Ця ніч, наповнена вибухами, була лише однією з понад 200 атак, які він пережив під час своєї ротації. Але ця виділялась — бо трапилася саме в той момент, коли солдати мали зібратись, щоб поклонитися Спасителю.

Попри хаос, страх не взяв над ним гору. Його віра в Ісуса Христа була його якорем.

«Те, що я пережив у військовому шпиталі, було можливим лише завдяки вірі в Спасителя».

Ще у 1975 році Парсонса зарахували до Академії ВПС США. Хоча на той момент він ще не служив на місії, йому здавалося, що бути добрим прикладом буде достатньо. Але на другому курсі промова президента Спенсера В. Кімбола на генеральній конференції змусила його замислитися:

«А це ж стосується й мене?» — подумав він.

Це питання не давало йому спокою кілька тижнів.

Залишити академію означало подати у відставку — без гарантії, що його приймуть назад. Залишитись — це прямий шлях до медичної школи. Але Парсонс зробив свій вибір:

«Я зроблю те, що Господь просить від мене. Все інше владнається».

Після повернення з місії він вступив до Університету Бригама Янга. Він вважав, що в Академію повітряних сил його вже не приймуть, але відчув духовне спонукання спробувати.

І на подив, його прийняли знову — він став першим курсантом, якого відновили після відставки, відкривши шлях і для інших Святих останніх днів.

Спадщина в Академії

Завдяки його прикладу, інші курсанти також почали просити дозволу служити на місії. Керівництво академії звернуло увагу: повернувшись із місій, юнаки були зрілішими, зосередженими й здатними до лідерства.

У підсумку академія офіційно дозволила відкладати навчання, щоб спочатку служити Господу, а потім — країні.

У 2016 році Парсонса запросили виступити на церемонії Baccalaureate для курсантів, що є Святими останніх днів. Старійшина Девід А. Беднар стояв за кафедрою, потім повернувся до Парсонса і сказав:

«Нехай встануть усі курсанти, які служили або планують служити на місії».

Понад 200 курсантів підвелися.

Парсонс не зміг стримати сліз.
Його акт віри, здійснений десятиліття тому… продовжував приносити плоди.

Один із найсильніших спогадів

Ще один глибокий момент стався знову в Іраку. Після довгої, страшної ночі атак Парсонс вирішив, що недільне богослужіння буде скасовано. Але відчув потужне духовне спонукання:

«Ти маєш піти».

Коли він прибув до намету, де вони мали зібратися, там чекало 15 солдатів у повному бойовому спорядженні.

«О, брате Парсонсе, — сказав один, — ми знали, що ти зрозумієш, наскільки важливе причастя. Нам воно потрібне перед завтрашнім патрулюванням».

Той юнак — ймовірно, 19 років — нагадав Парсонсу, у чому суть Євангелії.

«У той день, — згадував Парсонс, — він навчив мене».

Що спільного між Євангелією та армією

Після Іраку Парсонс служив єпископом, а згодом президентом колу. Його військовий досвід навчив його поєднувати дисципліну з милосердям.

Для нього армійська дисципліна — це віддзеркалення учнівства в Євангелії: В обох випадках ми йдемо за лідерами, які бачать далі, ніж ми. А в Євангелії цим Лідером є Ісус Христос.

«Все, чому вчить армія, має ще глибший сенс у контексті Євангелії».

У своїй роботі медика він бачив, як поранені солдати, оточені побратимами, благали дізнатися, чи виживуть. Це глибоке братерство, ця жертовна любов — саме вона є сутністю Христоподібного характеру.

У цей День пам’яті

Ми згадуємо тих, хто віддав життя — Але й тих, хто боровся, щоб урятувати їх. Людей на кшталт Парсонса, які стояли під вогнем, щоб зцілювати й захищати.

А понад усе — ми згадуємо Великого Лікаря — Ісуса Христа, Який зробив можливим наше повернення додому — цілісними й зціленими.

Нехай кожен день, а не лише святковий, cтає нагодою поєднувати віру й жертовність.
Підіймати поранених, втішати скорботних, служити з метою.

Так, як це роблять сміливі.
І так, як це робить Спаситель.

Джерело: Meridian Magazine

The post Він залишив військову кар’єру заради місії — і увійшов в історію appeared first on morefaith.org.ua.

Інша місія, але така ж божественна

Молодого місіонера Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів у листопаді було перенаправлено на місію служіння вдома. Яке його нове покликання? Доглядати за своїм 13-річним молодшим братом, який майже десятиліття боровся з раком.

У ті місяці місіонер не проповідував на вулицях і не стукав у двері.
Він проповідував через ніжні вчинки.
Через тихі нічні молитви та усмішки, розділені під час лікування.
Через мовчазні обійми та постійну присутність поруч.

Його мати написала:

«Слів не вистачить, щоб описати всю красу того, що відбувалося за ці чотири місяці, коли я спостерігала, як мій місіонер служить своєму братові».

Його невістка зробила зворушливе фото: молодий місіонер сидить поруч із братом у його останні дні.

Місія, де було лише одне серце для служіння… але вічної цінності.

Прощання з вічним сенсом

Сміливий 13-річний хлопець завершив свою боротьбу в неділю ввечері.
Але для цієї віруючої сім’ї смерть не була прощанням —
це був початок нового етапу.

«Тепер мій 13-річний син продовжить свою місію по той бік завіси».

Слова, які торкаються найглибших куточків серця кожного, хто вірить у життя після смерті.

Найчистіше служіння

За лише чотири місяці цей місіонер пережив досвід, що залишиться з його душею назавжди.
Він служив Спасителю, доглядаючи одного з Його малих.
І він виконав своє покликання — з такою ж відданістю, як і будь-який інший старійшина на місії.

Ця історія — сильне нагадування про те, що місіонерське служіння не завжди охоплює багатьох, але завжди несе любов. І часом саме найменші акти турботи найгучніше лунають на небесах.

Джерело: The Book of Mormon on Facebook

The post Місіонер, перенаправлений доглядати за братом у його останні дні appeared first on morefaith.org.ua.