Що ми маємо на увазі, коли кажемо: «Я відчуваю Дух»?

Цю фразу можна почути майже на всіх заходах, пов’язаних з Церквою: від перебування в стінах храмів, до посиденьок навколо багаття на молодіжній конференції. Стосовно цих слів є багато незрозумілого. Чому членам Церкви так важко з упевненістю визначати, коли вони відчувають Дух? Чому так багато членів Церкви по-різному описують те, що значить відчувати Дух? Чому деякі (в умовах однакового рівня праведності) відчувають Дух в різний час?

Що ми маємо на увазі, коли кажемо: «Я відчуваю Дух»?

ХТО ТАКИЙ ДУХ І ЯК ЙОГО ВІДЧУВАЮТЬ?

Святий Дух – третій член Божества. Він є особою з Духа, без тіла з плоті й кісток (див. УЗ 130:22). Його часто називають Духом, Святим Духом, Духом Божим, Духом Господнім або Утішителем.

Він «свідчить про Батька і Сина» (2 Нефій 31:18), а також відкриває [правду] і вчить «правді про все» (Мороній 10:5). Людина може отримати тверде свідчення про Небесного Батька і Ісуса Христа тільки силою Святого Духа. Його спілкування з вашим духом приносить набагато більшу впевненість, ніж будь-яке спілкування, яке ви можете отримати за допомогою своїх природних почуттів.

Як люди відчувають Святого Духа? Розглянемо деякі слова з Писань, що описують це поняття «відчувати Дух». Зігріваюче почуття, проникаюче глибоко в душу, відчуття, що ти про щось дізнаєшся, майже відчуваєш на смак, бачиш або чуєш, щось отримуєш, тобі щось відкривається. Коли в Писаннях зустрічається слово «відчувати», воно рідко використовується окремо, без інших слів: відчувати якесь ворушіння в душі, відчувати слова Бога, відчувати, що хочеться співати пісню викупительної любові.

Інші визначення слова «відчувати» можуть допомогти нам поглибити наше розуміння того, що Господь хотів би, щоб ми зрозуміли щодо взаємодії з Його Духом: «Знати, досліджувати шляхом пошуку або дотику, бути здатним до сприйняття, давати відчуття особливої фізичної якості від дотику, вважати себе перебуваючим в певному стані».

«Знати» – це, мабуть, найбільш доречне визначення. Читання Писань, схоже, свідчить про те, що ситуація, коли Святий Дух взаємодіє з нами, є набагато складнішою, ніж просто емоційне або навіть фізичне відчуття. Більшість англомовних людей використовує слово «відчувати» по-іншому. Найчастіше ми говоримо про те, що ми відчуваємо емоційний стан: сердимося, сумуємо і т. д., але в історіях з Писань, в яких мова йде про Духа, схоже, не йдеться про подібний тип почуттів. Можливо, було б правильніше розуміти фразу «відчувати Дух» в значенні «я знаю про Святого Духа».

ЩО ЩЕ МИ МОЖЕМО МАТИ НА УВАЗІ?

Дослідники вивчали мозок ченців та черниць. Незважаючи на відмінності у віруваннях та звичаях, мозок членів кожної групи реагує однаковим чином, коли та чи інша особа має «духовний досвід». Коли ми використовуємо більш загальний сенс слова «відчувати», ми, ймовірно, маємо на увазі почуття, які мають черниці та ченці, а також і всі релігійні люди. Чи є ці почуття поганими? Ні. Радість, любов і спокій приходять від Бога.

Однак отримання Святого Духа в якості свідка істини – це щось зовсім не схоже на ці почуття.

В чому взагалі різниця? Це як різниця між тим, знаємо ми людину або не знаємо.

Уявіть собі натовп жінок. Уявіть, що вас попросили описати вашу матір іншій людині, щоб вона змогла впізнати її в натовпі. Людині, яка шукає вашу матір за вашим описом, було б важко впізнати її, але для вас, сина або дочки, не було б жодної проблеми впізнати свою матір.

Якщо ми припускаємо, що відчувати Духа – це усвідомлювати або знати Святого Духа, тоді важко, якщо не неможливо, описати Його (або Його силу, вплив і т. д.) іншим, щоб вони могли впізнати Його серед натовпу інших почуттів або спонукань. У певному сенсі марно описувати різницю між тим, що світ визнає Богом, і тим, що член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів знає як Святого Духа.

ЯК ВІДЧУТТЯ ДУХУ МОЖНА ВВАЖАТИ ДОКАЗОМ?

«Ви не можете вважати особисті почуття або досвід основою для доказу», – кажуть нам більшість критиків або супротивників Церкви. «Це є дуже суб’єктивним і кінець-кінцем не по-біблійному. Сатана може прийти у формі ангела світла і обдурити ваше серце». Як і з багатьма іншими негативними настроями стосовно різних речей, існує стандартний набір уривків з Писань, які можуть використовуватися для нібито виправдання таких заяв.

Чи є якась цінність в цій критиці? Може бути. Можливо, нам слід поглянути на цю критику і запитати себе, чи не слід нам бути більш точними в виразах, коли ми кажемо, що відчуваємо Святого Духа.

Можливо, нам було б краще сказати: «Я відчував, як Святий Дух свідчить мені, що сказане ось таким братом є правдою» або «Я відчуваю, що Бог спілкується зі мною через Святого Духа». Можливо, нам ліньки пояснювати, що ми відчуваємо, коли кажемо: «Я відчуваю Святого Духа». Ми маємо на увазі, що присутність, силу або розум і волю Святого Духа можна відчувати одночасно.

Чи не буде нешанобливим сказати, що, оскільки ми знайомі зі Святим Духом, ми знаємо різницю між Ним і кимось ще, навіть якщо цей хтось прикидається Святим Духом?

Я згоден з критиками; почуття не є основою для свідчення. Однак духовний досвід – так. Звідки мені знати, що Книга Мормона істинна? Використовуючи терміни, пов’язані з духовністю, я б сказав, що Бог відкрив мені істинність силою Святого Духа. Більш типовими словами я б сказав, що Бог спілкувався зі мною, і одне з того, що Він сказав, це те, що Книга Мормона – це Його слово.

Не міняйте себе. Наш духовний досвід в Церкві – це щось більше, ніж та сцена з «Грінча».

Це більше, ніж просто почуття.

Наше свідчення про істинність відновленої євангелії повинно бути і дійсно є результатом того, що ми визнаємо і пізнаємо члена Божества.

І це дивовижно.

Ця стаття була написана англійською мовою Таннером Віллесом та опублікована на сайті thirdhour.org. Переклад Тамари Мартиненко.

The post ЩО МИ МАЄМО НА УВАЗІ, КОЛИ КАЖЕМО «Я ВІДЧУВАЮ ДУХ»? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Різні люди висловлювалися з приводу навчання Духом. Це свідчить про те, що існує безліч помилкових думок або неправильних уявлень щодо того, як Дух насправді діє в умовах викладання і навчання. Деякі з цих висловлювань містять в собі елементи істини. Деякі навіть можуть бути абсолютно вірними іноді, але якщо вони розглядаються як фіксовані правила або принципи, вони можуть вводити в оману.

ЯКЩО МИ НАВЧАЄМО ДУХОМ, НАВІТЬ МАЛЕНЬКІ ДІТИ СИДІТИМУТЬ ТИХО.

Я був присутнім на навчанні вчителів, де президент Початкового товариства кола сказала цю фразу. Це була мила обіцянка, зроблена з щирим переконанням. І я впевнений, що це вірно в багатьох випадках. Я сам бачив, як це відбувається. Проблема в тому, що про це кажуть у такому всеохоплюючому, узагальнюючому сенсі. Моєю негайною реакцією, коли я почув її слова, було: Якщо ви відвідуєте будинок зборів, де останніми в розкладі є збори вашого приходу, а Початкове товариство – до 4 годин вечора, то чи доводять неспокійні, галасливі, можливо, навіть неслухняні діти, що вчитель не в ладу з Духом? Або як щодо порушника порядку в семінарії або недільній школі? Чи є вони доказом того, що вчитель не виконує своє покликання? І я вирішив, що був би особливо засмученим, якби повірив, що якщо мої власні діти не завжди сидять спокійно, в той час як я намагаюся їх навчати, означає, я виявився нездатним мати Духа.

Я ДУМАЮ, ЩО ГАРНА ПЕРЕВІРКА ДЛЯ РОЗУМІННЯ ТОГО, ЧИ ВИКЛАДАЮ Я ДУХОМ, ЦЕ ЧИ ЛЮБЛЯТЬ МОЇ УЧНІ МЕНЕ І НАШІ ЗАНЯТТЯ.

Немає сумнівів в тому, що сильний момент навчання може заспокоїти навіть неслухняних і неуважних. Також правдою є те, що вірні та слухняні учні будуть насолоджуватися будь-яким досвідом, коли навчання проводиться з впливом Духа. Але якщо ці твердження розглядаються як загальні принципи навчання Духом, то, що робити з такими ситуаціями, як ці?

1. Коли Йосип навчав своїх братів тому, що він отримав уві сні, вони замислили вбити його. Вони кинули його в яму, а потім продали його як раба в Єгипет (див. Буття 37:18-28).
2. Після того, як Ісус навчав людей у своєму рідному місті Назарет, деякі з них були так обурені тим, що Він сказав, що вони відвезли Його на околицю міста і спробували скинути Його зі скелі (див. Лука 4:16-29) ,
3. Я не знаходжу багато прикладів того, щоб Ламан та Лемуїл сиділи спокійно, коли їх навчали Легій або Нефій.
4. «Урок» Самуїла Ламанійця закінчується тим, що в нього летять стріли та каміння (див. Геламан 16:2).
5. «Студенти» Авінадія спалили його на вогні (див. Мосія 17).

Писання сповнені таких прикладів.

Я НЕ ДУМАЮ, ЩО Є ПРАВИЛЬНИМ ВИКОРИСТОВУВАТИ ГУМОР НА НАШИХ УРОКАХ, ТОМУ ЩО ВІН ЛЕГКОВАЖНИЙ І НАСПРАВДІ ОБРАЖАЄ ДУХА.

Господь попередив нас про те, що потрібно ставитись до священних речей з повагою і обережністю. До них не можна ставитися легковажно. Його порада щодо цього повторюється дуже прямо і часто. «Пам’ятайте, те, що сходить з висоти, є священним і має промовлятися з обережністю і зі стриманістю, що від Духа» (УЗ 63:64). В іншому місці нас попереджають проти «марних думок», «надмірного сміху», «легковажних розмов» і «легковажності» (УЗ 88:69, 121). Оліверу Каудері було сказано «виконати з тверезістю роботу, яку Я заповів вам» (УЗ 6:35). Нам радять бути розсудливими в багатьох інших місцях в Писаннях (див., наприклад, Мосія 4:15, Алма 37:47, УЗ 43:35). Говорячи про суботній день, Господь використовував фразу «не зі сміхом, якого забагато» (УЗ 59:15).

Але Господь також сказав, що у нас повинні бути «життєрадісні серця й обличчя» (УЗ 59:15) і «Нехай твоє серце буде в доброму гуморі перед лицем Моїм» (УЗ 112:4). Фактично, фраза в доброму гуморі зустрічається 14 разів в Головних трудах Церкви. Піонерам, які збиралися перетнути рівнини, Господь сказав так: «Якщо тобі весело, хвали Господа співом, музикою, танцями і молитвою хвали і дякування» (УЗ 136: 28).

Ми завжди маємо дбати про те, щоб ми не перетинали межу між доброю, чистою розвагою і надмірними веселощами, що доходять до точки неповаги. Іноді жарти ставляться легковажно до священних речей або висміюють людей або групи людей. Я бачив, як це траплялося навіть в атмосфері офіційних церковних навчань, таких як причасні збори, духовні вечори та уроки. Я вважаю, що такі речі ображають Дух і змушують його в якійсь мірі піти.

З іншого боку, безсумнівно, є те, що можна назвати чистим і здоровим гумором. Саме життя забезпечує більшу його частку в комічних, кумедних ситуаціях. Ми можемо робити іронічні зауваження, які викликають сміх, але не принижують інших і не ставляться до священних речей легковажно. Одними з якостей, які люди найбільше любили в Президенті Гордоні Б. Хінклі, були винахідливість, дотепність і його чудове почуття гумору. Але він ніколи не перетинав лінію, описану вище.

У МЕНЕ НЕ БУЛО ЧАСУ ПІДГОТУВАТИ УРОК; ДУМАЮ, СЬОГОДНІ МЕНІ ДОВЕДЕТЬСЯ НАВЧАТИ ДУХОМ.

Безсумнівно, будуть часи, коли нас попросять навчати, але несподівано виникнуть обставини, які віднімуть наш час підготовки. (Така ж ситуація може виникнути і в умовах сімейного навчання.) У цих обставинах вчителі, батьки або керівники священства мають право звернутися до Духа, щоб він допоміг їм навчати з силою та ефективністю. Але, якщо перетворити це в практику, коли нікому ніколи не потрібно готуватися заздалегідь, ми відійдемо занадто далеко від істинного принципу.

Один з принципів, який регулює порядок надання та отримання особистого одкровення, – це те, що я називаю «духовною самостійністю». Зверніть увагу на сильні слова Господа щодо цієї самої концепції:

Бо ось, це не годиться, щоб Я на все давав накази; бо кого в усьому примушують, той є лінивим і немудрим слугою;… люди мають завзято займатися доброю справою, і робити багато чого за своєю власною вільною волею…. Бо є в них сила, завдяки якій вони є вільними в собі… Але той, хто не робить нічого, доки йому не накажуть, і сприймає наказ з непевним серцем, і виконує його ліниво, того проклято. (УЗ 58:26-29)

Старійшина Ніл А. Максвелл так сказав про таку ситуацію, коли навмисно не готуються до навчання:

Навчання не знімає з вчителя відповідальності за підготовку з молитвою і роздумами. Навчання Духом не є еквівалентом проведення уроку на «автопілоті». Нам як і раніше потрібен ретельно розроблений план польоту. Коли ми вивчаємо щось в своєму розумі, це запрошує Дух в нашу підготовку, а також в проведення уроку. Ми не повинні помилятися, як Олівер Каудері, думаючи лише про те, щоб попросити Бога про Його Дух (див. УЗ 9:7).

МЕНЕ НЕ ЦІКАВЛЯТЬ ВСІ ЦІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ; Я ПРОСТО ХОЧУ НАВЧАТИ ДУХОМ.

Це трохи складніше питання. Коли справа доходить до методики викладання, навичок навчання і здібностей, є як застереження, так і заохочення. Якщо в наведеному вище висловлюванні відображено ставлення, подібне до того, яке є в учителя і місіонера, які хочуть, щоб Дух зробив все за них, тоді це не мудре твердження. Іншими словами, вчитель тут міг би сказати: «Якщо я навчаю Духом, тоді мені не потрібно турбуватися про те, як я навчаю. Воно саме подбає про себе». Я думаю, ми вже показали, що таке ставлення не подобається Господові.

З іншого боку, це твердження може відображати бажання довіряти Духу більше, ніж методикам і мудрості людей. Попередження Господа в 50 розділі Учення і Завітів протвережує. Якщо ми проповідуємо інакше, ніж Духом істини, це не від Бога.

Отже, де ж баланс? Чи можливо, що готовність людини до навчання може бути зменшена слабкою, нудною, монотонною або млявою подачею? Якщо вчитель використовує безліч ефективних методів, які залучають учнів і допомагають долучити їх до процесу навчання, хіба не може це дійсно збільшити можливості для Духа виконувати свої функції? Це, безумовно, ясно свідчить про те, що прагнення поліпшити нашу здатність навчати євангелії ефективніше не є неприємним для Господа.

Ми спробували відповісти на питання, і ми спробували відреагувати на різні висловлювання, які ми часто чуємо. Зрештою, ось те, що має значення:

«А те, що не напучує, не є від Бога, і є темрявою» (УЗ 50:23).

Ця стаття була написана Gerald N. Lund та опублікована на ldsliving.com під назвою «5 Myths We Tell Ourselves About Teaching by the Spirit»

Українська © 2018 LDS Living, A Division of Deseret Book Company | Englsih © 2018 LDS Living, A Division of Deseret Book Company.

The post 5 МІФІВ, ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЄМО СОБІ ПРО НАВЧАННЯ ДУХОМ appeared first on MoreFaith.org.ua.

https://www.facebook.com/lds.henry.b.eyring/posts/1446214358759368%20data-iframely-url=//cdn.iframe.ly/api/iframe?url=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Flds.henry.b.eyring%2Fposts%2F1446214358759368&key=3f7306e39ebca36aba90c09ca6b0e5dc/ascript%20async%20src=//cdn.iframe.ly/embed.js%20charset=utf-8/script

З вікна мого офісу я щодня бачу, як наречені фотографуються посеред прекрасних квітів та фонтанів. Наречений часто несе свою наречену на руках, принаймні робить декілька невпевнених кроків, поки фотограф робить весільні світлини. Кожного разу, коли я це бачу, я думаю про подружжя, з якими я був знайомий, яким через деякий час – іноді зовсім скоро після весілля – довелося нести один одного іншими способами, коли життя ставало важким.

Ми можемо втратити роботу. Діти можуть народитися зі значними вадами. Ми можемо захворіти. І тоді звичка ставитися до інших так, як ми хотіли б, щоб вони ставилися до нас, коли це було легко робити, зробить нас героями та героїнями в ті важкі часи, коли від нас вимагатиметься набагато більше, ніж те, на що, як нам здавалося, ми здатні.

Ми зобов’язані подарувати своїм родинам такі стосунки, які ми змогли б забрати з собою до присутності Бога. Ми маємо намагатися не ображати та не ображатись. Ми можемо вирішити, що будемо пробачати швидко і повною мірою. Ми можемо намагатися ставити щастя інших вище за своє власне. Ми можемо говорити добрі слова. Якщо ми будемо намагатися робити все це, ми запросимо Святого Духа у наші сім’ї та в наше життя.

Переклад Олени Сміт.

Також Вас можуть зацікавити інші статті на схожі теми:

• Припиніть ставитися найгірше… до тих, кого ви любите найбільше
• Євангелія Ісуса Христа, частина четверта: Дар Святого Духа

The post Як запросити Святого Духа в наші сім’ї та наше життя? appeared first on MoreFaith.org.ua.

U. Study використовує результати МРТ-сканування групи колишніх місіонерів СОД, щоб перевірити реакцію мозку на релігійні відео.

МРТ знімок мозку Оріели Брансвік Петерсон, зроблений під час релігійних переживань, світився, як новорічна ялинка.

Петерсон (29 років) була відданою мормонкою усе своє життя. Але коли вона побачила це зображення, вперше її віра стала не просто абстрактною.

«Я нарешті маю маленький шматочок фізичного доказу того,… що я щось відчуваю, і я не божевільна», − сказала вона. Він показує, що «ви відчуваєте щось захопливе, що змінює життя, і… щось особливе і ні на що не схоже».

Дослідження, опубліковане в Social Neuroscience, показало, що центр задоволення в мозку, відомий як прилегле ядро, світиться, коли мормонські місіонери «відчувають Дух».Петерсон була однією із приблизно 20 колишніх мормонських місіонерів, які були обрані в 2014 році Університетом Штата Юта для перевірки впливу релігійних переживань на головний мозок.

Це саме та зона головного мозку, яка активізується почуттям кохання, азарту та наркотиками.

Дослідники також виявили, що ці зони мозку пов’язані з активізацією фокусування уваги, а також моральними міркуваннями, самоаналізом та емпатією.

«Коли ми подивилися на зображення, ми дійсно були здивовані, наскільки послідовно ми могли бачити цю мережу ділянок мозку, які були активними, коли [учасники] констатували пік духовних почуттів», − сказав Джеффрі Андерсон, нейробіолог, який проводив дослідження.

Учасники мали бути двадцяти-тридцятирічними колишніми місіонерами, активними членами Церкви Ісуса Христа святих останніх днів. Коли учасники знаходились у МРТ-апараті, їм показували фрагменти відео, які випустила Церква СОД, що викликають духовні почуття, і мали час для читання Писань та молитви.

Їх потім попросили повідомити дослідникам, коли вони «відчували Дух», пізніше ці данні порівняли з їхнім скануванням.

Андерсон сказав, що дослідники навіть не були впевнені, чи матимуть учасники будь-які духовні переживання, знаходячись в апараті МРТ.

Але більшість учасників, за його словами, були в сльозах до кінця експерименту, що тривав годину.

Найбільш зворушливою частиною експерименту для Петерсон, яка відслужила на місії в Солт-Лейк-Сіті, був перегляд відео про «Перше видіння» Джозефа Сміта, в якому засновник мормонізму сказав, що Бог та Ісус явились йому.

«Завдяки тому що я бачила це і читала декілька разів, я не тільки мала спогади, але також відчувала емоції, і це були сильні емоції, − сказала Петерсон. – Це було грандіозно».

Продовжуючи роботу, Андерсон сподівається закінчити дослідження з представниками інших релігійних груп.

«Чи побачимо ми такі самі моделі серед інших релігійних традицій? Наскільки універсальною є ця бібліотека відповідей головного мозку? – запитує Андерсон. – Ми б хотіли дізнатися про це».

Ця стаття була написана Алексом Стакі  та вперше опублікована англійською мовою на www.sltrib.com. Переклад Карпенко Юлії.

The post Дослідження показують, що мозок мормонів світиться, коли вони «відчувають Дух» appeared first on MoreFaith.org.ua.

У 1988 році землетрус спустошив вірменське місто. Після того, як поштовхи припинились, батько, затамувавши подих, побіг до школи свого сина, яка тепер перетворилась на купу каміння, і почав гарячково, але ретельно видаляти уламки будівлі. Коли інші сказали йому, щоб він зупинився, бо не було жодних ознак життя і це було безнадійно, він відповів, що він дав обіцянку сину, що він завжди буде поруч. Він розбирав завали протягом 38 годин. Інші батьки плакали і голосили, але не допомагали. Потім пролунав голос. “Тато! Це я, Арман! Я сказав іншим дітям, щоб вони не хвилювалися. Я сказав їм, що якщо ти живий, ти мене врятуєш, і вони будуть врятовані! “Батько визволив свого сина і ще 13 інших хлопчиків і дівчат з під уламків. (президент Джеймс Е. Фауст, “Бо Я шаную тих, хто Мене шанує”, квітень 2001 року, Генеральна конференція).

Як і батько в цій історії, Бог – добрий і щедрий Небесний Батько, який терпляче і з любов’ю простягає Свою руку до вас і до мене через завали в нашому житті, з надією привести нас до Свого Сина. Він не Бог, який спокійно сидить осторонь Своїх величних створінь чекає, щоб ми почали діяти разом з ним. Він Бог, який простягає Свою руку до нас, а ми повинні зробити свою частину, щоб дотягнутись до Нього. Як Його дочки і сини, ми потребуємо Його, щоб виконати своє божественне призначення.

Розпізнайте свою божественну сутність

Життя це божественний дар, дарований Небесним Батьком. Проте, коли ми йдемо з вірою по дорозі життя, вона простягається перед нами як незбагнений дар. У тихі моменти, коли ми сходимо на бік дороги, туга зростає всередині нас. Щось невизначене хвилює нас, натякаючи, що ти “лиш гість на цій планеті, Ти з небес сюди зійшов” (Еліза Р. Сноу, “У Небеснім світлім краї”, № 179). Ця духовна сила зачіпає наші найглибші почуття, спонукаючи нас дізнаватися про наше божественне призначення.

Якщо ми знайдемо час, щоб зазирнути всередину великого, широкого бачення відновленої Євангелії, ми знайдемо себе “в світлі вічності”. І в цьому спектрі євангельської істини і світла ми знайдемо нашу божественну сутність. Але який нам зиск від цього божественного призначення, якщо ми не знаємо, що воно у нас є? Щоб дізнатися, хто ми є і про наш божественний потенціал, необхідно трохи більше, ніж 15 хвилин вивчення Писань в день і список справ. Але якщо ми можемо уподібнитися юному Джозефу Сміту, який, “Приблизно в дванадцятирічному віці … серйозно захопився всім важливим, що було необхідним для благополуччя моєї безсмертної душі” (1832 рік, Перше видіння), ми знайдемо це. Ось чотири кроки, щоб почати роботу

1. Дізнайся про Своє божественне походження

Незважаючи на унікальні обставини та проблеми з почуттям власної гідності, у нас є божественне походження. Як вчив президент Джон Тейлор, як “нащадки Бога” ми “маємо божественну іскру” і виховувалися в божественних світах Небесними Батьками. Як наші Небесні Батьки, вони дали нам вічну долю, яка прихована від нас до того моменту, коли ми отримаємо знання про добро і зло під час нашого земного життя і навчання, щоб “стати подібно богам”.

К. С. Льюїс нагадує нам про те, що “це дуже серйозно – жити в суспільстві можливих богів і богинь і пам’ятати, що ваш самий нудний і нецікавий співрозмовник може коли-небудь перетворитися в створіння, перед яким ви, дізнайся ви про це зараз, відчули б найбільше благоговіння… Ви ніколи не говорили з простим смертним”( C.S. Lewis, The Weight of Glory, 1942, p.9).

2. Розуміння викупної сили Спокути

Христос Своїм світлом і істиною, і покорою проводить нас від занепалого світу назад, в сповнену радості і світла, присутність Нашого люблячого Небесного Батька, який, як і батько блудного сина, схвильовано чекає нашого повернення “… і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!” (Від Луки 15:20). Христос – наш вірний Друг, довірена Особа, Старший Брат, Вічний Орієнтир і Джерело істини і світла. Коли ми визнаємо роль Спокути в нашому житті і зрозуміємо, як Христос виконав Своє божественне призначення, ми зможемо почати бачити наше власне призначення і створити план, щоб виповнити його.

Натхнення приходить, коли ми жадаємо зрозуміти Спокуту. Коли ми читаємо в Писаннях про нескінченну жертву Христа і розмірковуємо про таємниці благочестя і наше власне божественне походження, світло наповнює наше життя, і ми бачимо речі більш ясно і як вони насправді є.

3. Прийдіть до розуміння вічної природи людини

Завдяки знанням про відновлену Євангелію ми можемо мати більш чітке розуміння цього життя і дізнатися про таємницю нашого існування. Це включає в себе розуміння нашої вічної природи. Ще навіть до нашого народження, ми існували як духовні діти Небесних Батьків, які в даний час продовжують виховувати нас, поки ми не досягнемо нашого вічного, прославленого воскреслого стану, де ми зможемо бути як Христос, наповнені світлом, істиною, розумом і славою.

Через духовне народження в предземному житті ми в буквальному сенсі стали нащадками Божества. Як навчав апостол Павло, «Отже, ми нащадки Бога…» (Дії 17:29). Через доземне народження божественні риси притаманні нашому єству. Висловившись поетично, президент Джон Тейлор навчав, що ми прийшли “іскрою, викресаною з вогню Його вічного горіння. ” (President John Taylor, Journal of Discourses, Vol. 23, p. 368). Коли ви будете вивчати План Спасіння і ваше власне Патріарше благословення, шукайте приклади та розуміння вашого життя і талантів як Дух, народжений до приходу на цю землю. Алма 13 є також прекрасним джерелом натхнення про події доземного життя.

4. Прагніть бути учнем

Все життя зосереджене на Ісусі Христі, який є великим Творцем, Спасителем і Визволителем всього сущого. Ваша вічна мандрівка життям стала можливою тільки в Христі і через Христа, Який веде вас до присутності Батька.

Прагніть більше бути учнем Христа. Істинний учень Христа – це той, хто любить Його. Учень прагне мати особисті та індивідуальні відносини зі своїм Спасителем і Викупителем. Він приходить до пізнання Христа як людини і як досконалого Сина Божого. Він знає, що “кожна душа, яка прийде до Нього і освятить своє життя, побачить Його обличчя і знатиме, що Він є” (УЗ 93:1).

Щоб бути учнями, нам потрібно знання про те, чого вимагає від нас Учитель. В той час, як ви намагаєтесь бути кращим учнем, вивчайте Писання і слова Пророків, щоб розуміти те, центром чого є Христос.

Висновки

Ми живемо в світі переповненому безглуздим збудженням. Дуже часто ми ловимо себе на тому, що ми захоплені шаленими поривами отримати авторитет і популярність за рахунок нашого божественного призначення. Ці глузливі душі з великої і просторої будівлі з презирством показують на нас пальцями в той час, як наша мирська культура говорить нам, що ми не настільки важливі, ніж ми є насправді. Кожен день ми повинні нагадувати собі про наше прагнення розкрити наше божественне призначення, досліджуючи основні істини відновленої Євангелії.

Ми маємо розпочати пошуки істини і сенсу. Ми маємо жадати цього. Нам потрібно наповнити себе свідченням і глибшим розумінням істин Євангелії. Одкровення, яке ми отримали через Пророка Джозефа Сміта, вчить нас про божественний і вічний потенціал людини, який стає можливим завдяки Спокуті Христа, що має силу змінювати.

Ця стаття написана Девідом Олсеном та вперше була опублікована англійською мовою на www.ldsliving.com Переклад Людмили Шепелєвої.

The post Чотири кроки, які допоможуть розкрити ваш божественний потенціал appeared first on MoreFaith.org.ua.

Уявіть собі, що ви розпочали похід у гори, куди ви ніколи раніше не ходили. Ви чули, який неперевершений краєвид знаходиться на самій вершині гори, такого ви ще ніколи не бачили, і більш за все ви хочете туди потрапити. Ви зробили перший крок — дісталися до гори й знайшли початок стежини – але ви не впевнені в маршруті. Ви знаєте, що на шляху до вершини на вас чекають складні ділянки, які буде важко визначити, і без допомоги ви можете травмуватися або зійти зі стежини.

Проте, на початку стежини вас зустрічає провідник. Ви вже спілкувались з ним раніше — до речі, саме він допоміг вам вибрати цей маршрут. Тепер він буде з вами на протязі всього походу і буде безпечно направляти до вершини гори.

Отже, до чого тут Святий Дух?

Після того, як ми проявили нашу віру в Ісуса Христа, покаялися в своїх гріхах і христилися, ми, по суті, знайшли «гору» і розпочали шлях назад до Бога. Святий Дух, чий вплив допомагає нам дістатися до «початку стежини» через хрищення, який свідчить, що Ісус Христос є Син Божий а також що Його Цекрва істина, — стає нашим постійним супутником, щоб направляти нас на цьому шляху в добрі та впогані часи, після того, як ми вступили у завіт хрищення.

Хто такий Святий Дух?

Святий Дух — це третій член Божества, який представляє собою духовну істоту без тіла з плоті і кісток. Не зважаючи на те, що всі три члени Божества — це різні особистості, вони єдині у своїй меті «здійснювати безсмертя і вічне життя людини».

Ролі Святого Духа

Святий Дух виконує безліч ролей в Своєму прагненні допомогти нам повернутися до Бога. Ось деякі з них:

• Свідчити. Одна з головних ролей Святого Духа — це свідчити про Небесного Батька та Ісуса Христа, що вони існують і що вони люблять нас. Він допомагає нам пізнати духовні істини настільки могутньо, що свідчення від Святого Духа виявляється більш переконливим, ніж будь-який інший процес отримання знань.
• Навчати – Яків 4:13 в Книзі Мормона говорить: «Дух каже правду і не каже лжі. Отже, Він каже про речі, як вони дійсно є, і про речі, як вони дійсно будуть». Святий Дух просвітлює наш розум і відкриває наше розуміння духовних істин, допомагає нам бачити речі, «як вони дійсно є». Святий Дух навчить нас тільки тому, що є істина.
• Попереджати. Іноді Святий Дух проявляє себе у вигляді застережливого голосу, підказуючи нам, коли слід вийти з тієї чи іншої ситуації, або підказує нам, що ми духовно «зійшли зі стежини». Коли ми сходимо зі шляху, Він може допомогти нам визначити, що нам потрібно змінити в нашому житті, щоб покаятися і продовжувати просуватися вперед на шляху до Бога.
• Направляти. Чи доводилося вам коли-небудь приймати важливе рішення, не маючи впевненості в тому, що ж робити? Пошуки проводу Святого Духа можуть допомогти нам знайти спокій стосовно вірності рішення, яке ми прийняли. Святий Дух ніколи не примушує, але Він запрошує і направляє нас робити добро, любити, служити, прощати і допомагати один одному.
• Заспокоювати. У часи випробувань і смутку Святий Дух може втішити нас і запевнити в тому, що завдяки спокуті Христа вся несправедливість у житті буде виправлена. За допомогою Святого Духа Небесний Батько огортає нас Своєю любов’ю.

Як відчути Святого Духа?

Святий Дух говорить з нашим розумом і нашим серцем, але люди відчувають Святого Духа по-різному. Уміння розпізнавати Святого Дух це процес, що триває все життя; але коли ми живемо по заповідях Бога, ми запрошуємо керівництво Духа. У Новому Завіті Павел описує плід Духа як «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал 5: 22-23).

Крім того, Гордон Б. Хінклі, пророк сьогодення, сказав: «Зрештою, це перевірка. Чи спонукає це людину творити добро, підняти голову, розправити плечі, чинити правильно, бути доброю, бути щедрою? Якщо так, тоді це від Духа Божого». Ми можемо бути впевнені, що на нас чекають тільки добрі наслідки, якщо ми будемо слідувати підказкам Святого Духа, а також що Дух Святий завжди буде запрошувати нас робити добро.

Дар Святого Духа відіграє важливу роль в тому, щоб допомагати нам залишатися на шляху до Бога. В заключній частині цього циклу ми поговоримо про те, як витерпіти до кінця.

Дізнайтеся більше про Євангелію Ісуса Христа в першій, другій та третій частинах цього циклу статей.

Ця стаття була опублікована англійською мовою на сайті mormon.org та перекладена Половченко Оленою.

The post Євангелія Ісуса Христа, частина четверта: Дар Святого Духа appeared first on MoreFaith.org.ua.