплив Святого Духа постійно був з нами, — це постійно пам’ятати Ісуса, “звертатися до Нього в кожній думці”, як сказано в Писанні».

Сестра Вортен також нагадала слова президента Нельсона з виступу на генеральній конференції 2018 року про те, як ми можемо запрошувати Духа: молитовно вивчати Книгу Мормона, регулярно відвідувати храм і виконувати сімейно-історичну роботу.

Вортени також нагадали слухачам: якщо думка, яка приходить до вас, веде вас до Спасителя, то не страшно, якщо ви не можете точно визначити, чи вона від Святого Духа, чи просто з вашого власного розуму. Як навчає Мороній 7:16:

«Бо все, що запрошує чинити добро і переконує вірити в Христа, посилається силою і даром Христа; отже, ви можете знати з досконалим знанням, що це від Бога».

Тож, коли ви намагаєтеся розпізнати істину, пам’ятайте, як саме Бог говорить до вас, і тримайтеся Святого Духа.

Джерело: ldsliving.com

The post 3 духовні ключі до розпізнавання істини в галасливому світі appeared first on MoreFaith.org.ua.

Куди йти? Бажано до бабусі, де зазвичай усе приємніше, а дорослі значно поблажливіші. Ми над цим працюємо. А тим часом це означає, що і я працюю над подоланням власної схильності уникати труднощів. Нещодавнє усвідомлення змінило мій підхід до особистих випробувань. І, як не дивно, цей євангельський урок прийшов через знайомство з північноамериканськими бізонами.

Дивовижний спосіб, у який бізони реагують на бурі

Чи знали ви, що бізони йдуть назустріч бурі, коли відчувають її наближення? Один промовець у нашому приході нещодавно згадав про це явище під час виступу на причасних зборах.

Дві великі стадні тварини століттями блукали дикими просторами Північної Америки — велика рогата худоба та бізони, — і вони мають абсолютно різні стратегії переживання степових бур. Коли худоба відчуває бурю, вона тікає від неї, сподіваючись урятуватися. Коли ж бізони відчувають бурю, вони йдуть їй назустріч, важко ступаючи до тепла по інший бік.

Результат такий: бізони проводять у бурі менше часу, бо вона швидше проходить над ними. А худоба зрештою рухається разом із бурею, і її спроби втекти лише подовжують страждання.

Науковці розмірковували над цим явищем: чому два схожі види в одному природному середовищі демонструють такі різні реакції? Хоча багато аспектів цієї поведінки залишаються незрозумілими, духовну метафору важко не помітити: намагаючись утекти від випробувань, ми лише подовжуємо боротьбу. Але коли зустрічаємо їх із вірою, ми розвиваємо силу, необхідну, щоб витримати неминучі життєві бурі.

На відміну від худоби, яка фізично менш витривала, бізони мають міцну м’язову будову та товсту шкіру. Це не означає, що бурі їм не шкодять. Бурі все одно залишаються неприємними. Але проходження крізь них зміцнювало бізонів протягом поколінь. Вони ніби знають, що створені протистояти бурі.

Як завіти допомагають нам долати життєві бурі

Цього року, вивчаючи Старий Завіт, ми вже побачили багато сміливості, схожої на сміливість бізонів. Жінки й чоловіки відчували, як на горизонті гуркочуть грозові хмари, і з вірою йшли уперед.

Йосип зустрівся зі зрадою. Мойсей прийняв пророче покликання. Ісус Навин очолив завоювання. Рут обрала вірність. Давид зібрав каміння.

Кожен із них переміг. Кожен увійшов у бурю і пройшов крізь неї до обіцяння. Ймовірно, ніхто з них сам не обрав би таких лякаючих ролей і, здавалося б, неможливих битв. Але вони обрали рухатися вперед.

Історія за історією повторює цю біблійну істину: жінки й чоловіки завіту не можуть і не будуть тікати від бур смертного життя. Натомість Господь укладає завіт, що дасть нам усе необхідне, аби ми могли протистояти їм. Чим більше бур ми зустрічаємо поруч із Ним, тим стійкішим стає наш дух.

«Скорботи [є нашим спільним досвідом,] … невід’ємною частиною божественного плану, що допомагає нам зростати», — навчав президент Даллін Х. Оукс. «Боже запевнення [полягає] в тому, що з погляду вічності опозиції не буде дозволено подолати нас. З Його допомогою, нашою вірністю та витривалістю ми переможемо. Як і смертне життя, частиною якого вони є, усі скорботи тимчасові» (виділення додано).

Хвороби, біль, залежність, смуток, жорстоке поводження, погані звички, нові звички, самотність, прощення, конфлікти, смерть, горе — життєві бурі різні для кожного з нас, але всі вони абсолютно реальні.

Ми не можемо втекти від власних бур. Але водночас вони не є чимось таким, до чого ми не були підготовлені.

Господь казав нам, що бурі будуть. Він обіцяв бути нашим якорем серед них. І Він навіть показав, що має силу приборкувати їх.

Як Він запевняє нас:

«Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою; і через ріки, — вони не потоплять тебе; коли підеш крізь вогонь, не попечешся, і полум’я не обпалить тебе»
Ісая 43:2

Тож нехай іде дощ. Нехай виє вітер. Нехай тремтить земля. Нехай диявол влаштовує свою найтеатральнішу, найшаленішу істерику.

Ніщо з цього не зрівняється з вірою людей завіту, які сміливо дивляться вперед і міцно тримаються за Світло, Яке спокійно чекає по той бік бурі.

Джерело: ldsliving.com

The post Що, якби нам ніколи й не було призначено тікати від життєвих бур? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Нова вказівка Першого Президентства

14 грудня 2025 року старійшина Аллен Д. Хейні, генеральний авторитет-сімдесятник і президент Північно-Східного регіону США, відвідав різдвяний духовний вечір у центрі колу Портленда в Норт-Ярмуті, штат Мен. З цієї нагоди він оголосив про будівництво храму в Портленді, штат Мен — першого храму, про який було оголошено відтоді, як президент Даллін Х. Оукс очолив Церкву в жовтні 2025 року.

Перш ніж зробити це оголошення, старійшина Хейні пояснив дещо важливе про те, як тепер будуть робитися ці оголошення. Він зачитав лист від Першого Президентства, у якому зазначалося:

«На нещодавньому засіданні Першого Президентства Церкви було прийнято рішення, що, за вказівкою Першого Президентства, оголошення про будівництво нового храму має робитися безпосередньо на місці членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів або членом президентства регіону».

Потім він підкреслив історичний характер цього моменту:

«Такого оголошення від члена президентства регіону ще ніколи не було. Сьогодні це відбудеться вперше».

Тому відсутність оголошень про храми на Генеральних конференціях у жовтні 2025 року та квітні 2026 року не була недоглядом. Це було свідоме рішення. Крім того, президент Оукс вже натякав на це під час жовтневої конференції, заявивши, що було б «доречно сповільнити оголошення про нові храми», враховуючи велику кількість тих, що вже будуються або плануються.

Що таке храми Церкви?

Храми Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів досить сильно відрізняються від домів зборів, де члени Церкви збираються щотижня. Церква вважає їх Домом Господа, священними місцями для вічних обрядів і завітів, таких як запечатування шлюбів і сімей на час і на вічність.

Тільки члени Церкви з чинною храмовою рекомендацією можуть увійти в ці священні місця. Ця рекомендація видається після співбесіди з місцевими провідниками. Як наслідок, кожен новий храм приносить велику радість громадам по всьому світу: це означає частіший доступ до священних обрядів з меншою необхідністю подорожувати.

За сім років свого служіння на посаді Президента Церкви президент Рассел М. Нельсон оголосив про будівництво 200 нових храмів, що є безпрецедентною цифрою в історії Церкви. Із запровадженням нових вказівок Церква продовжує оголошувати про будівництво храмів. Однак тепер місцеві громади отримують цю новину безпосередньо від провідника, присутнього серед них, замість того, щоб чекати на Генеральну конференцію.

The post Чому на останніх Генеральних конференціях не було оголошено про будівництво нових храмів? appeared first on MoreFaith.org.ua.

До нового президентства увійшли:

• Розмарі К. Чібота — президентка
• Ніна М. Гарфілд — перша радниця
• Тереза А. Коллінз — друга радниця

Вони замінять чинне президентство у складі:

• Сьюзен Х. Портер
• Емі Райт
• Трейсі Ю. Броунінг

Що таке Початкове товариство?

Початкове товариство — це організація Церкви для дітей віком від 18 місяців до 11 років. Його мета — допомагати дітям:

• відчувати любов Небесного Батька;
• дізнаватися про Його план щастя;
• жити за євангелією Ісуса Христа.

Коротко про нове Генеральне президентство Початкового товариства

Розмарі К. Чібота — президентка

Сестра Розмарі К. Чібота народилася в Солт-Лейк-Сіті, штат Юта. Вона здобула ступінь бакалавра з сімейних наук в Університеті Бригама Янга. Раніше служила в Генеральній раді Товариства допомоги, а також як президентка Товариства допомоги і Початкового товариства на рівні колу. Разом зі своїм чоловіком Марті вони мають п’ятеро дітей.

Ніна М. Гарфілд — перша радниця

Сестра Ніна М. Гарфілд народилася в Ла-Порте, штат Індіана. Вона має ступінь бакалавра з англійської літератури та ступінь магістра з державного управління. Служила у Генеральній раді Початкового товариства, а також як президентка Товариства молодих жінок на рівні приходу і радниця у президентстві Товариства допомоги колу. Разом із чоловіком Дугласом вони мають чотирьох дітей.

Тереза А. Коллінз — друга радниця

Сестра Тереза А. Коллінз народилася в Кернсі, штат Юта. Вона здобула освіту в галузі комунікацій. У професійному житті працювала в системі церковної освіти. Раніше служила в Генеральній раді Товариства молодих жінок, а також як президентка Початкового товариства приходу і радниця у Товаристві допомоги колу. Разом зі своїм чоловіком Джорданом вони мають трьох дітей.

Підсумок

Оголошення, зроблені під час Генеральної конференції у квітні 2026 року, відображають подальший розвиток і зміцнення керівництва Церкви. Покликання нових Генеральних авторитетів Сімдесятників та нового Генерального президентства Початкового товариства підкреслює безперервність служіння, духовного проводу та турботи про членів Церкви по всьому світу — від дітей до дорослих.

Джерело: newsroom.churchofjesuschrist.org

The post Оголошено нове Генеральне президентство Початкового товариства appeared first on MoreFaith.org.ua.

Зміни в Президентстві Сімдесяти

Президент Крістофферсон також повідомив, що старійшина Бенджамін М. Ц. Тай був покликаний служити в Президентстві Сімдесяти з 1 серпня 2026 року. Він замінить старійшину С. Марка Палмера, який служив у цьому президентстві з 2021 року.

Крім того, з 1 серпня 2026 року семеро Генеральних авторитетів Сімдесятників будуть звільнені від покликання та отримають статус почесних генеральних авторитетів:

• старійшина Крейг С. Крістенсен
• старійшина Вільям К. Джексон
• старійшина Брук П. Гейлз
• старійшина Едуардо Гаваррет
• старійшина Еріх В. Копішке
• старійшина Пітер Ф. Мерс
• старійшина С. Марк Палмер

Новий член Президентства Сімдесяти

Старійшина Бенджамін М. Ц. Тай

Старійшині Бенджаміну М. Ц. Таю 53 роки, він родом із Гонконгу. До цього покликання він служив помічником виконавчого директора Місіонерського відділу та помічником у Південно-східному регіоні Північної Америки. На момент оголошення він служив президентом Азійського регіону. Генеральним авторитетом Сімдесятником є з 2019 року.

Нові Генеральні авторитети Сімдесятники

Наступні брати були покликані як Генеральні авторитети Сімдесятники, і їхні повноваження набули чинності негайно:

1. Старійшина Крістіан К. Чігбунду (Christian C. Chigbundu)
2. Старійшина Меттью Дж. Айрінг (Matthew J. Eyring)
3. Старійшина Хатч У. Фале (Hutch U. Fale)
4. Старійшина Джеймс О. Фантоун (James O. Fantone)
5. Старійшина Кевін Дж. Гетевей (Kevin J. Hathaway)
6. Старійшина Табо Лебетоа (Thabo Lebethoa)
7. Старійшина Джеремія Дж. Морган (Jeremiah J. Morgan)
8. Старійшина Пол Х. Сінклер (Paul H. Sinclair)

Джерело: newsroom.churchofjesuschrist.org

The post Нові Генеральні авторитети Сімдесятники, підтримані на Генеральній конференції у квітні 2026 року appeared first on MoreFaith.org.ua.

Після трьох років служіння настав момент, коли Ісус Христос мав здійснити Свою велику і вічну жертву, що ознаменувало кінець Його земного служіння та виконання того, що давно передрікали пророки.

Останній тиждень земного служіння Ісуса Христа — тиждень Його Спокутної жертви — складається з низки подій, які свідчать про Нього як про Спасителя людства та розкривають Його найглибші вчення.

Тріумфальний вхід — День перший

Єрусалим гудів від метушні, адже наближалася Пасха. Багато людей приїхали до міста, щоб взяти участь у святі. Тріумфальний вхід Спасителя описаний у Матвія 21:1–11; Марка 11:1–11; Луки 19:29–44 та Івана 12:12–19. Згідно з Писаннями, Ісус Христос увійшов до Єрусалима верхи на молодому віслюку.

Це мало глибоке значення, оскільки виконувало слова пророка Захарії (Захарія 9:9):

«Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе іде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, синові під’яремної».

У той момент Христос недвозначно і сміливо дав зрозуміти, що Він — Месія. Старійшина Брюс Р. Макконкі навчав:

«Усі деталі цього виняткового епізоду в сукупності ще більше свідчили про особистість центральної постаті цієї сцени. Це було так, ніби Ісус говорив: “Багато разів Я прямо і через очевидні висновки казав вам, що Я — Месія. Мої учні також свідчать про це. Тепер Я приходжу до вас як Цар Ізраїля, саме так, як передрікали давні пророки; і навіть ваша участь у цій події сама по собі є свідченням того, що Я — Той, Хто мав прийти, щоб викупити Мій народ”».(McConkie, DNTC, Vol. 1, pp. 577–78)

Того ж дня Спаситель навчав греків, що Його смерть необхідна для виконання Божого плану (Івана 12:20–36), навівши змістовну аналогію про пшеничне зерно, що падає в землю. Він також благословив Своїх учнів витримати майбутнє руйнування Єрусалима (Марка 11:11) і плакав, дивлячись на місто (Луки 19:41).

Очищення храму — День другий

Найвідомішою подією цього другого дня є те, як Спаситель вигнав тих, хто купував і продавав у храмі. Ця розповідь міститься у Матвія 21:12–16; Марка 11:15–18 та Луки 19:45–48.

У Матвія 21:15 сказано:

«А первосвященики й книжники, побачивши чуда, які Він вчинив, і дітей, що в храмі вигукували: “Осанна Сину Давидовому!”, обурилися».

Слово, перекладене тут як «діти», згідно з Перекладом Джозефа Сміта, стосується «синів царства».

«Це були не хлопчики чи малі діти, як припускає Біблія, а учні — члени Церкви, люди, які мали свідчення про божественність Ісуса. Саме від цих дорослих “синів царства”, цих членів Церкви, які через покаяння та хрищення стали “як новонароджені немовлята” у Христі (1 Петра 2:2), Він отримав досконалу хвалу. Як вона могла виходити від когось іншого, окрім тих, хто знав і підкорявся спонуканням Святого Духа?»(McConkie, DNTC, Vol. 1, p. 585)

Також на другий день Ісус Христос прокляв безплідну смоковницю. Посібник семінарії навчає:

«Прокляття смоковниці Спасителем дало кілька важливих уроків. Смоковниця могла слугувати уособленням розбещених релігійних лідерів юдеїв, які зовні демонстрували благочестя, але не мали справжньої праведності. У цьому ключі подія навчила, що всі ми повинні прагнути жити у відповідності до того, у що ми віримо і чого навчаємо.

Прокляття смоковниці також стало наочною ілюстрацією уроку, який Спаситель дав раніше у Своєму служінні в притчі про смоковницю (див. Луки 13:6–9): усі повинні покаятися або загинути. Побачивши реакцію учнів на прокляття смоковниці, Спаситель також використав цю нагоду, щоб навчити їх про силу віри, здатної творити ще більші чудеса, ніж те, свідками якого вони щойно стали».

Оливна гора — День третій

Цього дня Спаситель Ісус Христос розповів багато Своїх найвідоміших притч на Оливній горі:

• притчу про двох синів (Матвія 21:28–32),
• притчу про злих виноградарів (Матвія 21:33–41; Марка 12:1–9; Луки 20:9–16),
• притчу про відкинутий камінь (Матвія 21:42–46; Марка 12:10–12; Луки 20:17–18),
• притчу про весільний бенкет і весільний одяг (Матвія 22:1–14),
• притчу про десятьох дів (Матвія 25:1–13),
• притчу про таланти (Матвія 25:14–30).

Також саме цього дня Ісус зіткнувся зі Своїми опонентами через питання про податок (Матвія 22:15–22; Марка 12:13–17; Луки 20:19–26). Фарисеї, книжники, іродіани та всі ті, хто протистояв Спасителю, намагалися заманити Його в пастку і змовилися, щоб засудити Його до смерті (Івана 11:53) — змова, яка оформилася саме того дня.

Їхньою метою було змусити Христа суперечити Самому Собі, але Ісус відповів з великою мудрістю:

«…Тож віддайте кесареве кесареві, а Боже — Богові».(Матвія 22:21)

Іншими словами: «Не будьте несправедливими: віддавайте кесареві те, що належить йому; і водночас не будьте безбожними: віддавайте Богу те, що Боже».

«Мудрість цієї відповіді визначає межі подвійного суверенітету і роз’яснює юрисдикцію двох сфер — небесної та земної. Зображення монархів, викарбуване на монетах, вказує на те, що земні речі належать земному правителю. Образ Бога, закарбований у серці та душі людини, означає, що все її єство і всі сили належать Богу і повинні використовуватися в служінні Йому…»(Howard W. Hunter, CR, April 1968, p. 65)

Також цього дня Ісус Христос навчав про дві найбільші заповіді (Матвія 22:34–40; Марка 12:28–34), про Страшний суд (Матвія 25:31–46) та про пожертву вдови (Марка 12:41–44; Луки 21:1–4).

День четвертий

Писання не згадують, що робив Спаситель у цей день. Можливо, Він провів цей час у колі Своїх учнів.

Остання вечеря та Гефсиманія — День п’ятий

Цього дня відбулося багато знаменних подій: пасхальна вечеря (Луки 22:15–18), обмивання ніг учням (Івана 13:1–20), встановлення причастя (Матвія 26:26–29; Марка 14:22–25; Луки 22:19–20), включаючи викриття зрадника за столом і передвіщення смерті Христа (Івана 13), а також велика заступницька молитва Ісуса Христа за нас у Гефсиманії (Івана 17:1–26).

Щодо встановлення причастя, старійшина Джеймс Е. Талмейдж писав:

«Поки Ісус з Дванадцятьма ще сидів за столом, Він узяв хліб і, побожно подякувавши та благословивши його, освятив, дав кожному з апостолів частину, кажучи: “Прийміть, їжте; це тіло Моє”; або, згідно з більш розширеним описом: “Це тіло Моє, що за вас віддається: це чиніть на спомин про Мене”. Потім, узявши чашу з вином, Він подякував, благословив її і подав їм із наказом: “Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму його новим із вами в Царстві Мого Отця”. У такий простий, але вражаючий спосіб було встановлено обряд, відомий відтоді як Таїнство Вечері Господньої. Хліб і вино, належним чином освячені молитвою, стають символами тіла і крові Господа, які слід приймати з благоговінням і на спомин про Нього».(Jesus the Christ, pp. 576–77)

Після цієї останньої зустрічі з усіма Своїми апостолами Христос пішов до Гефсиманського саду.

«Саме там Ісус узяв на Себе гріхи світу за умови покаяння. Саме там Він страждав понад те, що могла винести людська сила. Саме там Він стікав кров’ю з кожної пори. Саме в Гефсиманії Він відчував таку велику муку, що був готовий просити, аби ця гірка чаша обминула Його — і саме там Він зробив Свій остаточний вибір виконати волю Батька. Саме там ангел спустився з небес, щоб зміцнити Його в годину найбільшого випробування. Багато людей були розіп’яті, і муки та біль такого покарання є надзвичайними, але тільки одна особа — Син Божий — схилилася під тягарем страждань, що випали на Його долю тієї темної ночі, тієї ночі, коли Він спустився нижче всього, готуючись піднятися вище всього».(McConkie, DNTC, Vol. 1, pp. 774–75)

Хрест — День шостий

Протягом цього дня наш Спаситель був зраджений Юдою Іскаріотом (Матвія 26:47–50; Марка 14:43–45; Луки 22:47–48; Івана 18:3–4), приведений до тогочасної влади і засуджений (Матвія 27:1–2; Марка 15:1; Луки 22:66–71; Івана 18:15–18), а також побитий і висміяний (Матвія 27:39–44; Марка 15:29–32; Луки 23:35–37).

Ісус Христос був приведений на Голгофу і, проголосивши великі істини з Хреста (Луки 23:34, 43, 46; Івана 19:26–30; Матвія 27:46), віддав Свій дух.

«Ісус Христос помер. Його життя не було забране у Нього, окрім як з Його власної волі. Яким би солодким і бажаним не був би спокій смерті на будь-якому з ранніх етапів Його страждань від Гефсиманії до хреста, Він жив, доки все не було виконано так, як було призначено. В останні дні було чути голос Господа Ісуса, який підтверджував реальність Його страждань і смерті, а також вічну мету, досягнуту цим. Слухайте Його слова і зважайте на них: “Бо ось, Господь, ваш Викупитель, витерпів смерть у плоті; отже, Він витерпів біль усіх людей, щоб усі люди могли покаятися і прийти до Нього” (УЗ 18:11)».(Talmage, Jesus the Christ, pp. 639–40)

Йосип з Ариматеї забрав Спасителя і поклав Його в гробницю.

Гробниця — День сьомий

До входу в гробницю, де лежав Христос, привалили камінь, а на варті поставили солдатів (Матвія 27:62–66).

Воскресіння — День перший

Наш Господь і Спаситель воскрес із мертвих у перший день тижня, на третій день після Своєї смерті (Матвія 28; Марка 16; Луки 24; Івана 20), з’явившись спочатку Марії Магдалині, а згодом — Своїм учням.

Щодо Воскресіння старійшина Д. Тодд Крістофферсон навчав:

«Воскресіння Христа показує, що Його існування є незалежним і вічним. Завдяки Своїй Спокуті та Воскресінню Ісус Христос подолав усі аспекти Падіння. Фізична смерть буде тимчасовою, і навіть духовна смерть має кінець, оскільки всі повертаються в присутність Бога, принаймні тимчасово, щоб бути судженими. Ми можемо мати абсолютну довіру та впевненість у Його силі подолати все інше і дарувати нам вічне життя».

Завдяки Йому смерть — це не кінець. Завдяки Спасителю ми можемо повернутися, щоб жити з Богом, а також можемо знайти радість, спокій і втіху в цьому земному житті.

У день Свого воскресіння наш Учитель змінив хід людської історії та зробив можливим наше возз’єднання з тими, кого ми любимо.

The post Що робив Ісус протягом Свого останнього тижня на Землі? appeared first on MoreFaith.org.ua.

У цей час члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів насолоджуються духовним бенкетом завдяки словам своїх вищих провідників.

Однак багато хто — навіть ті, хто відвідує кожну сесію — іноді не отримують повної користі від цього досвіду, оскільки не підготувалися належним чином або не є уважними під час зборів.

Тож як можна підготуватися до Генеральної конференції? Ось п’ять порад, які можуть змінити все:

1. Моліться Господу, просячи, щоб відповіді, які вам потрібні, прийшли через Генеральну конференцію

Без сумніву, ті, хто за кілька днів до конференції роздумують про її важливість і значення, отримають більше від кожної сесії — це зробить їхні вуха та серця чутливішими до божественного одкровення. З цього приводу президент Ухтдорф навчав:

«Коли ви готуєтеся до генеральної конференції, я запрошую вас обдумати запитання, на які вам потрібно отримати відповідь. Відповіді на ваші конкретні молитви можуть прийти безпосередньо з певної промови або конкретної фрази. В інший час відповіді можуть прийти у, здавалося б, не пов’язаному слові, фразі чи пісні».(«Генеральна конференція — незвичайне благословення», Дітер Ф. Ухтдорф, Ensign, вересень 2011)

Це спілкування «Духа з духом». Святий Дух промовляє до нашого духу, просвітлюючи наше розуміння, приносячи чіткі відповіді та силу для подолання наших викликів і моментів самотності.

Це розуміння допомагає нам усвідомити, що конференція — це не просто серія виступів, це Сам Бог промовляє до вас через Своїх слуг.

2. Добре виспіться до — а не під час — Генеральної конференції

УЗ 88:124 нагадує нам: «…лягайте до ліжка рано, щоб не бути втомленими; вставайте рано, щоб ваше тіло та ваш розум могли бути бадьорими».

Гарний відпочинок напередодні ввечері є необхідним для того, щоб ваш розум (як і ваші очі) був відкритим і сприйнятливим до того, що говориться. Пляшка води поруч під час сесій також може допомогти, оскільки легке зневоднення є поширеною причиною втоми та сонливості.

3. Подбайте про свої справи заздалегідь, щоб не думати про них під час сесій

Ваш розум буде набагато краще підготовлений до отримання одкровень, якщо під час виголошення послань ви не будете думати про немитий посуд, що чекає на вас, майбутній іспит або сімейну вечерю, яку ще потрібно приготувати.

Сплануйте свій час так, щоб необхідні справи були завершені до початку конференції, і залиште свої турботи за дверима — принесіть на збори лише ваші запитання до Господа та щире бажання почути Його.

4. Вимкніть телефон!

У Писаннях Святий Дух описується як тихий, лагідний голос, що шепоче нам. Мало що може так сильно завадити впливу Святого Духа на зборах, як телефонний дзвінок. Якщо ви вирішили не вимикати його зовсім, принаймні переконайтеся, що він у беззвучному режимі.

Жоден дзвінок, який ви можете отримати, навряд чи буде важливішим за послання, яке Господь підготував через Своїх слуг.

Пам’ятайте — це послання не прийде через SMS чи сповіщення в соціальних мережах. Якщо відповісти на дзвінок дійсно вкрай необхідно, вийдіть із кімнати та поверніться, коли розмова закінчиться. Ігри або переписка під час конференції наполегливо не рекомендуються.

5. Записуйте те, чого ви навчилися, та отримані враження

Президент Джозеф Ф. Сміт навчав:

«Коли людина має прояв від Святого Духа, він залишає незгладимий відбиток у її душі, такий, що нелегко стерти. Це Дух промовляє до духу, і це приходить з переконливою силою. Прояв ангела або навіть Самого Сина Божого вразив би очі та розум, але з часом потьмянів би, проте враження Святого Духа занурюються глибше в душу і їх важче стерти».(Відповіді на євангельські запитання, Джозеф Філдінг Сміт, 2:151)

Яким благословенням буде мати ці прояви Святого Духа під час конференції, записані в особистому щоденнику! Справді, багато людей можуть знову пережити духовний досвід, просто перечитуючи нотатки про те, що було сказано — і особливо про те, що вони відчували — під час кожної сесії.

Готуючись до Генеральної конференції, пам’ятаймо, що в кожному зверненні до нас промовляє Сам Бог.

Духовний бенкет відбудеться цими вихідними; його також можна буде подивитися онлайн через офіційні канали Церкви. Запрошуйте членів сім’ї, друзів та менш активних членів Церкви розділити цей особливий досвід.

Наостанок ми залишаємо вам слова старійшини Холланда, який пообіцяв:

«Якщо ми навчаємо за допомогою Духа і ви слухаєте за допомогою Духа, хтось із нас торкнеться ваших обставин, надіславши особисте пророче послання саме вам».(«Прапор для народів», Джеффрі Р. Холланд, Генеральна конференція, квітень 2011)

The post 5 порад для незабутньої Генеральної конференції appeared first on MoreFaith.org.ua.

Через це від самого початку урочисті зібрання були тісно пов’язані зі священними моментами, храмовим поклонінням та колективною відданістю Господу.

У Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів ця практика була відновлена і продовжує відігравати важливу роль у поклонінні та святкуванні.

Що таке урочисте зібрання сьогодні?

Згідно з офіційним визначенням Церкви:

«Урочисті зібрання — це особливі, священні збори, що проводяться з різною святою метою. Вони вимагають, щоб Святі останніх днів приходили на зібрання з піднесеним почуттям духовності. Ці зібрання включали підтримку нових президентів Церкви, освячення храму або іншої значущої будівлі (наприклад, Конференц-центру), представлення нових Писань, навчання провідників священства та інші особливі збори».

Іншими словами, це не звичайна зустріч. Урочисте зібрання — це унікальна можливість для членів Церкви взяти участь у священному, єдиному моменті, який позначає важливу духовну віху.

Однією з речей, що робить ці збори особливими, є порядок, встановлений Господом. Під час урочистого зібрання кворуми священства висловлюють свою підтримку в організованому порядку. Усе починається з Першого Президентства, за ним ідуть інші кворуми, і, зрештою, усі члени Церкви встають разом, щоб продемонструвати своє голосування підтримки.

Піднімаючи руку на знак підтримки, ми не лише визнаємо божественну владу пророка, але й беремо на себе особисте священне зобов’язання слідувати вказівкам, які Господь дає через нього.

Коли проходять урочисті зібрання?

Хоча вони відбуваються нечасто, урочисті зібрання проводяться у важливі моменти життя Церкви. До них належать:

• Освячення храмів Як і в давні часи, сучасні храми освячуються через урочисті зібрання. Це священні моменти, коли Божий народ єднається в молитві та поклонінні, посвячуючи Його дім на землі.
• Підтримка нового пророка Іншою значущою подією є покликання нового пророка. Під час генеральної конференції члени Церкви піднімають руки, щоб підтримати нового президента Церкви як пророка, провидця і одкровителя.
• Особливе навчання для провідників священства Деякі урочисті зібрання проводяться для надання натхненних настанов провідникам священства, допомагаючи керувати Церквою в певні періоди.
• Інші особливі події Протягом історії урочисті зібрання також проводилися для визначних подій, таких як представлення нових Писань або всесвітні пророчі моменти. Наприклад, у квітні 2020 року глобальне урочисте зібрання включало «Вигук Осанна», що об’єднав мільйони членів Церкви у прославленні Христа.

Історичні приклади урочистих зібрань

Щоб краще зрозуміти їхню важливість, варто поглянути на кілька ключових моментів:

• Березень 1836 р. — Освячення храму в Кертленді: перше урочисте зібрання в сучасній Церкві відбулося під час цієї події, що супроводжувалася потужними духовними проявами.
• Березень 2018 р. — Підтримка Президента Рассела М. Нельсона: члени Церкви в усьому світі взяли участь у підтримці нового пророка.
• Квітень 2020 р. — Двохсотріччя Першого видіння: глобальне урочисте зібрання духовно об’єднало членів Церкви під час генеральної конференції.

Ці приклади показують, що урочисті зібрання є духовними віхами — рідкісними, але глибоко змістовними моментами в житті Церкви.

Чому урочисті зібрання важливі?

1. Вони єднають Церкву в одному серці Беручи участь в урочистому зібранні, кожен член Церкви робить свій внесок у колективне свідчення. Чи то в храмі, чи на генеральній конференції, чи під час перегляду вдома — кожен стає частиною єдиного тіла віри.
2. Вони підтверджують нашу віру в храми та пророків Ці події незмінно вказують на два центральні стовпи: храм і пророка. У храмі ми зміцнюємо наші стосунки з Богом; підтримуючи пророка, ми демонструємо свою готовність слідувати божественному керівництву.
3. Вони закликають до духовної підготовки Урочисте зібрання — це не просто підняття рук чи повторення слів. Це запрошення підготуватися духовно та бути в гармонії з Духом. Чим краще ми підготовлені, тим глибшим стає цей досвід.
4. Вони позначають моменти переходу та оновлення Кожне урочисте зібрання представляє новий етап — чи то освячення храму, чи початок служіння пророка, чи глобальне послання віри та надії. Це ніби Господь каже: «Це священний момент. Будьте уважні. Будьте вірними».

Висновок

Від часів Старого Завіту до сьогодення урочисті зібрання нагадують нам, що ми є частиною чогось більшого — Царства Божого, яке готується до повернення Христа.

Коли ми беремо участь в урочистому зібранні, ми не просто дотримуємося традиції. Ми виражаємо свою віру, єднаємося як ціле і заявляємо небу та землі, що ми належимо Господу.

Нехай ми завжди живемо так, щоб бути готовими до цих священних моментів, щоб, коли прийде наступне запрошення — у храмі, під час генеральної конференції чи в іншій особливій обстановці — ми були готові відчути присутність Бога та відновити свою відданість Йому.

The post Що таке урочисте зібрання? appeared first on MoreFaith.org.ua.