Щоночі він молився і просив Небесного Батька про допомогу. Він також ділився з батьками тим, що відчуває. Разом вони вивчали промову президента Расселла М. Нельсона «Сила духовного ривка».

У цьому зверненні президент Нельсон навчає:

«Кожна книга писань демонструє, як охоче Господь втручається в життя тих, хто вірить у Нього… Так само Господь благословить вас чудесами, якщо ви повірите в Нього без сумнівів. Зробіть духовне зусилля, щоб шукати чудеса».

Цей юнак вже молився й постився, щоб знайти добрих друзів — і його сім’я робила те саме за нього. Але він відчув, що похід до храму може стати додатковим, конкретним духовним кроком.

Йому було дуже потрібно відчути Божі благословення у своєму житті.

Ще з дитинства його мама щотижня відвідувала храм. Тож він вирішив почати ходити з нею. Іноді вона виконувала початкові обряди, поки він робив хрищення, а інколи він навіть хрестив свою власну матір.

Минали місяці. Його соціальні труднощі не зникли миттєво, але зв’язок із Небесним Батьком і Ісусом Христом зміцнювався.

Кожен раз, коли він входив у храм, він відчував глибокий мир і втіху. І згодом почали відбуватись маленькі чудеса.

Старий друг написав йому повідомлення. Він знайшов когось, із ким можна було посидіти на футбольному матчі. Хтось запросив його на соціальний захід.

Поступово в його серці почала проростати надія.

Він почав усвідомлювати тихі духовні настанови, які отримував — тож знову постився, цього разу з подякою.

Одного дня працівник храму запитав його, чи помітив він якісь зміни в житті з того часу, як почав регулярно відвідувати храм.

Юнак поділився своїм свідченням і сказав, що відчуває себе ближчим до Духа і Спасителя. Він став щасливішим. Він почав мудріше приймати рішення. І він на власному досвіді побачив справжні чудеса.

Пізніше, вже на другому році навчання в старшій школі, він поговорив зі своєю однокласницею із семінарії, яка також хотіла частіше відвідувати храм.

Він розповів їй про свої щотижневі поїздки і запропонував зібрати групу.

Те, що почалося з чотирьох підлітків, тепер виросло до восьми. Щотижня вони переписуються, щоб узгодити, хто зможе поїхати. Саме він робить бронювання. Вони разом їздять до храму, проводять час на вихідних, вітаються в коридорах школи.

З часом ці друзі стали одними з найкращих у його житті.

Він не вважає це випадковістю. Він знає, що відвідування храму принесло справжні чудеса в його життя.

Хоча йому довелося пройти через важкий і самотній рік, тепер він вдячний за цей досвід.

Його віра зросла. Він став уважнішим до інших, хто може почуватись самотньо чи відчужено.
А найголовніше — він навчився на власному досвіді, що обітниці президента Нельсона — правдиві.

Джерело: LDS Living

The post Юнак, який молився про друзів — і знайшов їх у храмі appeared first on MoreFaith.org.ua.

Президент Рассел М. Нельсон сказав: Я обіцяю: якщо ви будете частіше приходити у храм, це благословить ваше життя так, як ніщо інше.

Ось п’ять благословень поклоніння у храмі, якими він ділився протягом останніх років.

1. Впевненість і ясність.

“Регулярне храмове поклоніння розширить ваше бачення самих себе і вашого місця у величному Божому плані. Я вам це обіцяю.” (“Радіймо дару ключів священства”, Квітень 2024)

2. Духовна сила.

“Кожна людина, яка укладає завіти у христильних купелях та у храмах, і дотримується їх, має більший доступ до сили Ісуса Христа.” (“Подолати світ і знайти спокій”, Жоветнь 2022)

3. Уроки, що змінюють життя

Будівництво цих храмів може й не змінить ваше життя, але час, проведений вами у храмі, змінить його неодмінно. (“Треба труд вершить”, Квітень 2018)

4. Божественне скерування

Ви дізнаєтеся, як розсувати завісу між небесами і землею, як просити Божих ангелів відвідати вас і як краще отримувати скерування з небес. (“Храм і ваш духовний фундамент”, Жовтень 2021)

5. Захист і натхнення

Я обіцяю вам, що з часом храм стане місцем безпеки, розради і одкровення. (“Храм і ваш духовний фундамент”, Жовтень 2021)

Інші статті на цю тему:

• Що таке храми членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і що ми там робимо?
• Питання від єврейської жінки про храми Церкви СОД

Ця стаття була написана Мадді Толк та опублікована на ldsliving.com під назвою «5 beautiful blessings of temple worship».

Українська © 2025 LDS Living, A Division of Deseret Book Company | Englsih © 2025 LDS Living, A Division of Deseret Book Company.

The post 5 прекрасних благословень поклоніння У ХРАМІ appeared first on MoreFaith.org.ua.

Пророк і Президент Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів Рассел М. Нельсон освятить храм у Сірак’юзі, штат Юта, у неділю, 8 червня 2025 року. Його супроводжуватиме старійшина Квентін Л. Кук із Кворуму Дванадцятьох Апостолів.

Церемонія освячення відбудеться о 16:00 за місцевим гірським часом (MDT) із трансляцією в місцеві будинки зборів храмового округу. Повторна трансляція церемонії освячення для храмового округу відбудеться того ж вечора о 19:00 за місцевим часом.

Перед освяченням храм був відкритий для загального огляду протягом трьох тижнів, до 31 травня 2025 року.

Пророк оголосив про будівництво храму в Сірак’юзі на генеральній конференції в квітні 2020 року. Відтоді, як він став Президентом у 2018 році, Президент Нельсон оголосив про будівництво 200 храмів, збільшивши їхню загальну кількість до 382, що становить понад половину від усіх храмів Церкви. Таке значне розширення будівництва храмів підкреслює зосередженість Церкви на Ісусі Христі та священних завітах. Як наголосив Президент Нельсон перед оголошенням храму в Сірак’юзі: «Оскільки Ісус Христос перебуває в центрі всього, що ми робимо в храмі, чим більше ви роздумуватимете про храм, тим більше ви думатимете про Нього». Минулого жовтня 100-річний пророк освятив 200-й діючий храм Церкви, що стало важливою подією в її історії.

Церемонія початку будівництва храму в Сірак’юзі відбулася 12 червня 2021 року. Триповерховий храм загальною площею приблизно 8360 квадратних метрів розташований на ділянці площею близько 4,9 гектара за адресою: 1098 South 2500 West, Syracuse, UT 84075. Після того як Президент Нельсон освятить цей Дім Господа, він стане 22-м діючим храмом у Юті, де проживає понад 2,2 мільйона Святих Останніх Днів.

Щоб дізнатися більше про те, чому Церква будує храми, відвідайте temples.ChurchofJesusChrist.org.

Джерело: newsroom.churchofjesuschrist.org

The post Президент Нельсон освятить храм у Сірак’юзі, штат Юта, 8 червня 2025 року appeared first on MoreFaith.org.ua.

Можливо, ви час від часу бачили будівлі церкви святих останніх днів, але як щодо тих більших, схожих на замок, будівель? Це храми святих останніх днів. Багатьом вони здаються більш загадковими, тому що не кожен може зайти всередину.

Так що ж, це є таємницею чи чимось святим?

КОРОТКА ІСТОРІЯ ХРАМІВ

Перший згаданий храм у Біблії — це скинія Мойсея. На відміну від сучасних храмів, він був портативним, тобто, коли діти Ізраїлю подорожували, вони брали храм із собою. Ми також можемо прочитати у Святому Письмі про храми Соломона, Зоровавеля та Ірода. Храми були ключовою частиною богослужіння як у Старий, так і в Новозавітний період.

Храм не був повністю відкритим для публіки, і лише первосвященник міг пройти крізь завісу і заходити у Святеє Святих раз на рік. Ми також читаємо про спілкування з Богом, молитву, жертвоприношення тварин і релігійний одяг (Вихід 28:4). Ми знаємо, що Христос часто відвідував храм і навчав у ньому під час Свого земного служіння.

Після смерті Христа завіса храму була розірвана. Багато хто вважає, що це означало, що поклоніння в храмі більше не було потрібним. Однак є ще дві причини, чому завіса могла розірватися. По-перше, це був символ смерті Христа. Він подолав бар’єр смерті між людством і вічним життям. Розірвана завіса також могла символізувати те, що тепер усім будуть раді, а не лише первосвященнику раз на рік.

Пізніше храм все ще використовувався, оскільки апостоли продовжували поклонятися там навіть після смерті Христа (Дії 22:17-18). Повернемося вперед до сьогоднішнього дня, і до того, що деякі релігії більше не вірять у храмове поклоніння, але все ще є залишки цього поклоніння в архітектурі та традиціях.

Однак є ще дві причини, чому завіса могла розірватися. По-перше, це був символ смерті Христа. Він подолав бар’єр смерті між людством і вічним життям. Розірвана завіса також могла символізувати те, що тепер усім будуть раді, а не лише первосвященнику раз на рік.

Пізніше храм все ще використовувався, оскільки апостоли продовжували поклонятися там навіть після смерті Христа (Дії 22:17-18). Повернемося вперед до сьогоднішнього дня, і до того, що деякі релігії більше не вірять у храмове поклоніння, але все ще є залишки цього поклоніння в архітектурі та традиціях.

СУЧАСНІ ХРАМИ

У 1836 році в Кертленді, штат Огайо, було збудовано перший сучасний храм для членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Зараз у світі існує 282 таких храми, які збудовані, будуються чи оголошено про будівництво..

Сьогодні в храмі виконується багато спеціальних церемоній або обрядів, які святі останніх днів вважають важливою частиною спасіння, зокрема: хрищення, отримання дару Святого Духа, початкові обряди (омовіння та помазання), ендаумент та запечатування.

Давайте зануримося в них трохи докладніше:

Хрищення:

Хрищення в храмі відрізняється від звичайного хрищення. У храмі, люди можуть робити повірені хрищення за померлих, тобто робити цей обряд від їхнього імені.

Ні, ми не христимо в купелі померлих людей.

Живі христяться замість них, а померлі можуть обрати чи прийняти цей обряд. Ми віримо, що в духовному світі люди можуть бути навчені про Євангелію, але не мають можливості христитися. Ми можемо христитися замість них тут на Землі, і вони можуть обрати чи приймати Євангелію та хрищення, чи ні.

Отримання Святого Духа:

Після хрищення настає отримання дару Святого Духа. Це все ще важливий дар, навіть для тих, хто пішов з життя. Це також робиться за дорученням і покладанням рук. Тільки носії священства мають повноваження виконувати цей обряд.

Початкові обряди:

Під час початкових обрядів ви очищаєтеся водою (символічно омиваєтесь) і освячуєтесь шляхом благословення та помазання олією. Це священна церемонія підготовки до отримання подальших знань і благословень.

Після цієї церемонії ви можете почати носити гарменти (священні одежі, храмовий одяг), зовнішній символ ваших завітів або обіцянок з Богом.

Багато конфесій носять зовнішній церемоніальний одяг, наприклад хіджаб у мусульманок, сикхський тюрбан або мантії буддійських ченців. Гарменти призначені для святих останніх днів. Вони служать духовним і символічним захистом від спокус і зла світу.

Ендаумент:

Ендаумент означає дар або благословення. Отримання ендаументу означає, що ми дізнаємося про три стовпи вічності: Сотворіння, Падіння  та Спокуту. Ендаумент готує нас стати більш схожими на Бога, коли ми укладаємо з Ним священні завіти або обіцянки.

Ми обіцяємо виконувати заповіді, жити за євангелією Ісуса Христа, бути цнотливими та вірними нашому подружжю та бути готовими присвятити все, що маємо, Богові.

Запечатування:

Так, ми можемо вінчатися в храмах! Пари можуть бути запечатані одне до одного та до своїх дітей на це життя та на всю вічність. Це означає, що смерть не є кінцем їхньої родини. Ми віримо, що якщо ми будемо вірні нашим обіцянкам, ми будемо з нашими близькими і в наступному житті.

Цей обряд запечатування можливий через силу відновленого священства. Це найбільше благословення на Землі для сімей. Під час звичайної церемонії одруження реєстратор говорить парі, що їхній шлюб триває «поки смерть не розлучить вас». У храмах святих останніх днів парам кажуть, що вони будуть разом «на час і всю вічність».

Чи потрібно вінчатися в храмі? Ні, але це дивовижне благословення. Вічний шлюб має на меті допомогти нам стати кращими, навчаючи нас, як жертвувати та допомагати вдосконалюватися як сім’я, а не на самоті.

НАВІЩО НАМ ХРАМИ?

Метою храму є спілкування з Богом і символічне входження в Його присутність. Ось чому на кожному храмі викарбувано слова «Дім Господа».

Багато людей вірять, що ви повинні бути ідеальними, щоб увійти до храму, але це не так. Вам просто потрібно мати бажання вчитися, рости та намагатися ставати кращими.

У храмі ми можемо отримати відповіді на молитви, відчути Божу любов, дізнатися про Його план щастя, отримати вічну перспективу та виконати обряди, щоб назавжди бути з нашими сім’ями.

ЧИ МОЖУ Я ЗАХОДИТИ В ХРАМ?

очете побачити храм святих останніх днів? Перед тим, як храм буде освячено та передано Господу, проводяться дні відкритих дверей, доступні екскурсії по храму. Ці екскурсії призначені для всіх, щоб побачити храм і дізнатися, чому він такий особливий для святих останніх днів.

Після цього храм офіційно освячується, і члени церкви, які підготувалися, можуть увійти і служити в ньому. Після того, як храм освячено як священну будівлю, він служить домом Господа на Землі, де Його діти можуть відчувати себе близькими до Бога.

Якщо вам цікаво дізнатися більше про храми святих останніх днів і дізнатися більше про те, які вони всередині, обов’язково перегляньте ці відео:

• Хрищення за померлих
•  Two Apostles Lead a Virtual Tour of the Rome Italy Temple 
•  Temples Through Time 

The post Що таке храми членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і що ми там робимо? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Нижче наводиться уривок з книги С. Майкла Вілкокса «House of Glory: Finding Personal Meaning in the Temple», в якій він розповідає про те, як розмова про храм може благословити інших, якщо ми говоримо про це в належний час в належному місці.

[Під час підготовки до відвідування храму] нас вчать молитися про розуміння. Як часто ми стаємо на коліна перед або після відвідування храму і молимо Господа навчити нас який-небудь повчальній істині з ендаументу?

Господь готовий вчити, якщо ми будемо просити. Однак ми повинні дозволити Йому скористатися Його власною мудрістю щодо того, коли і як явити певну істину. Іноді Він буде говорити прямо в нашому розумі. Іноді відповідь прийде з Писань. Розуміння може бути відкрите нам чоловіком або дружиною, матір’ю або батьком під час тихої бесіди в Целестіальній кімнаті.

Ці бесіди цілком доречні і можуть бути засобом, за допомогою якого Господь буде відповідати на наші молитви про розуміння. Час від часу ми ставимо собі питання, що можна, а що не можна говорити про храмові таїнства.

Поза храмом ми повинні бути дуже обережними, розповідаючи тільки про ті речі, які є в Писаннях або в офіційних публікаціях Церкви. Навіть тоді ми повинні дозволити цій пораді направляти нас: «Пам’ятайте, те, що сходить з висоти, є священним і має промовлятися з обережністю і зі стриманістю, що від Духа; і в цьому немає засудження» (УЗ 63:64).

Всередині храму, серед тих, хто гідний здійснювати таїнства, ми можемо, знов ж таки зі стриманістю, що від Духа, навчати одне одного, особливо тих, хто належить до наших власних сімей.

Про деякі речі ми не говоримо навіть у стінах храму, але їх мало і вони очевидні. В контексті храмового навчання Господь наставляє нас такими словами: «І оскільки у всіх немає віри, шукайте старанно і навчайте один одного словам мудрості» (УЗ 88: 118). Пам’ятайте, що храм називається «місцем настановлення для всіх тих, кого покликано на роботу священнослужіння в усіх їхніх різних покликаннях та чинах; щоб їх могло бути вдосконалено в розумінні їхнього священнослужіння, у теорії, у принципі й в ученні» (УЗ 97:13-14).

В ідеалі, Дух, використовуючи символи і атмосферу храму, навчає кожну людину відповідно до його або її потреб і у відповідь на індивідуальні молитви людини. Але Дух також може вчити через слова і розуміння інших людей.

Іноді учні Ісуса не розуміли глибокого сенсу Його приповістей або образної мови. У вузькому колі вони просили Його роз’яснити ці вчення. Він рідко відмовляв у поясненні. Його учні були слабкими, але прагнули вчитися. Ми не повинні боятися просити пояснень у Господа або один у одного. Коли у нас є розуміння, буде доречним, особливо в наших сім’ях, під керівництвом Духа навчати і пояснювати, як це робив Спаситель.

«У молодих людей, а іноді й у літніх, – сказав старійшина Джон А. Уідтсоу, – різні частини храмових обрядів викликатимуть питання. «Чи необхідне це?» «Який сенс в цьому?» «Навіщо мені робити те чи інше?» Навіть, якщо такі питання не потребують відповідей, краще відповісти на них, особливо якщо про це питають ті, хто непідготовлений і недосвідчений, і тому не здатний чітко мислити самостійно» (Храмове поклоніння, стор. 59-60).

У той час як ми вчимося ясно отримувати настанови через Святого Духа, давайте без побоювань «навчати один одного словам мудрості», оскільки у нас є мудрість, якою ми можемо ділитися, і Дух нас так наставляє. Те, що ми ділимося своїми знаннями, може бути відповіддю Господа на чиїсь молитви.

Якщо ми ділимося своїм розумінням в сім’ї, це може об’єднати її. Як вчитель Системи Церковної освіти, я пережив багато зворушливих повчальних моментів зі спраглими учнями, але жоден з цих моментів не був настільки ж приємним, як ті, коли я тихо сидів у Целестіальній кімнаті зі своєю дружиною, своїми сестрами, дітьми або батьками, відповідаючи на питання в міру мого розуміння, і у відповідь слухаючи їхні думки з цього приводу. На велику кількість своїх молитов про храм я отримав відповідь таким чином. При цьому ми завжди маємо бути пильними, щоб прислухатися до Духа, і ніколи не обмежувати зміст храму нашими власними думками. Можна відкрити для себе глибоке розуміння цього, якщо наш розум залишатиметься відкритим.

Ця стаття була написана S. Michael Wilcox та опублікована на ldsliving.com під назвою «What Mormons Should (and Shouldn’t) Say About What Happens Inside Temples»

Українська © 2018 LDS Living, A Division of Deseret Book Company | Englsih © 2018 LDS Living, A Division of Deseret Book Company.

The post ЩО МОРМОНАМ СЛІД (І НЕ СЛІД) ГОВОРИТИ ПРО ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ВСЕРЕДИНІ ХРАМІВ appeared first on MoreFaith.org.ua.

Вам варто отримати принаймні елементарне уявлення про деякі поширені євангельські символи, які можна знайти в Священних Писаннях і в храмах. Як і притчі, якими навчав Христос, багато символів є звичайними повсякденними речами, але в євангелії вони мають особливий сенс. Навіть такі звичайні речі, як цифри і кольори, мають символічне значення.

Розуміння символів допоможе додати більше сенсу вашому храмовому поклонінню та таїнствам євангелії. Роздуми над їхнім сенсом можуть допомогти вам отримати більш глибоке розуміння мети таїнств. Хорошим прикладом цього є причастя. Символи прості, але коли ми його приймаємо, їхнє значення стає дуже глибоким.

Нижче ми коротко розглянемо деякі символи, які можуть виявитися корисними, якщо ви збираєтеся до храму. Перш, ніж ми продовжимо, знову ж таки, будь ласка, майте на увазі два застереження: по-перше, майже усі символи мають більше, ніж одне значення. Будь ласка, не обмежуйте Господа у тому, як Він використовує їх для вашого навчання. Тільки через те, що ви вже зрозуміли один або кілька значень символу, не думайте, що їх не може бути більше. Нижченаведені пункти лише гарна відправна точка. Цей список не є повним.

Друга умова: тримайте ці речі в перспективі. Хоча вони можуть бути дуже корисними, додаючи насиченості та глибини нашому поклонінню, не потрібно зосереджуватись на них настільки, щоб вони стали гігантською євангельською вікториною. Також нам не варто занадто засмучуватися через те, чого ми поки що не розуміємо. Головне – це не розуміння усіх маленьких нюансів кожного символу, а те, щоб ми дотримувались завітів ендаументу у нашому життя. Найважливіші частини зрозумілі всім. Зосередьтеся спочатку на них, а інші речі хай прийдуть у свій час.

Беручи до уваги ці два застереження, давайте розглянемо кілька основних храмових і біблійних символів та їхнє значення:

Кольори

Багато кольорів мають символічне значення. Наприклад, білий колір символізує невинність, святість, чистоту, праведність, світло, славу та єдність. Зелений є символом життя. Пурпурний – символом величі та благородства. Синій вказує на небеса. Багряний або червоний – символ жертовної крові.

Оливкова олія

Оливкова олія – символ Святого Духу та його впливу (див. УЗ 45:56-58). Оливкові дерева знаходились в Гефсиманському саду, отже, і символізм також пов’язаний із Спокутою, а також з одкровенням, зціленням та освяченням. Олія являє собою святе помазання силою духа Божого. Апостол Іван описував Божий Дух як “помазання”. Він заявив: “А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому”. (1 Івана 2:27)

Ріг спасіння

Роги є символом сили, честі та влади. Тварини, які мають роги, покладаються на них в якості основного засобу захисту та нападу. За законом Мойсея, роги жертовника цілопалення були вимазані кров’ю жертви (див. Вихід, 29:12). У давнину царі були помазані оливою з рогу  (1 Самуїла 16:1, 13). Христос згадується як “ріг спасіння” (Лука 1:69), це означає, що Він має владу, щоб рятувати.

Мантії

У давнину, мантія вказувала на статус і була пов’язана з особистістю людини. Наприклад, в історії про блудного сина ми бачимо цей принцип, який показує, що коли непокірний син повертається, сподіваючись бути хоча б слугою в будинку свого батька, замість цього його відновлено в родині з допомогою простого кроку: його батько виніс найкращу одежу і зодягнув його (див. Лука 15:22).

Взуття/сандалі

Взуття теж було частиною особистості і, разом з ногами, символізувало життєвий шлях. Блудний син отримав від батька не тільки одяг, але й взуття. Іван Христитель говорив, що він недостойний розв’язати ремінь взуття Христа. Мойсею було сказано зняти взуття, тому що він ступив на святу землю. Він був готовий отримати нове покликання і напрямок для свого життя, йдучи новим шляхом і залишивши своє колишнє життя позаду. Павло навчав, що наші ноги повинні бути взуті в євангелію миру, яка є частиною нашого духовного всеозброєння (див. до Ефесян 6:15).

Змій

Змій – це ще один символ, який має як позитивне, так і негативне значення. Спочатку це був символ Христа (див. Геламан 8:14-15). Сатана присвоїв цей символ в Едемі, у спробах грати в Бога і ввести в оману Адама та Єву, і відтоді саме він часто асоціюється з цим символом. Можливо, здасться дивним, що змій може символізувати Христа, але це доречно, тому що зміїні ікла можуть принести смерть, але змія також може скинути свою шкіру, як символічне воскресіння до нового життя. Таким чином, змій – це символ і життя, і смерті. Христос – це Бог як життя, так і смерті. Він створив умови для смертного життя і нашої смерті в кінці, але ще Він здійснив воскресіння і наше безсмертя. Мойсей використовував мідного змія як символ Христа в пустелі з ізраїльтянами (див. Числа 21:8-9; Геламан 8:14-15).

Ця стаття була написана англійською мовою Елі Інгрем та опублікована на сайті ldsdaily.com. Переклад Тамари Мартиненко.

The post Більш близький погляд на поширені символи храмів СОД appeared first on MoreFaith.org.ua.

Одна єврейська жінка, яка колись жила в Ізраїлі, а зараз мешкає в Техасі, впродовж деякого часу намагалася дізнатися більше про Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вона поставила мені сім провокаційних питань:

1. Чому у мормонської церкви більше 100 храмів по всій землі, а євреї визнають тільки ОДИН храм в Єрусалимі?

2. Основною діяльністю в Єрусалимському храмі було принесення тварин в жертву в якості спокутування за гріхи людей. Чому в мормонських храмах немає жертвопринесення тварин або спокутування гріхів?

3. Віряни в давньому Ізраїлі йшли в храм з відчуттям негідності перед святим Богом. Вони наближались до Його храму з покірністю, оскільки сподівались покрити свої гріхи. Чому мормони йдуть у свої храми з позитивним відчуттям гідності, і ніхто не може увійти до мормонського храму (після його освячення), якщо він або вона не визнані “гідними”?

4. Священикам, що виконували обов’язки в Єрусалимському храмі, треба було бути з коліна Левія. Це було заповідано в Числах 3:6-10. Чому мормонська церква ігнорує цю заповідь і дозволяє своїм “гідним храму” членам Церкви, у яких немає такого родоводу, служити в храмі?

5. Церемонія шлюбу ніколи не здійснювалася в Єрусалимському храмі, тож чому це звичайна практика для храмів СОД?

6. Чому хрищення за померлих є звичайною справою в мормонських храмах, хоча подібна практика ніколи не здійснювалася в Єрусалимському храмі?

7. Чому мормонські сім’ї “запечатуються” на час і на вічність в храмах СОД, хоча в Єрусалимському храмі не було таких таїнств?

Відповіді на усі ці питання, з точки зору святих останніх днів, передбачають віру в неперервне одкровення – що Бог Небес не Бог, який відсутній, який ховає від нас, Своїх дітей, Своє обличчя і Свої слова в якомусь віддаленому кутку Всесвіту. Він все ще дбає та піклується про нас. Фактично, ми потребуємо допомоги Його одкровень більше, ніж будь-коли. Як старозавітний пророк Амос стверджував: “Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам” (Амос 3:7).

Оскільки Його завітний народ поширився по всьому світу, є зрозуміла необхідність в додатковому світлі й знанні, а також в організаційному, правомочному і структурному розвитку керівництва і управління Його земним царством.

Питання 1. Чому у мормонської церкви більше 100 храмів по всій землі, а євреї визнають тільки ОДИН храм в Єрусалимі?

Древнім іудеям був потрібен тільки один храм у такій маленькій землі. Земля Ізраїлю була географічно обмеженою територією. Можна помістити двадцять п’ять Ізраїлів усередині сучасного штату Техас! Але оскільки зараз народ Бога поширився по всьому світові, Господь забезпечив храми згідно з потребами тих, хто має бажання виконувати Його священні таїнства у багатьох країнах.

Втім, в древньому Ізраїлі були й інші місця поклоніння, окрім Єрусалимського храму, хоча служіння зазвичай було зосереджене в цьому храмі. “Інші святилища і святі місця, судячи з усього, були схвалені Господом і вони використовувалися впродовж ізраєлітського періоду, але храм в Єрусалимі мав бути духовною точкою координат та центром поклоніння для Божого народу. Наприклад, жертівник Гедеона в східній долині Їзреель (Книга Суддів 6:24-26); пагірки Соломона в Ґів’оні (1 Царів 3:2-5); і жертівник Іллі на горі Кармел (1 Царів 18:30; ср. Суддів 19:18). Єдиний храм ізраїльтян, який будь-коли був знайдений при археологічних розкопках, був виявлений в Національному парку Тель Арад в Негеві. Цей храм мав вражаюче схоже планування з храмом Соломона в Єрусалимі, до того ж він був його сучасником”. (Jerusalem, The Eternal City by Galbraith, Ogden and Skinner, Deseret Book, 1996 and 2008, pages 59, 70).

Впродовж першого тисячоліття до н.е. єврейський храм був навіть у Верхньому Єгипті. “Одна група єврейських біженців від першого розсіювання втекла в Єгипет, і впродовж подальших століть вони зарекомендували себе як впливові люди в економічному і політичному житті Елліністичного та Римського Єгипту. Одна військова колонія звела єврейський храм Єгові на Острові Елефантина (Абу) на першому водоспаді Нілу, в сучасному Асуані. (Див. Shanks, Ancient Israel, 162-64; Thomas, Documents from Old Testament Times, 266-68; Porten, Archives from Elephantine” (Jerusalem, The Eternal City, 133)).

На додаток до цього, єврейський історик Йосип Флавій зазначив у своїй книзі Іудейська війна, що Мелхиседек, ймовірно, встановив Храм у Салемі (пізніше, Єрусалим), за тисячу років до Соломона він побудував Дім Бога: “Мелхиседек, праведний цар, яким він дійсно був; тому він був [там] першосвящеником Бога, і вперше побудував храм [там,]” (Йосип Флавій, Війна 6.10.1.)

Пророк Джозеф Сміт поставив серйозне питання, й одразу відповів: “Якою була мета збирання євреїв, або народу Божого у будь-яку епоху? . . . Головною метою було побудувати Господові дім, де Він міг явити Своєму народові таїнства Його дому і славу царства Його, і вчити народ шляху спасіння; бо є певні таїнства та принципи, які, коли вони проповідуються і практикуються, мають бути здійснені в місці або домі, побудованому для цієї мети” (Історія Церкви, 5:423).

Отже, є очевидна потреба більш ніж в одному храмі у Божому плані й цілях для Його дітей по всій землі.

Питання 2. Основною діяльністю в Єрусалимському храмі було принесення тварин в жертву в якості спокутування за гріхи людей. Чому в мормонських храмах немає жертвопринесення тварин або спокутування гріхів?

Бог заповідав Своїм древнім послідовникам протягом чотирьох тисяч років – від Адама і Єви до самого пришестя Його Сина – приносити жертви як частину їхнього поклоніння Божеству. Передбачалося, що усі ті тваринні жертви вказують людям на жертву Помазаника, який вчинив велику і останню Жертву, пропонуючи повну Спокуту.

“Отже, необхідно, щоб була велика й остання жертва; і тоді буде… кінець кровопролиттю; тоді закон мойсея буде виконано … І знайте, це є повне значення закону, кожна крихта вказує на ту велику й останню жертву; і тією великою й останньою жертвою буде Син Божий, так, нескінченною і вічною” (Книга Мормона, Алма 34:13-14).

Пророк Ісая засуджував свій народ, євреїв, які виконували свої обов’язки просто про людське око – приносячи жертви, але їхні серця були далеко:

“Нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю! Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір’я Мої [роблячи жертвопринесення у храмі]? Не приносьте ви більше марнотного дару” (Ісая 1:11-13).

Пророк також скаржився:

“І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська”(Ісая 29:13).

Коли Єрусалим було зруйновано у 70 р. н.е., навіть євреї перестали приносити в жертву тварин, і замінили їх вивченням Тори та добрими справами.

Святі останніх днів вірять, що закон жертви все ще в силі, але зараз, замість проливання крові тварин, Бог вимагає скрушного серця і упокореного духа:

“І ви не будете більше приносити Мені пролиття крові; так, з вашими жертвами і вашими всеспаленнями буде покінчено, бо Я не прийматиму жодної з ваших жертв і ваших всеспалень. І ви принесете в жертву Мені скрушене серце і упокорений дух. І той, хто прийде до Мене із скрушеним серцем і упокореним духом, того Я хрищу вогнем і Святим Духом” (3 Нефій 9:19-20).

Навіть Єврейська Біблія представляє таку ж умову для виконання закону жертви : “Жертви Богові – дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним…” (Псалми 50:19)

Між іншим, вівтарі є в усіх наших храмах. Коли ми дивимося на вівтар під час нашого служіння, це нагадує нам про традиції вірних предків, велику і спокутну жертву Месіанського Агнця, і про наші завіти, щоб бути готовими жертвувати все, що ми маємо і все, ким ми є, нашому Богові. Усе це зв’язує нас із нашими батьками, а їх із нами.

Питання 3. Віряни в давньому Ізраїлі йшли в храм з відчуттям негідності перед святим Богом. Вони наближались до Його храму з покірністю, оскільки сподівались покрити свої гріхи. Чому мормони йдуть у свої храми з позитивним відчуттям гідності, і ніхто не може увійти до мормонського храму (після його освячення), якщо він або вона не визнані “гідними”?

Віряни в давнину підходили до поклоніння Богові своєму з почуттям негідності в тому сенсі, що вони пам’ятали про свою нікчемність, саме так, як цар Веніямин описав у Книзі Мормона у 2 столітті до пришестя Христа :

“Я б хотів, щоб ви запам’ятали, і завжди зберігали у пам’яті велич Бога, і вашу власну мізерність, і Його великодушність і довготерпіння щодо вас, недостойних створінь, і упокорилися аж до глибин покірності, призиваючи ім’я Господа щоденно…” (Мосія 4:11).

Люди повинні покірливо звертатися до Бога з “відчуттям своєї нікчемності і свого негідного і пропащого стану” (Мосія 4:5). З іншого боку, святий Бог хотів, щоб Його народ ставав кращим і працював над тим, щоб бути як Він. В інструкції для Левитів підкреслено прописані прагнення істинних вірян: “будьте святі, бо святий Я” (Левит 11:44); “Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш” (Левит 19:2); “І будьте для Мене святі, бо святий Я, Господь” (Левит 20:26).

Як ви написали, люди “наближались до Його храму з покірністю, оскільки сподівалися, що їхні гріхи будуть покриті”. Слово “спокута” на івриті це kippur (як Йом Кіпур, день Спокути). Одне із значень цього єврейського дієслова – “покривати”. Бог спокутує, або покриває, безліч гріхів тих, хто старанно шукають Його.

Але віряни потребують покаяння у своїх гріхах і очищення себе перед Богом (на івриті lashuv – покаятися, повернутися [до Бога]), як Ісая вчив: “Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх” (Ісая 1:16).

Ісая також писав: “зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить” (Ісая 2:3). І він записав кілька питань для древньої храмової перепустки: “Хто зійде на гору Господню [har habayit, гора дому (Господнього)]? У кого чисті руки та щиреє серце” (Псалми 24:3-4).

У той час були умови гідності або якості, покладені на тих, хто з’явиться перед Богом в Його святилищі. Навіть старі закони Аврама і Мойсея обумовлюють деяку підготовку і гідність, щоб стояти в Його святому місці:

“І сказав Яків до дому свого… очистьтеся, і змініть свою одіж. І встаньмо, і підім до Бет-Елу [Дім Бога]” (Буття 35:23).

Від Аарону та його синів вимагалося, щоб вони очистились омиттям водою та помазанням оливою (Вихід 29:4,7)

“І приведеш Аарона та синів його до входу скинії заповіту, та й обмиєш їх водою. І зодягнеш Аарона в священні шати, і помажеш його, і освятиш його, і він буде священнослужити Мені. І приведеш синів його, і позодягаєш їх у хітони” (Вихід 40:12-14).

Як від священиків вимагалося готуватися духовно, очиститися і бути придатними до служіння, так само і від усіх чоловіків Ізраїлю:

“Три рази в році вся чоловіча стать буде з’являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере… і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні” (Повторення закону 16:16, курсив додано); іншими словами, від усіх чоловіків Ізраїлю очікувалося, що вони будуть духовно підготовлені, щоб брати участь у святих таїнствах.

“Вийдіть ізвідти [від мирського], нечистого не доторкайтеся, … очистьтеся ви, що носите посуд Господній!” (Ісая 52:11).

“І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви … і хто встоїть, коли Він з’явиться? … Він очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді” (Малахія 3:1-3).

Один мій друг додав: “Гідність для нас це процес – процес усвідомлення, покаяння, зречення гріха і обіцянки бути краще щодня. Для нас храм – це фінальний крок після того, як ми показали нашому Небесному Батькові своє бажання каятися, прагнути бути більш гідними і підготованими, символічно віддаляти себе від світу, ставати незаплямованими у буквальному і фігуральному сенсі від гріхів цього світу і бути в місці та стані поклоніння і роздумів, і символічно покласти усе це на вівтар Бога”.

Питання 4. Священикам, що виконували обов’язки в Єрусалимському храмі, треба було бути з коліна Левія. Це було заповідано в Числах 3:6-10. Чому мормонська церква ігнорує цю заповідь і дозволяє своїм “гідним храму” членам Церкви, у яких немає такого родоводу, служити в храмі?

Це правда, у давнину тільки одне коліно виконувало функції священства в єдиному храмі для усіх 12 колін. Це був порядок Бога для того місця й часу. Святі останніх днів вірять, що Господь Ісус Христос організував Свою Церкву на землі і забезпечив новий порядок керівництва священства, включаючи єврейських апостолів, пророків, священиків та інших служителів, оскільки усі ми іновірці, які можуть бути прийняті в завітний народ, стати керівниками і носіями священства.

В наші дні Бог відновив свою Церкву і організацію священства, щоб поширити її по всьому світові, охопити усі народи. Святі останніх днів, отже, не “ігнорують” давні звичаї і порядки, але визнають, що і Сам Бог, і Його божественно керована організація священства не позбавлені розвитку, інакше Він не зміг би охопити Своєю турботою таке широке коло потреб Його дітей.

По суті, замість того, щоб отримувати таку “підготовку до служіння” в теологічних семінаріях, університетах, єшивах та інших подібних закладах, які в наші дні є у багатьох християн та іудеїв, Святі останніх днів вірять, що людина має бути “покликана Богом, як і Аарон” (До Євреїв 5:4).

Ті, хто служать у святих храмах в наші дні, покликані Богом через висвячення та покладання рук тими, хто має владу від Бога, як Мойсей робив з Аароном.

Питання 5. Церемонія шлюбу ніколи не здійснювалася в Єрусалимському храмі, тож чому це звичайна практика для храмів СОД?

Ми не знаємо, чи проводилася церемонія шлюбу в Єрусалимському храмі в старі часи. Наші знання про найсвятіші таїнства священства дуже обмежені – швидше за все, тому що тоді, як і зараз, були речі занадто священні, щоб оприлюднювати їх перед світом. Церемонія шлюбу це найбільш суттєва частина таїнств піднесення в сучасних храмах, тому що Бог заповідав так цьому бути. (см УЗ 131:1-2 та 132:19).

Питання 6. Чому хрищення за померлих є звичайною справою в мормонських храмах, хоча подібна практика ніколи не здійснювалася в Єрусалимському храмі?

Не лише хрищення за померлих не проводилися, але взагалі ніяких таїнств за померлих не здійснювалося в храмі Єрусалиму, тому що Єгова/Ісус не організував цю роботу (рятівні таїнства за померлих), доки Він не відвідав духовний світ у проміжок між своєю смертю і воскресінням (див. 1 Петра 3:18-19 і УЗ 138, особливо вірш 58). Хрищення за померлих вперше згадуються в Новому Завіті тільки після Христова Воскресіння (див. 1 Кор. 15:29). Швидше за все, ці таїнства не проводилися в Єрусалимському храмі, тому що храмові функції контролювалися Садукеями, а у них не було знань про такі таїнства, та вони і не дали б християнам вільного доступу у внутрішні кімнати храму, щоб вони мали змогу їх виконувати.

Питання 7. Чому мормонські сім’ї “запечатуються” на час і на вічність в храмах СОД, хоча в Єрусалимському храмі не було таких таїнств?

Сім’ї Святих останніх днів можуть бути запечатані на якийсь час (мається на увазі це життя) і на всю вічність у святих Храмах Божих. Знов-таки, немає ніяких доказів того, що вищі таїнства проводилися в тисячолітній період, коли був уповноважений храм на Єрусалимській храмовій горі – хоча можливо, що іноді істинні пророки, що мали ключі Мелхиседекова священства для представлення таїнств піднесення, могли їх робити, для живих, в тих священних межах (у нас немає записів про це).

Стаття була написана англійською мовою Д. Келлі Огденом та опублікована на сайті ldsmag.com . Переклад Тамари Мартиненко.

Ви також можете подивитись відео про храми Церкви СОД:

The post Питання від єврейської жінки про храми Церкви СОД appeared first on MoreFaith.org.ua.