У мене є три жінки, яким я часто телефоную за порадою та підтримкою в такі моменти. Я їм дуже довіряю; вони завжди спрямовують мене до Господа і переконуються, що зі мною все гаразд. Я вже плакала, коли зателефонувала першій з них. Вона не відповіла. «Мені б справді не завадило з кимось поговорити зараз», — подумала я. Тож я спробувала зателефонувати другій жінці, але вона теж не відповіла. Тоді я зателефонувала третій. Коли й вона не взяла слухавку, я почала ридати і з’їхала на узбіччя.

Саме тоді гучний голос ніби сказав мені: «Чому Я для тебе лише четвертий варіант?»

Я розплакалася і відразу почала молитися Небесному Батькові. Я вибачилася перед Ним, а потім подякувала за нагадування, що Він завжди поруч. Це був такий глибокий досвід — сидіти там, на узбіччі, і знати, що я можу довірити все Богу. Тоді я здивувалася, чому ніколи раніше не запитувала, з ким Він хоче, щоб я поговорила. Я помолилася ще трохи, розповідаючи Небесному Батькові про те, що переживаю. Потім я сказала: «Я знаю, Ти не поселив нас на землі, щоб ми проходили через це наодинці. Чи є хтось, з ким Ти хочеш, щоб я поговорила?»

Майже миттєво в мене виникло спонукання зателефонувати ще одній дивовижній жінці в моєму житті. Проте я вагалася, бо ми давно не спілкувалися. Вона не входила до вузького кола людей, до яких я зазвичай зверталася, і я не була впевнена, що вона зможе дати мені слушну пораду; я не хотіла її турбувати. Але це спонукання було настільки сильним, що я знала: вона саме та людина, якій я маю зателефонувати.

Я набрала її номер, і вона відповіла після перших гудків. «Я якраз думала про тебе», — сказала вона в слухавку. «Останні кілька днів ти не йдеш у мене з голови. Як твої справи?» Я була приголомшена. Я розповіла їй про те, що відбувається в моєму житті, і вона поділилася зі мною особистим досвідом — він був майже ідентичним тому, що я зараз переживала. Вона сказала дуже правильні слова, розповіла, як змогла звернутися до Бога, і дала мені чудову пораду. Було так корисно почути це від людини, яка розуміла мою ситуацію.

Коли я поклала слухавку, мені стало набагато легше. Я все ще сиділа на узбіччі, і перш ніж продовжити шлях додому, відразу ж промовила ще одну молитву вдячності. Я не знала, як належним чином подякувати Небесному Батькові за цей досвід. Він так глибоко розчулив моє серце.

Я знала, що Бог не був проти того, щоб я телефонувала тим першим трьом жінкам, але тоді я зрозуміла, що Він також знає, з ким нам потрібно поговорити, і кому потрібно поговорити з нами. Не було жодного почуття сорому чи провини — лише м’яке нагадування про те, що Він знає весь план.

Джерело: dsliving.com

The post Нагадування, яке дав мені Бог, коли ніхто не відповідав на мої дзвінки. appeared first on MoreFaith.org.ua.

Настав час подумати про те, чого мама хоче на День матері. Але не просто формально — а чого вона хоче насправді?

Ваша мама, швидше за все, скаже, що їй сподобається будь-який подарунок. Проте я поговорив із тринадцятьма матерями, щоб дізнатися, чого вони справді бажають у свій особливий день. Я спілкувався з мамами маленьких дітей, досвідченими матерями та бабусями. І ось що було спільним для всіх: мама хоче не просто подарунок, а знак уваги.

Не зрозумійте мене неправильно: мамам, безперечно, будуть приємні подарунки, які ви плануєте купити. Але якщо ви знайдете час, щоб по-справжньому подумати, на якому етапі життя зараз перебуває ваша мама і що може зробити її день особливим, вона буде вам дуже вдячна.

Відпочинок

Багато мам маленьких дітей, з якими я спілкувався, сказали, що найбільше хочуть хоча б трохи відпочити від щоденних маминих обов’язків. Матері люблять свої сім’ї, але материнство може бути виснажливим, особливо коли більшу частину часу вони проводять із кількома маленькими дітьми.

Одна мама розповіла мені про День матері кілька років тому, коли в неї були дворічний син і п’ятимісячне немовля:

«На День матері все, чого я хотіла, — це не міняти жодного підгузка і не мити посуд. Мій чоловік узяв на себе все на вихідних: прибирав, пилососив, готував їжу. Мати перепочинок від щоденних обов’язків, навіть якщо лише на один день, — це неймовірно».

Ось кілька способів, як ви можете подарувати мамі відпочинок:

Якщо вдома є справи, які мама зазвичай виконує сама, візьміть одну з них на себе — хоча б на тиждень до або після Дня матері.

Домовтеся з братами й сестрами, що в День матері не будете сваритися і спробуєте вирішувати свої проблеми самостійно.

Подумайте, що мама любить робити вдома. Якщо їй подобається садівництво, настільні ігри, кулінарія чи перегляд улюблених фільмів, допоможіть створити для неї умови, щоб вона могла спокійно насолодитися тим, що любить.

Час для себе

Інші мами казали, що їм хотілося б ненадовго вийти з дому й побути в іншій атмосфері. Одна молода мама п’ятьох дітей сказала, що їй дуже сподобався б день турботи про себе: манікюр, педикюр, догляд за обличчям, відсутність потреби готувати та вечеря з чоловіком.

Одна мама дітей-підлітків пояснила:

«Матерям потрібен час для себе: погуляти з подругами, зайнятися хобі, так би мовити, зарядити батарейки, щоб бути кращою матір’ю і дружиною».

Якщо ви думаєте, що ваша мама була б рада трохи побути поза домом, ось кілька ідей:

Подаруйте їй враження. Багато мам, з якими я спілкувався, згадували про спа-день. Але якщо це не те, що сподобалося б вашій мамі, подумайте про інший варіант: цікаву подію, коротку прогулянку, поїздку або екскурсію в місце, яке вона давно хотіла відвідати. Ви знаєте свою маму краще за всіх.

Допоможіть їй зустрітися з близькими людьми. Деякі мами хочуть побути на самоті, але багато хто хотів би провести час із подругами або чоловіком.

Подумайте про плани не лише на сам День матері. Оскільки День матері припадає на неділю, деякі місця можуть працювати за скороченим графіком або бути зачиненими. Тому можна запланувати щось приємне на тиждень до або після свята.

Час із сім’єю

Мами, чиї діти вже виросли й живуть окремо, мають зовсім інші бажання. Коли я запитав одну з таких матерів, чого вона хоче на День матері, вона одразу відповіла: «Часу з моїми дорослими дітьми».

Досвід наших мам дуже різний. Але часто все, чого старші мами насправді хочуть від нас, — це щоб ми приділили їм увагу.

Одна мама дорослих дітей розповіла мені про свою традицію:

«Тепер, коли мої діти виросли й живуть окремо зі своїми сім’ями, я кажу їм, що найособливіший подарунок, який вони можуть мені зробити, — це час, проведений зі мною, і наші спільні заняття».

Звісно, не всі дорослі діти живуть достатньо близько до своєї мами, щоб відвідати її особисто. Ось кілька ідей для різних ситуацій:

Створіть традицію. Одна мама розповіла, що щороку квітковий магазин доставляє їй букет разом із персоналізованим листом від її дитини. Така традиція робить подарунок особливим, а лист додає йому тепла. Так мама відчуває вашу присутність, навіть якщо ви не можете бути поруч.

Зробіть відеодзвінок. Скористайтеся технологіями й докладіть особливих зусиль, щоб мама могла поговорити з вами у День матері.

Якщо ви живете далеко, але маєте власних дітей, подумайте про поїздку до бабусі. Вона буде рада побачити онуків, а мати ваших дітей також отримає трохи часу для себе. Так ви можете подарувати радість одразу двом мамам.

Вдячність

Що б ви не подарували мамі, обов’язково додайте до цього слова: «Дякую».

Моєю першою реакцією на відповіді про вдячність була думка, що ці мами просто намагаються бути ввічливими. Але чим більше я про це думав, тим більше розумів: вони не просили про показну вдячність. Вони хотіли щирої подяки.

Після розмови про інші подарунки одна мама сказала:

«Як мати, усе, чого я насправді хочу, — це відчувати, що мої діти вдячні за те, що я роблю для них. Вдячні за те, що я жертвую заради них. Вдячні за те, що я дбаю про них, годую їх і віддаю їм стільки сил. Я хочу почути: “Я люблю тебе, мамо, і дякую тобі за все, що ти для мене робиш”».

Якщо ви почнете підготовку до Дня матері саме з такого настрою, то зможете вибрати справді найкращий подарунок.

Додайте обійми. Що б ви не подарували мамі, обійміть її. Довгі, міцні обійми разом із добрими словами можуть залишити в її серці теплий і тривалий спогад.

У День матері мама не завжди чекає чогось великого чи дорогого. Часто вона просто хоче відчути, що її бачать, цінують і люблять.

Джерело: https://masfe.org/

The post Чого мама насправді хоче на День матері appeared first on MoreFaith.org.ua.

Нова вказівка Першого Президентства

14 грудня 2025 року старійшина Аллен Д. Хейні, генеральний авторитет-сімдесятник і президент Північно-Східного регіону США, відвідав різдвяний духовний вечір у центрі колу Портленда в Норт-Ярмуті, штат Мен. З цієї нагоди він оголосив про будівництво храму в Портленді, штат Мен — першого храму, про який було оголошено відтоді, як президент Даллін Х. Оукс очолив Церкву в жовтні 2025 року.

Перш ніж зробити це оголошення, старійшина Хейні пояснив дещо важливе про те, як тепер будуть робитися ці оголошення. Він зачитав лист від Першого Президентства, у якому зазначалося:

«На нещодавньому засіданні Першого Президентства Церкви було прийнято рішення, що, за вказівкою Першого Президентства, оголошення про будівництво нового храму має робитися безпосередньо на місці членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів або членом президентства регіону».

Потім він підкреслив історичний характер цього моменту:

«Такого оголошення від члена президентства регіону ще ніколи не було. Сьогодні це відбудеться вперше».

Тому відсутність оголошень про храми на Генеральних конференціях у жовтні 2025 року та квітні 2026 року не була недоглядом. Це було свідоме рішення. Крім того, президент Оукс вже натякав на це під час жовтневої конференції, заявивши, що було б «доречно сповільнити оголошення про нові храми», враховуючи велику кількість тих, що вже будуються або плануються.

Що таке храми Церкви?

Храми Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів досить сильно відрізняються від домів зборів, де члени Церкви збираються щотижня. Церква вважає їх Домом Господа, священними місцями для вічних обрядів і завітів, таких як запечатування шлюбів і сімей на час і на вічність.

Тільки члени Церкви з чинною храмовою рекомендацією можуть увійти в ці священні місця. Ця рекомендація видається після співбесіди з місцевими провідниками. Як наслідок, кожен новий храм приносить велику радість громадам по всьому світу: це означає частіший доступ до священних обрядів з меншою необхідністю подорожувати.

За сім років свого служіння на посаді Президента Церкви президент Рассел М. Нельсон оголосив про будівництво 200 нових храмів, що є безпрецедентною цифрою в історії Церкви. Із запровадженням нових вказівок Церква продовжує оголошувати про будівництво храмів. Однак тепер місцеві громади отримують цю новину безпосередньо від провідника, присутнього серед них, замість того, щоб чекати на Генеральну конференцію.

The post Чому на останніх Генеральних конференціях не було оголошено про будівництво нових храмів? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Було безліч моментів і способів, якими Бог міг би допомогти мені уникнути цих трагедій. Важко вірити в церковні цінності щодо шлюбу, сім’ї та освіти, коли реальне життя, здається, суперечить їм. Що мені робити?

Відповідь: перше, що вам слід зробити, — це знову прочитати всю Книгу Йова, усі 42 розділи. Вивчіть її, щоб побачити, чи є там щось, що відповідає вашій ситуації. Можливо, Бог таки втручався в усі ваші випробування, і в цих втратах криються неймовірні благословення, якщо тільки їх вдасться розгледіти.

Однак звинувачення Бога з будь-якої причини часто є позицією, яка не відповідає реальності. Як Бог може благословити вас, якщо ви гніваєтеся на Нього? Водночас здається, що ви вважаєте себе бездоганним.

Пророк Джозеф Сміт казав, ніби він ніколи не отримував одкровення, якщо воно не було відповіддю на молитву. Якщо ви виступаєте в ролі судді перед Богом, чи вірите ви, що Він благословить вас лише для того, щоб ви змінили ставлення до Нього на краще?

Усе має свою мету. Чи пам’ятаєте ви, якими були слова Господа до Джозефа Сміта в подібній ситуації? «Ти ще не такий, як Йов» (Учення і Завіти 121:10).

Щось, що ви повинні прийняти: це не провина Бога, це ваша провина. Ви гніваєтеся на Бога за те, що Він не позбавив вас одного з найвеличніших дарів, даних людині: свободи волі.

Якби Він втручався і керував усіма вашими справами так, щоб у вас не було ні несподіванок, ні проблем, ні розчарувань, тоді ви б не здобули жодного досвіду; усе було б лише Його заслугою.

Чудеса, які Батько приготував для вашого життя

Якби ви мали віру та довіру до Бога — оскільки Він є єдиною досконалою Істотою у всесвіті, Він є вашим Батьком, любить вас і бажає вам найкращого набагато більше, ніж ви самі собі, — тоді ви знайшли б рішення своїх проблем, поклавши надію на Нього.

Він точно знає, що для вас найкраще і готовий та прагне вести вас шляхами праведності. Я раджу вам більше довіряти Господу, працювати над своїми почуттями розчарування та покинутості, бути смиренними та здатними прийняти Його волю.

Прийміть свої труднощі, навіть якщо вони здаються непереборними або важкими і слідуйте за шепотом Святого Духа.

Якщо ви прагнете знайти й зрозуміти Божу волю для вашого життя замість того, щоб повставати проти Нього через те, що вона не збігається з вашою волею, тоді ви знайдете спокій і щастя, яких шукаєте.

Ви впізнаєте й будете вдячні за благословення, які отримуєте, якщо максимально використаєте можливості для змін, що трапляються на вашому шляху. І найголовніше: пам’ятайте, що Він всемогутній, всезнаючий і всюдисущий, і знає все. Його благословення прийдуть; чекайте на Нього з терпінням і вірою, і ви побачите чудеса, які Батько приготував для вашого життя.

Джерело: askgramps.org

The post Як подолати негативні почуття до Бога appeared first on MoreFaith.org.ua.

Відповідь: Ваше моральне роздоріжжя зустрічається частіше, ніж ми можемо собі уявити. З одного боку, ми відчуваємо вагу заповіді любити і підтримувати одне одного. З іншого — страх осудити, стати пліткарем або завдати більше болю, ніж полегшення.

У такі моменти наша головна роль — бути братом або сестрою, а не суддею.

Найперше, що нам потрібно привести до ладу, — це наше серце. Якою є наша справжня мотивація? У 7-му розділі Євангелія від Матвія Спаситель дуже чітко вчить нас не судити лицемірно, вийняти колоду з власного ока, перш ніж турбуватися про скалку в оці брата.

Наше головне покликання в євангелії — не контролювати праведність інших, а надихати на неї власним прикладом і, перш за все, своєю любов’ю.

Ми покликані бути миротворцями, зцілювати рани і зміцнювати ослаблені коліна. Питання, яке має керувати нашими діями, звучить так: «Що зробив би Спаситель, щоб допомогти цій людині наблизитися до Нього?». Здебільшого відповідь — служити.

Це означає запропонувати щиру дружбу, вислухати, простягнути руку допомоги, нічого не вимагаючи натомість. Це створення безпечного середовища, де людина відчуватиме себе достатньо улюбленою, щоб самостійно шукати допомоги в Господа та Його призначених служителів.

Коли покаяння вимагає більшого, ніж мовчання

Хоча наша головна роль полягає в любові та підтримці, бувають ситуації, коли мовчання може зашкодити. Покаяння — це принцип зцілення, і при певних духовних недугах допомога провідника священства (наприклад, єпископа) є вкрай необхідною. Він володіє ключами та владою допомагати в процесі зцілення так, як ми не можемо.

Отже, коли втручання стає актом любові? Церква вказує, що серйозні гріхи вимагають сповіді перед уповноваженим провідником. Зверніть увагу:

«Обов’язок усіх людей — сповідатися у всіх своїх гріхах Господу й отримати Його прощення (УЗ 58:42–43). За потреби слід сповідатися у гріхах перед людиною або людьми, проти яких було згрішено. У серйозних гріхах слід сповідатися представнику Церкви».

Йдеться про серйозні проступки, які впливають на гідність людини, як-от порушення закону цнотливості, причетність до будь-якого виду насильства або серйозна нечесність. У таких випадках повідомити єпископа — це не означає «доносити» на когось.

Це означає зв’язати того, хто духовно поранений, із духовним лікарем, який може йому допомогти. Намір полягає не в покаранні, а в тому, щоб відкрити двері зцілюючій силі Спокути Христа, яка діє через ключі священства.

Якщо вам відомо про ситуацію, яка ставить під загрозу інших (особливо дітей або молодь) або пов’язана із серйозним порушенням заповідей, звернутися за порадою до єпископа — це найбільш відповідальний і християнський вчинок.

Практичний посібник: що робити крок за кроком?

Якщо ви опинилися в такій делікатній ситуації, ось кілька практичних кроків, заснованих на любові Христа, які допоможуть вам зорієнтуватися:

• Дослідіть своє серце в молитві: Перш ніж щось робити, зупиніться. Станьте на коліна. Запитайте Небесного Батька про свої мотиви. Це розчарування? Це гнів? Чи це справжня любов і турбота про душу цієї людини? Попросіть побачити ситуацію та людину так, як бачить Він. Відповідь, яку ви отримаєте в цій щирій розмові, стане вашим найнадійнішим дороговказом.
• Подумайте про те, щоб поговорити з людиною (дуже обережно): Стандарт Господа, якому Він навчає у 18-му розділі Євангелія від Матвія, полягає в тому, щоб підійти до людини особисто. Якщо Дух підтверджує це і ви відчуваєте себе в безпеці, приватної, смиренної та сповненої любові розмови може бути достатньо. Ви можете сказати щось на кшталт: «Я турбуюся про тебе. Знай, що я тут, щоб допомогти, і що єпископ також є джерелом любові та допомоги без засудження». Мета полягає не в конфронтації, а в запрошенні.
• Зверніться за порадою до провідника: Якщо прямий підхід недоречний або гріх серйозний, зверніться за порадою до надійного провідника. Поясніть ситуацію і попросіть керівництва, пам’ятаючи, що його мета як пастиря — це завжди зцілення та благополуччя.
• Передайте справу і довіртеся: Після того, як ви вчинили відповідно до отриманого натхнення, залиште цей тягар у руках Господа та Його служителів. Ваша роль полягала в тому, щоб діяти з любов’ю. Тепер довіртеся, що єпископ діятиме з натхненням і що Господь вкаже шлях для зцілення цієї людини. Не обговорюйте це питання ні з ким іншим. Конфіденційність та повага мають фундаментальне значення.

А як щодо пліток? Пастка, якої слід уникати

Надзвичайно важливо відрізняти щиру стурбованість від руйнівних пліток. Обговорення чужих слабкостей із третіми особами під виглядом «занепокоєння» або «прохання про пораду» рідко приносить користь. Плітки отруюють дружбу, руйнують довіру та завдають величезного болю. Їм немає місця в серці учня Христа. Якщо справа не стосується серйозного гріха, який вимагає втручання носіїв священства, найкращим ставленням часто є мовчазне милосердя. Це свідоме рішення не поширювати інформацію, не засуджувати й дати людині необхідний простір, щоб вона могла сама попрацювати над своїми труднощами з Господом.

Будьте знаряддям зцілення

Питання «Чи варто мені розповідати про гріхи інших?» повертає нас до суті того, що означає бути послідовником Ісуса Христа. Це означає, що нашим першим поривом завжди має бути любов, підтримка та піднесення. Найчастіше це виражається у дружбі, терпінні та тихих молитвах. У рідкісних і серйозних випадках любов може вимагати сміливості залучити провідника священства, щоб могло початися справжнє зцілення. У ситуаціях, пов’язаних із гріхом іншої людини, нашою метою завжди має бути пошук керівництва Духа, щоб діяти не як обвинувачі, а як знаряддя в руках Спасителя, щоб принести мир і зцілення в серця наших братів і сестер.

The post Чи варто повідомляти про чужий гріх? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Я завжди замислювався: що Бог відчуває до Сатани — того, хто повстав проти Його плану від самого початку? Чи можливо, щоб Бог любові ненавидів когось на кшталт нього?

Відповідь

Запитання «Чи поширюється Божа любов на Сатану?» спонукає нас до глибшого розуміння природи божественної любові. Для цього ми візьмемо за основу виступ президента Рассела М. Нельсона під назвою «Божественна любов».

Насамперед я наголошую на тому, що в Писаннях немає жодного джерела, яке б стверджувало, що Бог ненавидить Сатану. Навпаки, вони підкреслюють, що Божа любов є універсальною і поширюється на всіх, включно з грішниками, хоча певні благословення та повнота Його любові зумовлені послухом.

Щоб зрозуміти це питання, важливо дослідити різні аспекти Божої любові. Саме це робить президент Нельсон у своєму виступі.

Універсальна природа божественної любові

Писання описують Божу любов як досконалу, нескінченну, незмінну та універсальну. Ця любов є основою сотворіння та Божого плану щастя для Його дітей. Вона називається нескінченною, оскільки Спокута Ісуса Христа була актом любові до «всіх, хто коли-небудь жив, хто живе зараз і хто ще буде жити».

Крім того, вона виходить за межі часу, демонструючи свою безмежну широту. Універсальність божественної любові чітко виражена в Євангелії від Матвія 5:

«Бог наказує сонцю Своєму сходити над злими і над добрими, і посилає дощ на праведних і на неправедних».

Вирішальним моментом у відповіді на наше запитання є пряме твердження про те, що «Господь любить і святих, і грішників».

Роблячи цю заяву, президент Нельсон нагадує нам про Божий погляд на тих, хто відвертається від Його заповідей. Отже, Бог демонструє всеосяжну любов, яка охоплює все Його творіння, включно з тими, кого можна вважати «грішниками».

Різниця між любов’ю до грішника та терпимістю до гріха

Той факт, що Бог любить і святих, і грішників, не означає, що Він толерує гріх. З Писань ми дізнаємося, що Господь «не може дивитися на гріх навіть з найменшою часткою поблажливості».

Це означає, що хоча Божа любов поширюється на всіх людей, Він категорично виступає проти гріха та повстання проти Його законів. Заклик до покаяння є обов’язковим для тих, хто бажає отримати повні благословення божественної любові.

«Того, хто покається і виконуватиме заповіді Господа, буде прощено; а в того, хто не покається, буде забрано навіть те світло, яке він отримав, бо Мій Дух не завжди буде боротися з людиною».

Чи поширюється Божа любов на Сатану?

Немає жодних ознак того, що Бог ненавидить Сатану. Універсальна Божа любов поширюється на «святих і грішників». Така широта любові означає, що існування Сатани та всіх, хто повстав, саме по собі є свідченням універсальності божественної любові, яка дарує безсмертя всім померлим, включно з тими, хто обрав шлях беззаконня.

Однак універсальна Божа любов не є сліпою до непослуху. Він «не може дивитися на гріх навіть з найменшою часткою поблажливості». Це означає, що хоча Бог любить саму істоту, Він не толерує і не винагороджує гріх та бунт.

Таким чином, ті, хто противиться Божій волі, як-от Сатана, природним чином виключають себе з благословень і щастя, що приходять через послух. Не тому, що Бог їх ненавидить, а тому, що вони самі вирішили не відповідати умовам для отримання цих благословень.

The post Чи поширюється Божа любов на Сатану? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Ісус Христос дав дві найбільші заповіді: любити Бога понад усе і любити свого ближнього, як самого себе. Він жив згідно з цими принципами, служачи, зцілюючи, прощаючи та навчаючи, залишивши нам досконалий приклад того, як любити чисто та самовіддано.

Але, як і будь-яку іншу заповідь, виконувати їх нелегко. Ми повинні прагнути, обирати правильне і проявляти віру. Тому президент Даллін Х. Оукс навчав:

«Як би важко не було жити в тому сум’ятті, що оточує нас, заповідь нашого Спасителя любити один одного так, як Він любить нас, є, мабуть, нашим найбільшим викликом».

Отже, як ми можемо розвинути цю божественну якість у світі, так повному егоїзму, відволікаючих чинників і розділень? Як ми можемо перетворити любов до ближнього на щоденну змістовну практику?

У цій статті ми дослідимо, що означає бути милосердним, чого слід уникати і як діяти, щоб виплекати в собі цю християнську рису, яка наближає нас до Бога та до наших ближніх.

Що таке милосердя?

У християнському розумінні милосердя — це більше, ніж просто пожертвування матеріальних благ чи грошей. Як описано в Мороній 7:47, це «чиста любов Христова». Це той тип любові, що долає бар’єри, прощає образи та прагне благословити життя інших, навіть коли це вимагає особистої жертви.

Павло у своєму відомому описі милосердя вчить нас, що воно є чимось більшим за зовнішні дії:

«Милосердя довготерпить, милосердя милосердствує, не заздрить, милосердя не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!»

Справжнє милосердя не обмежується моментами великої потреби, а виявляється в щоденних вчинках. Посмішка, слово підбадьорення, практична допомога або тихий акт співчуття — усе це прояви цієї любові.

Ісус також навчав нас, що любов до ближнього не повинна обмежуватися нашою родиною чи друзями, а має поширюватися на всіх, включаючи тих, хто стає для нас викликом. У Нагірній проповіді Він проголосив:

«А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас ображає і гонить вас» (Матвія 5:44).

Таким чином, милосердя — це універсальний заклик. Воно вимагає внутрішньої трансформації, щоб ми могли поширювати Божу любов у всіх наших стосунках.

Риси, що перешкоджають справжньому милосердю

Хоча бажання любити ближнього та служити йому є благородним, деякі моделі поведінки можуть заважати нам практикувати справжнє милосердя. Виявлення та уникнення цих рис допоможе нам жити згідно з цим принципом.

• Судження інших. Як християни, ми покликані менше судити й більше розуміти. Матвія 7:1–2 застерігає нас: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас». Судження інших може заважати нам бачити їхні реальні потреби й робити нас менш співчутливими.
• Дії з гордині або марнославства. Якщо ми допомагаємо лише для того, щоб нас побачили або похвалили, наша мотивація втрачає духовну цінність. Ісус застерігав: «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; інакше не матимете нагороди від Отця вашого Небесного» (Матвія 6:1).
• Ігнорування потреб інших. Милосердя вимагає дії. Ми не можемо просто говорити слова розради, не діючи. Старійшина М. Рассел Баллард навчав: «Я хочу ще раз підкреслити, що найважливішою рисою Небесного Батька та Його Улюбленого Сина, яку ми повинні прагнути мати у своєму житті, є дар милосердя, “чиста любов Христова”. Саме з цього дару випливає наша здатність любити інших і служити їм так, як це робив Спаситель».
• Обурення та образи. Прощення є проявом любові до ближнього. Плекання образ заважає нам любити щиро.

Практичні способи любити так, як Христос

Щоб більше любити ближнього, потрібна цілеспрямованість. Це не стається автоматично, а розвивається через постійні зусилля. Президент Томас С. Монсон навчав:

«Милосердя — це терпіння до того, хто нас підвів. Це опір пориву легко ображатися. Це прийняття слабкостей і недоліків. Це прийняття людей такими, якими вони є. Це вміння бачити за межами фізичної зовнішності риси, які не тьмяніють із часом. Це опір пориву класифікувати інших».

Ось деякі способи, що допомагають виховувати в собі милосердя:

1. Моліться про більшу любов у вашому серці. У Мороній 7:48 нас закликають молитися Богу про «чисту любов Христову». Тому прохання про Його допомогу, щоб стати милосерднішими, є важливим кроком.
2. Практикуйте емпатію. Уміння поставити себе на місце іншого допомагає зрозуміти його труднощі та потреби. Запитайте себе: «Як би я хотів, щоб до мене поставилися в цій ситуації?»
3. Служіть іншим практично. Шукайте можливості допомогти: запропонуйте їжу тому, хто її потребує, відвідайте хворого або станьте волонтером у громадських проєктах.
4. Виявляйте доброту у своїх словах. Маленькі добрі вчинки, як-от щирий комплімент або слова підбадьорення, можуть мати величезний вплив.
5. Діліться своїми ресурсами. Будьте щедрими на свій час, таланти та майно. Господь обіцяв: «Давайте — і дадуть вам» (Луки 6:38).
6. Прощайте від щирого серця. Прощення звільняє не лише того, хто отримує його, а й того, хто дарує. Пам’ятайте, чого навчав Ісус: «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець» (Матвія 6:14).
7. Любіть своїх ворогів. Це, мабуть, найскладніший аспект християнської любові, але це одне з найбільших випробувань нашої здатності йти за Христом.
8. Навчайте прикладом. Демонстрація милосердя у вашому щоденному житті може надихнути інших робити те саме.

Служіння нашим братам

Христос залишив нам досконалий приклад в Івана 13, коли Він умив ноги учням. Цей простий акт символізує той тип смиренного, сповненого любові служіння, до якого ми маємо прагнути.

Любов до ближнього змінює нас і наближає до Бога. Коли ми уникаємо осуду, егоїзму та порожніх дій, а прагнемо діяти з емпатією, добротою та служінням, ми відчуваємо чисту любов Христову у своєму житті. Апостол Іван підсумував це так:

«Як хто скаже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той лжець; бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він любити Бога, Якого не бачить?» (1 Івана 4:20).

А старійшина М. Рассел Баллард запросив нас:

«Нехай ми покажемо нашу любов і вдячність за спокутну жертву Спасителя через наші прості, співчутливі вчинки служіння нашим братам і сестрам вдома, у церкві та в наших громадах».

А як ви прагнете проявляти більше любові до свого ближнього?

The post Як стати більш милосердним? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Тоді сталося щось неймовірне! Захарія, який був священником, перебував у храмі, коли йому з’явився ангел Гавриїл і звістив, що Єлисавета народить сина. Але Захарія, будучи літнім, засумнівався. Він запитав: «По чому пізнаю я це? Я бо старий, та й дружина моя вже в літах похилих».

У відповідь ангел сказав, що Захарія втратить голос до самого народження немовляти. Коли Єлисавета нарешті завагітніла, вона промовила:

«Так зробив мені Господь тими днями, коли зглянувся Він, щоб зняти мою ганьбу між людьми».

Місія Івана була пророкована заздалегідь

Найцікавіше те, що народження Івана Христителя не було просто несподіванкою для його батьків. Він був призначений для великої місії задовго до свого народження. Коли Захарія отримав одкровення, він знав, що хлопчика мають назвати Іваном. Це ім’я не було випадковим; воно мало божественне призначення.

За багато років до цього, у Старому Завіті, Ісая вже говорив про місію Івана:

«Голос того, хто кличе в пустині: Приготуйте дорогу Господові, вирівняйте в степу шлях нашому Богові!» (Ісая 40:3; Луки 3:4; Матвія 3:3).

Малахія також пророкував, що прийде вісник, щоб приготувати шлях перед Господом (Малахія 3:1). Навіть у Книзі Мормона пророк на ім’я Легій мав таке саме одкровення про Івана. У 1 Нефії 10:8–10 ми читаємо:

«8 Так, він навіть піде і буде вигукувати в пустині: Приготуйте путь Господу, і зробіть стежки Його прямими; бо стоїть серед вас Той, Кого ви не знаєте; і Він могутніший за мене, Кому я не гідний розв’язати ремінь на взутті Його. І багато говорив мій батько про це. І мій батько сказав, що він буде христити в Бетаварі, по той бік Йордану; і він також сказав, що він буде христити водою; саме що він охристить Месію водою. І після того як він охристить Месію водою, він побачить і засвідчить, що він охристив Агнця Божого, Який візьме на Себе гріхи світу».

Нефій, син Легія, мав таке ж видіння і розповів, що Святий Дух зійшов на Ісуса у вигляді голуба після того, як Іван охристив Його (1 Нефій 11:27).

Призначення Івана Христителя

Ще до народження Івана Христителя його місія була визначена. Ангел Гавриїл сказав Захарії, що Іван буде сповнений Святого Духа ще в утробі матері, і що він наверне багатьох дітей Ізраїля, готуючи їх до приходу Спасителя. Іван мав бути великим в очах Господа, і його місія була важливою частиною Божого плану.

Коли Іван народився, на восьмий день під час обряду обрізання Захарія пророкував:

«І ти, дитино, пророком Всевишнього названа будеш, бо ти будеш ходити перед лицем Господнім, щоб дорогу Йому приготувати, щоб дати пізнати спасіння Його народові у відпущенні їхніх гріхів».

Це було майбутнє Івана Христителя: готувати людей до зустрічі з Ісусом Христом.

Хоча Біблія не дає багато подробиць про дитинство Івана Христителя, ми знаємо, що він вів особливе життя. Після смерті батька, який був убитий за те, що захищав Івана під час масового вбивства немовлят за наказом Ірода, Іван ріс у пустині.

Він дотримувався закону назорейства, який включав дуже специфічні правила, такі як заборона стригти волосся, утримання від певної їжі та життя в чистоті (Числа 6:1–22).

Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі зазначив, що Іван прийшов з усією суворістю назореїв, що допомогло йому зосередитися на своїй важливій місії (Doctrinal New Testament Commentary, 1:263). Він жив простим життям, присвяченим духовній підготовці.

Служіння Івана Христителя

Приблизно у віці тридцяти років Іван Христитель розпочав своє служіння і невдовзі почав збирати натовпи людей. Єрусалим, уся Юдея та навіть навколишні регіони Йордану йшли слухати його проповіді.

Він проповідував покаяння і христив тих, хто каявся у своїх гріхах. Але центральним моментом проповідей Івана було приготування шляху для Ісуса Христа.

Іван був прямим у своїх словах, особливо з фарисеями та саддукеями, які вважали себе вищими, бо були нащадками Авраама. Він дорікав їм і наголошував на необхідності щирого покаяння (Матвія 3:7–10).

Крім того, Іван знав, що його найвеличніша місія — охристити Спасителя. І коли настав цей час, він був здивований і вшанований.

Коли Ісус прийшов до нього христитися, Іван вагався, кажучи, що це він, Іван, має христитися від Ісуса, а не навпаки. Але Ісус наполіг, сказавши, що це необхідно, аби «виконати всю праведність» (Матвія 3:13–15).

Свідчення Івана Христителя про Ісуса

Після хрищення Ісуса Іван побачив Святого Духа, який сходив на Спасителя у вигляді голуба. Це була неймовірна мить і підтвердження його місії. Іван публічно проголосив, що Ісус — це Агнець Божий, Той, Хто візьме на Себе гріх світу (Івана 1:29).

Пророк Джозеф Сміт пояснив, чому Іван Христитель вважався найбільшим із пророків. Він сказав, що Іван мав честь готувати шлях Господу, христити Сина Божого і володіти ключами влади на той час (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, 2007).

Навіть будучи настільки великим, Іван завжди спрямовував своїх послідовників до Христа. Він розумів свою місію і зі смиренням заявляв про Христа: «Він має рости, я ж маю маліти» (Івана 3:30).

На жаль, життя Івана закінчилося трагічно. Він був заарештований за викриття гріха Ірода, який одружився з дружиною свого брата. Під час бенкету Ірод, під тиском своєї дружини та падчерки, наказав обезголовити Івана (Марка 6:14–29).

Незважаючи на це, спадщина Івана Христителя є вічною. У 1829 році він з’явився як воскресла істота Джозефу Сміту та Оліверу Каудері й відновив ключі Ааронового священства (УЗ 13). Іван Христитель був не лише великим пророком, але й прикладом смирення та відданості Божій справі.

The post Ким був Іван Христитель? appeared first on MoreFaith.org.ua.

1. Що допомагає вам відчувати спокій або внутрішню опору?

Проявіть цікавість до того, де людина знаходить силу. Усі ми шукаємо розради, миру та безпеки в житті, і для багатьох із нас саме ці речі є серцем самої віри. Це запитання може надихнути на життєві історії, надати необхідну підтримку або корисну пораду.

2. У що вас вчили вірити з дитинства?

Дитинство кожного унікальне, але водночас це спільний, універсальний досвід — легке підґрунтя для встановлення зв’язку. Запитайте людину, які переконання чи вчення залишилися з нею змалечку, про що вона хотіла б дізнатися тоді або чому сподівається навчити власних дітей.

3. Чи є у вас улюблені сімейні традиції?

Запросіть співрозмовника розповісти про його походження, культуру, історію сім’ї та улюблені традиції. Коли нам цікаво, звідки людина родом, ми показуємо, що вона важлива для нас. Запитання про минуле людини можуть легко перерости в розмову про наші найзаповітніші переконання.

4. Як ви знайшли спільноту, в якій почуваєтеся своїм?

Незалежно від того, чи це релігійна громада, у відповіді людини ви, ймовірно, знайдете природне бажання належати до чогось більшого, що відгукується в серцях усіх дітей Бога. Дізнайтеся про те, як інша людина знайшла своє коло підтримки — або, якщо вона відчуває, що досі його не має, запросіть її до свого!

5. Коли ви відчуваєте, що стаєте кращою версією себе?

Наша ідентичність має для нас велике значення. Це запитання перетворює звичайну розмову («Хто ви?») на щось більш глибоке («Ким ви хочете бути?»). Воно запрошує іншу людину, релігійну чи ні, поділитися тим, що пов’язує її з притаманною їй божественною цінністю.

Побудова зв’язків, сповнених віри

Як учні Христа, ви можете і повинні прагнути підносити рівень вашого щоденного спілкування, шукаючи та створюючи можливості свідчити про Нього. «Наші слова мають значення». Можливо, не кожна взаємодія змінить життя, але усвідомлені, щирі розмови залишають незабутнє враження.

Щирі запитання — це чудовий початок, але щоб дійсно налагодити зв’язок:

• Будьте слухачем. Будьте простішими, будьте щирими і, понад усе, слухайте. Діліться власним досвідом, коли це доречно, але тримайте вуха та серце відкритими. Допитливість може стати іскрою для найбільш значущих розмов.
• Живіть згідно зі своїми словами. Коли ми активно вивчаємо та практикуємо євангелію Ісуса Христа, ми готові ділитися з іншими. Потрібні думки прийдуть у правильний момент, і люди відчують у нас світло Христа.

Заклик і обіцянка Господа, дані одному з Його учнів, стосуються кожного з нас, хто шукає зв’язків у вірі з нашими братами та сестрами протягом усього життя:

«… проголошуй Мою євангелію скрізь, куди Я пошлю тебе… зміцнюй своїх братів у всіх своїх розмовах, у всіх своїх молитвах, у всіх своїх умовляннях і в усіх своїх діяннях. І ось, дивись, Я з тобою, щоб благословляти тебе і визволяти тебе назавжди. Амінь».

Джерело: ldsliving.com

The post 5 способів розпочати розмову про євангелію appeared first on MoreFaith.org.ua.

Будинок зборів розташований за адресою 660 North Redwood Road, приблизно за чотири милі на захід від Темпл-сквер. Поліція Солт-Лейк-Сіті прибула на місце події невдовзі після 19:30 після повідомлень про постріли біля будівлі.

Влада підтвердила загибель двох осіб. Ще трьох людей було госпіталізовано до місцевих лікарень у критичному стані. Крім того, троє постраждалих прибули до лікарень на приватних автомобілях; інформація про їхній стан поки що не розголошується.

Речник поліцейського департаменту Солт-Лейк-Сіті Глен Міллс заявив, що за допомогою камер відеоспостереження вдалося ідентифікувати автомобіль підозрюваного. На даний момент арештів проведено не було.

Інцидент викликав масштабну реакцію екстрених служб: представники кількох відомств залишалися на місці події протягом усієї ночі. Поліція перекрила Редвуд-роуд в обох напрямках між 500 North і 700 North, щоб убезпечити район та посприяти розслідуванню.

Пізніше того ж вечора речник Церкви Сем Пенрод зробив офіційну заяву щодо акту насильства:

«Нам відомо про серйозний інцидент, що стався сьогодні ввечері біля будинку зборів Церкви за адресою 660 N. Redwood Rd. у Солт-Лейк-Сіті під час проведення поминальної служби в залі. Церква співпрацює з правоохоронними органами та вдячна за зусилля служб швидкого реагування».

Пенрод зазначив, що всі подальші запити спрямовуються до поліцейського департаменту Солт-Лейк-Сіті до оприлюднення додаткової інформації. Він додав:

«Ми молимося за всіх, хто постраждав від цієї трагедії, і висловлюємо глибоку стурбованість тим, що будь-який священний простір, призначений для поклоніння, може стати об’єктом насильства в будь-якій формі».

Розслідування триває, очікується оновлення інформації від влади в міру появи нових подробиць.

Джерело: Church News

The post Стрілянина біля будинку зборів в Солт-Лейк-Сіті: двоє загиблих під час похоронної служби appeared first on MoreFaith.org.ua.