Для членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів відповідь — так, ми можемо бути донорами крові. Більше того, протягом десятиліть Церква Ісуса Христа підтримує кампанії з донорства крові у співпраці з медичними організаціями.

Плутанина може виникати через те, що різні релігійні групи мають різні погляди щодо крові. Нещодавно Свідки Єгови оголосили про зміну своєї позиції щодо окремих компонентів крові, і це знову привернуло увагу громадськості до цієї теми.

Однак позиція Церкви Ісуса Христа є іншою.

Що саме змінилося?

Згідно з офіційною заявою Свідків Єгови, кожен член тепер має самостійно вирішувати, чи приймати еритроцити, лейкоцити, плазму або тромбоцити, отримані від іншої людини під час медичного лікування.

Так само кожен Свідок має особисто вирішувати, чи бажає він здавати кров із конкретною метою, щоб її компоненти або фракції могли бути використані для лікування іншої людини.

Організація також зазначила, що жоден член громади не повинен засуджувати, тиснути або втручатися в медичне рішення, яке приймає інший віруючий.

Це є важливою зміною порівняно з тим, як організація раніше ставилася до цих компонентів крові, оскільки протягом десятиліть позиція щодо крові подавалася як релігійне вчення, якого загалом слід було дотримуватися. Тепер це питання залишатиметься на совісті кожного окремого віруючого.

Цільна кров залишається окремим питанням

Один із найважливіших моментів цієї заяви полягає в тому, що заборона на отримання переливання цільної крові не змінилася.

В офіційному повідомленні зазначено, що позиція щодо переливання цільної крові залишається незмінною. Організація й надалі обґрунтовує цю позицію біблійною настановою «стримуватися від крові», згаданою в Діях 15:20.

Отже, зміну 2026 року не слід розуміти як загальний дозвіл отримувати переливання цільної крові.

Різниця полягає в тому, що тепер чотири основні компоненти крові — еритроцити, лейкоцити, плазма та тромбоцити — належать до сфери особистого рішення й совісті.

Сам Керівний орган визнає, що деякі члени можуть і надалі відмовлятися від усіх цих компонентів із релігійних міркувань, тоді як інші можуть погодитися на використання деяких із них.

Важлива відмінність від позиції Церкви Ісуса Христа

Ця зміна також дає можливість побачити важливу різницю між практикою Свідків Єгови та Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Церква Ісуса Христа не має загальної релігійної заборони на переливання крові. Більше того, протягом десятиліть її члени беруть участь у кампаніях із донорства крові, допомагаючи пацієнтам, яким необхідне переливання.

Сама Церква задокументувала тисячі кампаній із донорства крові, проведених у співпраці з медичними організаціями. У 2023 році вона повідомила, що від часу проведення першої кампанії спільно з Американським Червоним Хрестом у 1996 році члени Церкви здали понад 1,1 мільйона одиниць крові під час кампаній, організованих за підтримки Церкви Ісуса Христа.

Таке служіння триває й сьогодні в різних країнах світу. Наприклад, у серпні 2026 року члени Церкви на Філіппінах співпрацювали з медичним центром St. Luke’s Medical Center під час кампанії з донорства крові, в якій взяли участь понад 60 людей — донорів і волонтерів. Захід проходив під гаслом «Give Blood. Give Hope. Give Life» («Здай кров. Подаруй надію. Подаруй життя»).

Крім того, існує багато прикладів проведення Церквою Ісуса Христа кампаній із донорства крові в різних країнах. Для Святих Останніх Днів таке служіння пов’язане з християнським принципом допомагати ближнім і піклуватися про тих, хто опинився в скрутних обставинах.

Церква Ісуса Христа НЕ забороняє переливання крові

Це також допомагає уточнити ще одну важливу відмінність. Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів не навчає, що її члени повинні відмовлятися від переливання крові з релігійних причин, на відміну від Свідків Єгови, які й надалі дотримуються цієї віри щодо цільної крові.

Тому немає жодної суперечності між тим, що член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів здає кров, і тим, що інша людина отримує переливання, якщо медичний працівник вважає це необхідною частиною лікування.

Конкретні медичні рішення мають приймати пацієнти разом із медичними фахівцями, які їх лікують. Участь у кампанії з донорства крові, зі свого боку, є особистим рішенням кожного члена Церкви, який відповідає вимогам, установленим органами охорони здоров’я.

Водночас існує давня традиція служіння через такі донорські кампанії.

Віддати частину себе, щоб допомогти іншим

Для члена Церкви Ісуса Христа донорство крові може бути простим способом перетворити бажання допомогти на конкретний вчинок, адже для цього не обов’язково потрібні значні ресурси чи особливі навички.

Невелика кількість крові може зрештою врятувати життя людині, з якою донор ніколи навіть не був знайомий. Саме в цьому й полягає суть того, чому Святі Останніх Днів так активно беруть участь у кампаніях із донорства крові.

Члени Церкви Ісуса Христа можуть здавати кров, і Церква та її члени підтримують цю практику вже протягом десятиліть.

У час, коли новина про іншу релігійну спільноту може викликати плутанину, відповідь для Святих Останніх Днів залишається простою: донорство крові може бути можливістю служити, допомагати зберігати життя та втілювати любов до ближнього на практиці.

Джерела: Infobae, El Once

The post Що Церква Ісуса Христа говорить про донорство та переливання крові appeared first on MoreFaith.org.ua.

Президент Даллін Х. Оукс

• У цей великодній час я знову свідчу про воскреслого Господа й визнаю, що Він стоїть на чолі цієї Церкви.

Старійшина Патрик Керон

• Ми підтримуємо одне одного своїми молитвами, любов’ю, терпінням і вірою. Чи завжди ми погоджуватимемося з тими, кого нас просять підтримувати? Чи завжди вважатимемо, що вони добре виконують своє служіння і служать так, як служив би Спаситель? Можливо, ні — і ми навіть можемо мати рацію. Але коли ми молимося за них, а вони — за нас, будуються важливі мости єдності.
• Я зрозумів, чому у приході чи філії всі служать одне одному: це дає нам можливість прагнути до Христа і розвивати Його чесноти — милосердя, смирення, лагідність, прощення та любов — разом із людьми, які можуть дуже відрізнятися від нас.
• Коли зміни у покликаннях глибоко впливають на вас або вашу сім’ю, це може вимагати великої віри й довіри до Господа.
• Я знову і знову переконувався: що б ми не приносили в дар, у Господній економії ми зрештою завжди отримуємо більше.
• Чи усвідомлюємо ми, що наші покликання також відіграють важливу роль у зростанні нашої віри?
• Відгукуючись на натхненне покликання, ми не просто виконуємо певне доручення — ми приєднуємося до Спасителя світу в Його безмежній викупительній роботі.
• Кожне покликання, яким би воно не було, стає Його справою, якщо ми приймаємо його зі смиренним і готовим серцем, бажаючи піднімати й утішати Його дітей та поширювати Його благу звістку.
• Наше служіння — це вибір, дар Богові та благословення.
• Він потребує вас. Він потребує мене. Життя стає кращим — усе стає кращим, коли ми займаємося Його справою.

Крістін М. Ї

• Ми — руки Спасителя.
• Я знаходжу Спасителя, коли служу іншим.
• Коли ми вирішуємо служити у своїх натхненних дорученнях і в щоденному спілкуванні з людьми, ми допомагаємо благословляти чийогось батька, сестру чи дитину. Ми допомагаємо відповідати на молитви одне одного.
• Коли ми служимо так, як Він, ми починаємо думати, відчувати й любити так, як Він.
• Наш Небесний Батько здійснює Свою вічну роботу, служачи Своїм дітям особисто, одній людині за раз.
• Завдяки Спокуті Спасителя ми можемо навчитися любити навіть так, як раніше здавалося неможливим.
• Рішення служити не завжди буває зручним.
• Його робота, зокрема служіння іншим, задумана так, щоб принести вам і мені найбільшу радість, яку ми можемо відчути.
• Служіння не лише приносить небесні благословення — воно є шляхом Небес.
• Якщо ви хочете відчути тверду опору, відчути свою божественну приналежність і змінювати світ на краще, наслідуйте Спасителя й служіть від Його імені.

Старійшина Кларк Г. Гілберт

• Вибір має наслідки. Але ми також знаємо: коли ми духовно збиваємося зі шляху, Спаситель усе ще дає нам можливість змінитися.
• Вам не потрібно бути досконалими, щоб бути в цій Церкві. Вам потрібно лише робити все, що у ваших силах, а Христос заповнить те, чого бракує.
• Відчуття, що ви не на своєму місці, сумніви або обмеження, пов’язані з традиціями, — лише кілька причин, через які ми не одразу знаходимо шлях додому.
• Лише Ісус Христос може повністю повернути це світло й радість у ваше життя.
• Усі ми стикаємося з труднощами й потребуємо терпіння, служіння та любові одне одного.
• Тим, хто намагається допомагати: залишайтеся твердими в істині й дотримуйтеся своїх завітів.
• Тим, хто зараз переживає труднощі: знайте, що вас люблять і що Спаситель кличе вас додому. Але зрештою кожна людина сама має зробити вибір — повернутися додому.
• Коли ми зазнаємо невдачі, Він відновлює тріщини в нашому житті.
• Спаситель любить кожного з нас і ніжно кличе вас і мене повернутися додому.

Старійшина Девід А. Беднар

• Вистояти означає набагато більше, ніж просто наполегливо триматися, доки не буде виконано важке завдання чи подолано випробування.
• Ми маємо стати новими створіннями у Христі.
• Коли ми живемо так, як Він запрошує нас жити, і покладаємося на Його допомогу, наші характер і природа з часом дедалі більше стають подібними до Його.
• Володіти даром милосердя — це, зокрема, означає духовно розвиватися й зростати, що є однією з головних цілей євангелії Спасителя.
• Коли ми наслідуємо Спасителя, любимо Його й служимо Йому, ми поступово менше зосереджуємося на власних бажаннях та інтересах і більше — на розумінні потреб інших та допомозі їм.
• Сила Його вчення, Його завітів і обрядів, а також Його приклад можуть благословляти кожну сферу нашого життя.
• Вистояти до кінця нерозривно пов’язано з духовним даром милосердя.
• Як Божі діти, ми також можемо у свій час отримати Його повноту — «від благодаті до благодаті», наслідуючи той самий зразок, що й Спаситель.
• Вистояти до кінця — це радісне прагнення всього життя.
• Кожен із нас, завдяки благодаті й милості Господа, може вірити в усе, сподіватися на все й мужньо переносити все.

Старійшина Майкл У. Джон Те

• Коли я намагаюся наслідувати Спасителя, Він використовує мене, щоб благословляти інших людей.
• Прийняти культуру євангелії означає просто дотримуватися наших завітів.
• Мені цікаво, що деякі люди вважають, ніби Божі пророки живуть минулим і не розуміють сучасного світу. Усе, що я знаю про пророків, свідчить про протилежне. Насправді вони бачать майбутнє, як вартові на вежі.
• Я свідчу, що сьогодні нас веде живий пророк — Президент Даллін Х. Оукс.
• Через мій приклад і моє служіння іншим вони відчують любов Спасителя.

Старійшина Хорхе Т. Бесерра

• Я свідчу, що духовна сила й спрямування, яких ми раніше не знали, прийдуть у наше життя, якщо ми дотримуватимемося закону послуху й жертви.
• Від початку часів Бог навчав Своїх дітей ставити Його на перше місце у своєму житті.
• Я впевнений, що сплата десятини й пожертв збільшить нашу духовну здатність, коли ми ставимо Бога на перше місце й приносимо Йому «первістків отари».
• Я свідчу, що Ісус Христос є досконалим прикладом того, як ставити Бога на перше місце в житті.

Президент Генрі Б. Айрінг

• Його Улюблений Син, Ісус Христос, в ім’я Якого ми молимося, живе, знає нас, спостерігає за нами й піклується про нас.
• Щоб відкрити вікна Небес щирою молитвою, не потрібні ані багато слів, ані вишукана мова.
• У моменти болю, самотності чи розгубленості ми знаємо, що наш Небесний Батько та Його Улюблений Син знають про нашу ситуацію й прагнуть благословити нас.
• Старанність у молитві, якої Небесний Батько очікує від нас, означає «виливати свою душу» наодинці й тримати своє серце «постійно зверненим до Нього в молитві».
• Коли ми постійно молимося, незалежно від життєвих обставин, Господь дає нам Свій мир і незмінну підтримку.
• Я свідчу, що обіцяння Спасителя істинне і що смиренна молитва про мир у вашому серці буде почута.
• Я свідчу, що Господь чує молитви нашого серця й відповідає на них.
• Ми можемо виконувати Його заповідь «молитися завжди», постійно маючи молитву в серці.
• Іноді нам може не хотітися молитися або ми можемо не знати, що сказати, але Бог чує таємні молитви серця.
• Почуття нашого серця і любов до Небесного Батька та Його Улюбленого Сина можуть бути настільки постійними, що наші молитви завжди підноситимуться до Небес.
• Постійна молитва як у моменти радості, так і в періоди страждання та скорботи неодмінно буде винагороджена відповідно до Його волі та Його досконалого часу.
• Я знаю, що Бог Батько живе. Він любить нас. Він чує наші молитви й часто відповідає на них почуттям миру.

Суботня післяобідня сесія

Старійшина Гері Е. Стівенсон

• Якими улюбленими й дорогоцінними є для Нього Його діти. І якими улюбленими й благословенними є ті, хто піклується про інших і приймає їх.
• Сприймайте своє доручення зі служіння як «християнську турботу, подібну до Христової», про найдорожчий скарб Господа — людей, яких наприкінці їхньої земної подорожі Він може повернути й викупити.
• Наш Небесний Батько також заявляє Своє право на нас: «Ти Мій. Я знаю тебе. Ти не сам. Я не забув тебе. Я маю намір привести тебе додому».
• Як учні Ісуса Христа, ми піднімаємося з оновленою рішучістю допомагати й піклуватися про людей, яких зустрічаємо у своєму житті.
• Кожен із нас має своєрідну багажну бирку, яка засвідчує, що ми — діти люблячого Небесного Батька.
• «Ця дорогоцінна душа має велику цінність і одного дня буде викуплена Тим, Кому вона належить».
• Зрештою всі ми — одна сім’я. Усім нам потрібна допомога на цьому шляху.
• Найбільший успіх у місіонерській роботі приходить тоді, коли ми діємо просто й природно. Те саме стосується служіння. Я запрошую вас подумати, як ви можете:
  • виявляти любов, турботу та служити за прикладом Христа;
  • надавати допомогу й утіху в часи духовних або матеріальних потреб;
  • з молитвою шукати спрямування Духа;
  • допомагати сім’ям готуватися укладати священні завіти з Богом і дотримуватися їх, отримуючи обряди.

Старійшина Едуардо Ф. Ортега

• Ваша вірність залежить не лише від вашої духовної спадщини, а й від вашого особистого рішення наслідувати Спасителя.
• Запрошення шукати, пізнавати й діяти, а потім витривало йти шляхом завітів — однакове для всіх нас, незалежно від того, чи є євангелія у наших сім’ях уже кілька поколінь, чи ми охристилися лише минулого тижня.
• Я хотів би звернутися до тих, хто нещодавно приєднався до Церкви: ми щасливі й радіємо вашому рішенню наслідувати Спасителя.
• Стати учнем Христа на все життя — це процес, що складається з безлічі невеликих особистих і духовних подій кожного дня.
• Шлях учнівства часто схожий на сходження на гору. Найкоротший шлях до вершини не завжди є найкращим, а часто й не найбезпечнішим.

Старійшина Ван-Лян Ву

• Євангелія Ісуса Христа змінила моє життя на краще. Вона дала мені вічну мету — підготуватися до повернення в Божу присутність разом із сім’єю.
• Ми не можемо пізнати Бога без щирого бажання і справжнього наміру. Нам потрібно мати віру в Ісуса Христа, постійно каятися й прагнути виконувати заповіді.
• Прийти до Христа означає набагато більше, ніж просто дізнатися про Нього. Це включає і віру, і вчинки.
• Він віддав Своє життя за нас, заплатив ціну за наші гріхи й воскрес із мертвих. Завдяки Йому ми маємо надію на майбутнє життя з Небесним Батьком.
• Від чого ми готові відмовитися або що готові змінити, щоб по-справжньому пізнати Бога й бути спасенними в останній день?
• Незалежно від того, дитина ви чи цар, незалежно від вашого походження або обставин, я запрошую вас обрати віру в Ісуса Христа й вирішити наслідувати Його.

Старійшина Девід Дж. Вундерлі

• Камені, які ви зустрічаєте на своєму шляху, почнуть накопичуватися у вашому рюкзаку. Деякі — через ваші власні рішення, інші — просто через характер цієї земної подорожі. Коли вага збільшується, пам’ятайте: усунути Ісуса Христа зі свого життя — не вихід.
• Сатана — брехун. Ісус Христос — не тягар; Він є нашим джерелом утіхи.
• Щоб зберігати Ісуса Христа у своєму житті, потрібне щоденне й свідоме поклоніння.
• Щоранку, розпочинаючи свою щоденну дорогу, переконайтеся, що Ісус Христос іде з вами.
• Ви зберігатимете Ісуса Христа поруч, якщо виявлятимете віру, довірятимете Йому й звертатиметеся до Нього в щоденному щирому покаянні.
• Ісус Христос — не тягар. Він — наше джерело втіхи. Він — наша сила. Він — шлях.
• Ви зберігаєте Його поруч, коли стаєте на коліна й молитеся Батькові з щирою благоговійністю та справжнім наміром в ім’я Ісуса Христа.
• Ви зберігаєте Його поруч, коли щодня вивчаєте Писання, особливо Книгу Мормона, і розмірковуєте над її свідченням про Ісуса Христа. Роблячи це, ви дозволяєте Йому вести вас крізь імлу темряви.

Старійшина Жеральд Коссе

• Христова любов зростає й примножується, коли нею діляться.
• Він поруч — тихо присутній, набагато ближче, ніж ви можете уявити.
• Всесвіт незбагненно величезний, але кожна душа має безмежну цінність в очах нашого Творця.
• Кожного з нас особисто знають, пам’ятають і люблять наш Вічний Батько та Його Син Ісус Христос.
• Бог і Його Син Ісус Христос люблять усіх. Вони люблять кожного.
• Чи вибірково ми вирішуємо, хто заслуговує на нашу любов, чи поширюємо любов, подібну до Христової, на всіх, з ким спілкуємося?
• Учнівство ніколи не мало бути затишним колом знайомих друзів, зосереджених лише на власних інтересах.
• Чи спілкуємося ми з іншими поверхово, чи по-справжньому прагнемо пізнати кожну людину й піклуватися про неї?
• Служіння в Церкві розширює наше коло любові та наше спілкування.
• Коли ми виявляємо любов, подібну до Христової, до кожного, кому служимо, наші очі відкриваються на їхній божественний потенціал.
• Піклуючись про кожну душу, ми допомагаємо їй наблизитися до Спасителя, запрошуючи зцілитися й змінитися завдяки Його спокутній крові. Натомість наше власне життя благословляється, ми стаємо більш подібними до Спасителя й сповнюємося великої радості.
• У Церкві Ісуса Христа не повинно бути невидимих людей.
• Ми служимо не лише тим, кого вже любимо. Навпаки, ми починаємо любити людей у процесі служіння їм.

Старійшина Браян Дж. Холмс

• Усі ми проходимо через випробування. Без сили, більшої за нашу власну, ніхто не завершить успішно цей забіг.
• Його шлях — це шлях завітів. Єдиний шлях, який веде нас до небесної фінішної лінії.
• Іти з Ісусом означає слідувати за Його пророком.
• Більше нікуди йти — лише Христос має слова вічного життя.
• Коли ми сумніваємося, коли учнівство здається надто важким, коли інші відходять, саме тоді потрібно залишатися з’єднаними з Христом.
• Свідомо відкидати Його пророків, згідно зі словами самого Спасителя, означає відкидати Його.
• Наш Небесний Батько бажає, щоб усі Його діти повернулися додому.
• Його Улюблений Син Ісус Христос — єдиний шлях назад.
• Оскільки Ісус Христос піднявся на найкрутішу з усіх гір, несучи тягар нашого спасіння, нам ніколи не доведеться долати свої гори наодинці.

Старійшина Клемент М. Матсваготата

• Він знає вас і також кличе вас на ім’я.
• Чи живете ви у великому місті, чи в маленькому селі, якою б мовою не розмовляли, Він чує вас, бачить і знає.
• Той, Хто зійшов нижче за все, знає, як зцілити ваше розбите серце й знову зробити вас цілісними.
• Для Спасителя ми ніколи не губимося в натовпі.
• Хтось молиться за вас.
• Коли ми обираємо йти з Ісусом Христом, усе починає змінюватися. Він перестає бути далеким знайомим і стає надійним Небесним Другом.
• Ваш біль не означає, що Бог вас не любить. Він справді любить вас.
• Питання ніколи не повинно звучати: «Чи буде Спаситель іти зі мною?» Він буде. Справжнє питання таке: «Чи піду я з Ним?»
• У Його час і в Його спосіб завжди є шлях уперед, адже Він не просто знає шлях — Він і є шлях.
• Незалежно від того, чи ваше ім’я представляє перше покоління членів Церкви, чи багатопоколінну спадщину віри, ім’я, яке найбільше визначає нашу вічність і яке ми можемо отримати, — це священне ім’я Ісуса Христа.

Старійшина Уліссес Соарес

• Завдяки Йому життя стає сповненішим надії та радості.
• Бути у Христі — це не випадкова чи одноразова дія; це постійний, свідомий і священний вибір.
• Перебування у Христі не усуває життєві тягарі, але завдяки Його благодаті вони стають легшими, а наше серце зміцнюється обіцяними Ним утіхою й миром.
• Справжня мудрість у нашу технологічну епоху полягає в тому, щоб користуватися сучасними інструментами з духовною розсудливістю, через Святого Духа, не дозволяючи їм замінити справжній голос Істинної Виноградної Лози.
• Істинна Виноградна Лоза пропонує щось набагато більше й вічніше, ніж видимість чи визнання.
• Лише наш Викупитель справді може викупити нас.
• Якщо ми хочемо приносити добрий плід, як навчав Спаситель, нам потрібно отримувати духовне живлення безпосередньо від Істинної Виноградної Лози, адже Він є джерелом усього світла й істини.
• Я свідчу, що Його голос — це голос істини й життя.
• Він — шлях, істина й життя світу. Його шлях — це дорога, що веде до щастя в цьому житті та до вічного життя у світі прийдешньому.
• У світі, сповненому голосів, залишатися з’єднаними з Істинною Виноградною Лозою — не просто бажано; це необхідно для нашого духовного виживання.

Недільна ранкова сесія

Президент Дітер Ф. Ухтдорф

• Ми знаємо, що Він помер, і світ зміг побачити, що завдяки Його воскресінню ми можемо отримати вічне піднесення.
• Послання воскреслого Христа полягає в тому, що з Його силою можна подолати всі перешкоди.
• Вражаюче послання порожньої гробниці полягає в тому, що Ісус Христос — не просто історична постать. Ми не шукаємо Його серед мертвих — Він воскрес.
• Ми маємо знайти порожню гробницю, відчути реальність того, що це означає, а потім ділитися цим свідченням з іншими.
• Ми можемо відчути оновлену рішучість і прийняти виклик стати місіонерами на все життя через сміливі й смиренні прояви учнівства у повсякденному житті.
• Жити посланням воскреслого Христа означає свідчити про нашу відданість і любов до Спасителя.
• Якщо ми хочемо знайти Христа, у якийсь момент нам потрібно пройти власний шлях до порожньої гробниці.
• Ми маємо самі пізнати благословенні слова: «Не бійтеся, бо Ісуса, Який був розіп’ятий, тут немає. Він воскрес!»
• Навіть коли все здається темним, ми зробимо крок уперед із вірою, мужністю й смиренням та підемо до світла Спасителя.
• Подібно до тепла й світла ранкового сонця, ми відчуємо любов і зцілення Сина Божого. Темрява поступиться вічному світлу.
• Ісус Христос і Його відновлена євангелія будуть нашим провідником у прийнятті рішень, принесуть радість і щастя в цьому житті та простягнуться у вічність.
• Ні, ми не були з Марією того благословенного великоднього ранку. Ми не бачили того, що бачила вона та інші жінки. Але можемо запитати себе: що бачили, відчували або пережили ми?

Президент Емілі Фрімен

• Таким є земне життя: місце випробувань, створене для нашого зростання.
• Я навчилася, що Бог дозволяє земному життю виконувати свою роботу в нас як у найгірші, так і в найкращі дні.
• Свідчення зміцнюється з часом, день за днем — і в найкращі, і в найважчі дні.
• Завдяки Йому, якими б важкими не були обставини зараз, ваші найкращі дні ще попереду. Ісус Христос — наша сила.

Педро Х. Ларреаль

• Під час причастя ми повинні прагнути усунути зі свого розуму всі мирські думки.
• Господь неодноразово використовує займенник «ви», щоб наголосити й нагадати нам, що причастя призначене для нас — для вас і для мене.
• Я хочу всіма своїми силами й з усією любов’ю запросити вас сьогодні піти звідси з рішучістю підвищити рівень своєї духовної підготовки та благоговіння під час прийняття причастя. Це життєво важливо.
• Дар Святого Духа — це компас, який допомагає нам робити правильний вибір і освячуватися від усіх гріхів.
• Я молюся, щоб кожен із нас відчував любов Спасителя, приймаючи причастя й маючи вплив Святого Духа в ці дні, коли супротивник не відпочиває.
• Я знаю, що Ісус Христос живе й знає нас. Його руки завжди простягнуті й готові допомогти нам. Він любить нас більше, ніж ми здатні осягнути.

Старійшина Едвард Б. Роу

• Мені потрібно, щоб Ісус Христос був моїм Провідником у життєвій подорожі серед духовних мін. Це потрібно всім нам.
• Хоча Спокута Спасителя є безмежною, Його запрошення звернене до кожного особисто. Він запрошує вас і мене прийняти Його як нашого особистого Провідника.
• Коли ми намагаємося наслідувати Його досконалий приклад, Він зміцнює нас і захищає від духовних мін Сатани.
• Ісус Христос духовно зцілив мене. Я обіцяю, що ви також можете бути зцілені.
• Чим більше часу ми проводимо з нашим Провідником і намагаємося наслідувати Його приклад, тим глибший зв’язок і особливіші стосунки ми розвиваємо з Ним і з нашим Небесним Батьком.
• Цього великоднього ранку нехай кожен із нас прийме запрошення Христа дозволити Йому бути нашим Провідником і йти разом із Ним.
• Незалежно від того, наскільки ви поранені, наскільки недосконалими чи недостойними почуваєтеся, щоб іти за Ним, Він любить вас. Його милостива рука простягнута до вас просто зараз.

Старійшина Рональд А. Разбанд

• Ісус Христос — це більше, ніж смертний, Якого колись поклали в ясла; більше, ніж друг, учитель, рабин, служитель чи пророк. Він — Єдинонароджений Син Батька.
• Завдяки Своєму Воскресінню Він забезпечив спасіння від фізичної смерті для всіх нас — усіх Божих дітей у всі епохи.
• Завдяки силі Спокути Ісуса Христа ваша радість полягатиме не лише в тому, що ви матимете воскресле тіло, а в тому, що це тіло буде повним і досконалим.
• Усі, хто живе або коли-небудь жив, хто приходить до Христа й живе за Його євангелією, відчують радість, що перевищує будь-яке земне вираження, коли ми, воскреслі, возз’єднаємося з Небесним Батьком та Ісусом Христом, а також зі своїми батьками, дідусями й бабусями, братами й сестрами, дядьками, тітками, двоюрідними родичами та предками.

Старійшина Дейл Г. Ренлунд

• Завдяки заслугам, милості та благодаті Ісуса Христа ми можемо повернутися додому й жити в присутності нашого Небесного Батька.
• Ісус, Який веде нас до спасіння, має силу зробити для нас те, чого ми не можемо зробити самі.
• Завдяки Ісусу Христу гріхи, у яких ми щиро покаялися, не залишають духовного шраму, сліду чи плями.
• Коли ми каємося зі справжнім наміром, усі наші гріхи, а не лише частина з них, образно кажучи, прибиваються до хреста, і ми більше не несемо їхніх духовних наслідків.
• Коли ми зосереджуємося на Спасителі, Його безмежній Спокуті та на тому, що Він зробив для нас, ми знаходимо радість і більшу ясність у своєму житті.
• Завдяки Ісусу Христу все несправедливе в житті може бути й буде виправлено.
• Святкуйте радісне послання Великодня щодня, розмірковуючи над благословеннями, які ви отримуєте завдяки Йому.
• Він освятить наші страждання нам на користь. Він освятить наші найглибші муки. Він зробить гірку чашу солодкою.
• Він зробить нас цілісними. Якщо ми дозволимо Йому, Він дасть нам силу, щоб жодне страждання не могло переважити радість у Христі.

Старійшина Тьєррі К. Мутомбо

• «Прийдіть до Мене» — це божественне запрошення, яке означає, що де б ви зараз не були й з якими б обставинами не стикалися у своєму житті, ви можете відчути безмежну Божу любов, явлену через Його Сина Ісуса Христа.
• Без безмежної Спокути Ісуса Христа ніхто з нас не мав би надії одного дня повернутися до Небесного Батька. Без Його воскресіння смерть була б кінцем.
• Його бажання, мета й слава полягають у тому, щоб ми повернулися до Нього чистими, довівши, що гідні вічної радості в Його присутності.
• Іноді в земному житті все складається не так, як ми сподівалися, і нам потрібно мати віру в Ісуса Христа, що зрештою все буде добре.
• Коли ви переживатимете темряву смутку, згадайте той темний день, коли Ісуса Христа принижували, ранили, кривдили, ображали й підняли на хрест за мене й за вас.
• Якими б темними не були ваші дні, пам’ятайте: неділя прийде, якщо ви вірно дотримуватиметеся завітів, які уклали з Господом.
• План нашого Небесного Батька для нас — це щастя зараз і вічна радість у Його присутності.

Алан Р. Вокер

• Понад усі рівні любові стоїть любов нашого Небесного Батька та Його Сина Ісуса Христа. Немає більшої любові.
• Кожен із нас має особливе місце в Божому серці.
• Коли ми обираємо дослухатися до пророчої поради, навіть якщо це складно для нас або здається незручним, ми демонструємо свою любов до Господа й показуємо, що ставимо Його вище за всі мирські бажання.
• Вірність завітам не просто визначає нас як Божий народ — вона дає нам силу долати обмеження цього занепалого світу.
• Господь не вимагає миттєвої досконалості. Натомість Він просить чесного й упокореного серця, смиренного духу та готовності дотримуватися наших завітів, навіть якщо це вимагає жертви.
• Ми повинні бути готовими відмовитися від менш важливих речей — звичок, амбіцій чи зручностей, які віддаляють наше серце від Нього, — щоб цілковито й беззастережно віддати себе Йому.
• Бути скарбом Господа й отримати Його божественне схвалення — не щось випадкове чи автоматичне. Це вимагає терплячих зусиль, вірної витривалості та жертви.
• Оскільки Він живе, ми можемо бути впевнені, що одного дня постанемо перед Ним і почуємо найважливіші слова — що Він приймає нас.

Президент Даллін Х. Оукс

• Переконання в тому, що смерть не є кінцем нашої особистості, змінює весь наш погляд на земне життя.
• Яке революційне вчення про людські стосунки: любити навіть своїх ворогів.
• Усі смертні люди — улюблені діти Бога.
• Кожен із нас може прагнути наслідувати нашого Спасителя в Його вченнях про те, як ставитися одне до одного.
• Миротворці! Наскільки іншим був би світ, якби послідовники Христа перестали використовувати грубі й образливі слова у своїх взаєминах.
• Як послідовники Христа, ми повинні прагнути жити в мирі й любові з іншими Божими дітьми, які не поділяють наших цінностей і не мають тих завітних зобов’язань, які маємо ми.
• Юнаки й дівчата є миротворцями, коли відмовляються від тимчасових задоволень егоїстичних занять і присвячують себе служінню та іншим добрим справам.
• У демократичному суспільстві ми повинні прагнути того, «що є справедливим для всіх». У багатьох випадках недовіра або навіть ворожість між незнайомими людьми поступово змінюється дружбою, коли особистий контакт породжує взаємну повагу.
• Завіти, які ми уклали, неминуче ставлять нас у позицію відданих учасників вічної боротьби між істиною та помилкою.
• Як послідовники Христа, ходімо Його слідами, відмовляючись від суперечок і приймаючи мову та методи миротворців. У наших сім’ях та інших особистих стосунках уникаймо всього агресивного й сповненого ненависті.
• Наші місіонери працюють заради миру, допомагаючи чоловікам і жінкам прийти до Христа й пережити «могутню зміну» серця й поведінки.
• Прагнімо бути святими так само, як наш Спаситель.

Недільна післяобідня сесія

Президент Д. Тодд Крістофферсон

• Саме наслідуючи характер Христа, ми стаємо тими людьми, якими маємо бути.
• Розвиток характеру, подібного до Христового, — один із найважливіших способів взяти на себе Його ім’я.
• Якщо ми хочемо досягти успіху в розвитку характеру, подібного до Христового, нам потрібно мати Його мотиви, думки, бажання й наміри серця.
• Через Святого Духа ми отримуємо Його вплив і духовні дари — «силу божественності» у своєму житті.
• Уся Його мета, у гармонії з Батьком, полягає в тому, щоб здійснити безсмертя й вічне життя Божих дітей.
• Риси характеру, які виникають із відданості благополуччю й успіху інших людей, включають смирення, лагідність, безкорисливість і мужність.
• Христове бажання прославляти Бога й виконувати Його волю веде до таких рис характеру, як честь, чесність і чеснота.
• Ісус думає й діє з чистої любові. Він прагне благословляти й піднімати інших і знаходить радість у виконанні Божої волі.
• Прийняти характер Христа — це не лише питання нашої особистої підготовки, а й важливий елемент підготовки світу до повернення Господа та Його славетного тисячолітнього правління.
• Ніхто з нас не може самотужки змінити світ, але кожен із нас може впливати на нього.
• З вірою в Христа нехай наш характер відображає Його характер, щоб, «коли Він з’явиться, ми були подібні до Нього (…) щоб мали цю надію і були очищені так само, як Він чистий».

Старійшина Чі Хонг Сем Вонг

• Дотримання Божих заповідей — це благословення, як матеріальне, так і духовне.
• Якщо ми витримаємо до кінця, то житимемо з Ним у стані нескінченного щастя.
• Чи замислювалися ви коли-небудь, що станеться, якщо ми не дотримуватимемося Його заповідей?
• Бог нагадує нам, що Його заповіді тверді й незмінні, а послух їм приносить обіцяні благословення.
• Без Ісуса Христа немає спасіння.
• П’ять «Пам’ятайте» з Книги Мормона:
  • ми можемо жити з Богом у стані нескінченного щастя, якщо дотримуємося Його заповідей;
  • ми будемо віддалені від Божої присутності, якщо не дотримуватимемося Його заповідей;
  • ми можемо бути спасенні лише через спокутну кров Ісуса Христа;
  • якщо ми будуємо свій фундамент на Ісусі Христі, то не впадемо;
  • нам дано знання і свободу вибору, щоб ми могли обирати й діяти мудро.
• Книгу Мормона було написано для наших днів і нашого майбутнього:
  • коли ми вивчаємо її сторінки, ми пізнаємо істину;
  • коли ми розуміємо її вчення, вони починають формувати наше серце;
  • а коли ми приймаємо її послання всередину й занурюємося в її слова, ми отримуємо здатність розрізняти добро і зло та зміцнюємося, щоб мудро користуватися свободою вибору, яку дав нам Бог.

Старійшина Аарон Т. Холл

• Ми викарбувані на Його долонях.
• Я славлю нашого Лікаря. Він може зцілити всіх, хто відчуває жало смерті, самотність, фізичний чи емоційний біль, тягар гріха або розбите серце.
• Я славлю нашого Заступника. Він із любов’ю захищає нашу справу перед Батьком, кажучи: «Батьку, пощади цих Моїх братів, які вірять у Моє ім’я, щоб вони могли прийти до Мене й мати вічне життя».
• Я радію, знаючи, що спокутна жертва Ісуса Христа задовольнила вимоги справедливості й що Він здобув для нас право на милість.
• Я славлю нашого Законодавця. Його заповіді ведуть і захищають нас. Його завіти поєднують нас із Ним, щоб Він міг змінювати, спасати й підносити всіх, хто обирає Його.
• Жодне випробування земного життя не перевищує Його незрівнянної сили. Я радію, що Він може визволити нас від болю, страждань і спокус будь-якого виду.
• Я славлю нашого Доброго Пастиря. Він кличе нас, збирає, рятує і наповнює Своєю любов’ю.
• І в моменти радості, і під час випробувань будьмо вірними, виконуймо Його заповіді, шануймо свої завіти й терпеливо покладаймося на Господа.

Сьюзен Х. Портер

• Діти, чи знали ви, що ваш дух набагато старший за ваше тіло?
• Ви народилися з талантами. У вас є мета, і ви народилися зі здатністю робити добро.
• Небесний Батько настільки любить Своїх дітей, що бажає, аби кожен із нас отримав усі благословення, якими володіє Він.
• Сьогодні ви можете робити вибір, який допоможе вам змінюватися й зростати вже зараз і готуватися до вічних благословень любові й радості.
• Я запрошую вас звернутися до Небесного Батька в молитві й сказати, як сказав Ісус: «Ось я, пошли мене».
• Ісус, наш Господь і Спаситель, здобув перемогу над усім важким і несправедливим у нашому житті.
• Ісус зробив усе, щоб допомогти вам. Залишайтеся близькими до Нього. Дізнавайтеся про Нього все, що можете.
• Ісус Христос знає вас, розуміє вас і любить вас.
• Коли ви намагатиметеся дотримуватися найважливіших заповідей — любити Бога й любити ближнього, — Він допомагатиме вам зростати й ставати тією чудовою людиною, якою ви маєте стати.

Старійшина Ніл Л. Андерсен

• Ми урочисто обіцяємо дотримуватися завітів, а Господь обіцяє нам, якщо ми будемо вірними, невимовні благословення у земному житті й у житті прийдешньому.
• У євангелії Ісуса Христа ми проголошуємо, що шлюб між чоловіком і жінкою встановлений Богом.
• Ми віримо у вічний шлюб, навчаємо про вічний шлюб і прагнемо вічного шлюбу.
• Вічний шлюб — це вічна подорож.
• Нам надзвичайно потрібен дар Святого Духа як в особистому житті, так і в шлюбі.
• Одна з оман світу полягає в тому, що він применшує священну важливість і реальну силу обряду запечатування.
• Кожен справжній учень Ісуса Христа, якщо це його бажання, буде навічно запечатаний із праведним супутником чи супутницею за своїм вибором на всю вічність — у цьому житті або в наступному.
• У шлюбі бувають моменти, які потребують надзвичайної міри терпіння.

Старійшина Квентін Л. Кук

• Його Спокута здійснила план спасіння, встановлений Його Батьком, і відкрила шлях, щоб усі, хто коли-небудь жив, могли безумовно звільнитися від смерті, а від гріха — за умови покаяння.
• Обряди запечатування мають силу після цього життя й у вічності, поєднуючи чоловіків і дружин, батьків і дітей.
• Я свідчу, що ключі, передані давніми пророками Пророку Джозефу Сміту в Кертлендському храмі, є важливою частиною відновленої євангелії Ісуса Христа.
• Він спокутував наші гріхи й розірвав пута смерті, щоб ми могли повернутися до Батька і Сина в целестіальному царстві.
• Я обіцяю вам у цей великодній день: якщо ви залишатиметеся вірними Його обрядам, завітам і заповідям, ваші стосунки з нашим Спасителем ставатимуть дедалі ближчими.
• Як Апостол, я складаю своє тверде й певне свідчення про Ісуса Христа, Спасителя світу, Який керує цією Церквою.

Старійшина Таніела Б. Ваколо

• Завдяки Ісусу Христу всі можуть отримати дар вічного життя.
• Євангелія Ісуса Христа — не клин, який розділяє сім’ї, а міст, який з’єднує їх навічно.
• Дехто з вас належить до сімей, які ще будуть запечатані в храмі. Дехто з тих, хто зараз слухає, не є членом Церкви. Інші є членами Церкви, але їхня дружина чи чоловік не належать до нашої віри. Сьогодні я кажу кожному з вас: ви важливі для Божого плану.
• Храм — це символ надії, а не тиску.
• Бог виконує Свої обіцянки, але у Свій час.
• Спаситель ніколи не примушує. Він запрошує. Він благословляє. Він виконує обіцянки відповідно до віри й вірності.
• Господь шанує терплячу віру. І для чудес ніколи не буває надто пізно.
• Вони знають сльози, молитви й терпіння. Вони знають почуття кожного чоловіка чи дружини, які чекають, кожного серця, яке молиться, і кожної дитини. Вони знають кожну священну обіцянку.
• Навернення — особисте. Правильний час — індивідуальний. Свобода вибору — священна.
• Ніхто не сам:
  • тим, хто живе в сім’ях, де не всі є членами Церкви, — не занепадайте духом;
  • тим, хто чекає, — не здавайтеся;
  • тим, кого запрошують, — знайте, що це запрошення походить із любові;
  • усім членам Церкви — продовжуймо служити кожному особисто й робити все, щоб ніхто не почувався самотнім.

Старійшина Герріт В. Гонг

• Коли ми йдемо з Ним у вірі, перебуваючи в Ньому, а Він — у нас, ми пізнаємо, що Він живе. Його великодні обіцянки реальні.
• Коли в нас є запитання, проблема чи радість, Ісус Христос каже: «Я — твоя відповідь, твій шлях, твоя істина, твоє життя».
• Незалежно від того, відбудуться урочисті збори раніше чи пізніше, за священним зразком і прецедентом ми символічно демонструємо єдину відданість і підтримку.
• Ми слідуємо за Ісусом Христом і пророком Господа добровільно, слухняно й радісно. І за це отримуємо рясні благословення.
• Спокута Ісуса Христа змінює все. Вона робить буквальне воскресіння можливим. Вона може зробити можливим наше повернення в Божу присутність і вічне єднання сімей.
• Якщо ви бачите когось, хто йде самотньо й сумно, чи могли б ви піти поруч із цією людиною?

Президент Даллін Х. Оукс

• Ісус Христос — шлях до миру для цього світу.
• Він досконало знає й любить кожного з нас і запрошує нас іти з Ним, перебувати в Ньому та наслідувати Його приклад служіння іншим — одній людині за раз — з милосердям і любов’ю.
• Виявляймо чисту любов Христа у своїх сім’ях, громадах та в усіх наших взаєминах з Божими дітьми.
• Коли послання цієї конференції будуть опубліковані, я запрошую всіх вивчати їх, молитовно розмірковувати над ними й діяти з вірою відповідно до принципів, які в них пояснюються.
• Якщо ми зберігатимемо в серці вчення цієї конференції й застосовуватимемо їх у житті, Господь і надалі навчатиме й надихатиме нас через особисте одкровення та спрямування.

The post Підсумок Генеральної конференції | Квітень 2026 appeared first on MoreFaith.org.ua.

«Я йду без запрошення. Я ні з ким не зв’язувалася», — розповіла Літзі, готуючись знову піти до Церкви.

Причина була простою: вона хотіла, щоб це рішення було повністю її власним. Вона не хотіла відчувати тиску чи брати на себе якісь зобов’язання, перш ніж зрозуміє, що відчуватиме після повернення.

«Я хочу піти, тому що сама справді цього хочу», — пояснила вона.

І хоча їй дуже хотілося повернутися, вона також хвилювалася. Минуло багато років відтоді, як вона востаннє була активною членкинею Церкви, і вона вже не була підлітком, яким пам’ятала себе в той період життя. Тепер у неї були чоловік, донька, сім’я і важливе запитання: чи почуватиметься вона й далі частиною Церкви?

«Я боюся, що не впишуся»

Готуючись вийти з дому, Літзі зізналася в одному зі своїх Instagram Reels, що саме це було одним із її найбільших побоювань.

«Частина мене боїться, що я там не впишуся. Я вже не підліток, у мене вже є сім’я, є донька», — сказала вона.

Минуло достатньо років, щоб багато чого могло змінитися. Вона навіть запитувала, як зараз проходять церковні збори і які є можливості для дітей, адже пам’ятала, що раніше, коли вона відвідувала Церкву, там були ясла для маленьких дітей.

Але попри зовнішні зміни, її бажання знову відчути те, що колись вона знаходила в Церкві, нікуди не зникло. Літзі пояснила, що вже кілька місяців відчувала цей поклик — потребу, яку більше не могла ігнорувати.

Того дня, анонімно запитавши у Facebook-групах про розклад церковних зборів, вона вирішила прислухатися до своїх відчуттів.

«Сьогодні я вирішила прислухатися до своєї інтуїції. Більше не стримувати це відчуття чи цю потребу піти туди», — розповіла вона.

Чоловік також підтримав її рішення, і майже спонтанно Літзі зібралася, взяла сумку та вирушила до Церкви.

Повернення після стількох років

Хвилювання не зникло одразу. Навіть під час підготовки Літзі зізнавалася, що не знала напевно, що на неї чекає. Вона не знала членів тієї громади й не уявляла, яким буде повернення після стількох років. Але в одному вона була впевнена.

«Я точно знаю, що Бог існує», — сказала вона.

Саме тому, пояснила Літзі, вона не хотіла ставитися до свого повернення до Церкви легковажно. Для неї повернутися до Церкви означало не просто прийти одного недільного дня, а потім про все забути.

«Я хочу побачити, що відчуватиму, розумієте? Чи почуватимуся комфортно і чи знайду той спокій у душі, якого потребую», — сказала вона.

Вона хотіла зрозуміти, що знову відчуватиме в цьому середовищі, і, найголовніше, прислухатися до того, що відбуватиметься в її серці.

Перша неділя, сповнена хвилювання

Після свого першого повернення Літзі продовжила відвідувати Церкву. В іншому ролику вона розповіла, що це була вже її третя неділя після повернення.

«Якби місяць тому мені сказали, що я знову робитиму це, я, мабуть, не повірила б. І ось я знову тут», — сказала вона.

Минуло сім років відтоді, як вона перестала бути активною членкинею Церкви, а тепер вона знову приходила на збори щонеділі. І, на її власний подив, була щаслива.

«Можу сказати, що після семи років, протягом яких я не була активною членкинею, я справді почуваюся дуже щасливою», — сказала вона.

Це не означає, що все було легко. Насправді Літзі зізналася, що однією з найскладніших речей після повернення було знову звикнути рано вставати. Проте вона вже три неділі поспіль приходила на збори вчасно.

Жартома вона розповіла, що її чоловік, мабуть, сумнівався, чи зможе вона дотримуватися такого режиму, адже зазвичай прокидалася значно пізніше. Але все склалося інакше. Три неділі поспіль Літзі продовжувала приходити до Церкви.

«Я змогла відчути себе як удома»

Один із найважливіших моментів у розповіді Літзі про повернення до Церкви стався тоді, коли хтось в Instagram прямо запитав її, як усе пройшло. Літзі відповіла:

«Усе пройшло дуже добре. Попри те, що я не знала жодного члена Церкви, я зосередилася на тому, що справді важливо, і змогла відчути себе як удома».

Ця фраза багато в чому підсумовує її досвід. Незважаючи на роки, що минули, Літзі знову знайшла в Церкві місце, де змогла відчути спокій.

Її історія показує, що не кожне повернення до Церкви починається із запрошення. У випадку Літзі все почалося з внутрішнього відчуття та бажання знову знайти душевний спокій.

Через сім років вона знову переступила поріг Церкви. І, за її власними словами, змогла відчути себе як удома.

Джерело: https://masfe.org/

The post Я не ходила до Церкви 7 років. Ось що сталося, коли я повернулася appeared first on MoreFaith.org.ua.

Мати упокорений дух означає щиро сумувати через свої помилки. Однак це також означає бути готовими підкорити свою волю Небесному Батькові.

Англійське слово contrite походить від латинського contritus, що означає «розбитий» або «скрушений». У нашій євангельській подорожі цей вислів описує серце, пом’якшене благодаттю. Ми відмовляємося від гордості та впертості, щоб звільнити більше місця для Божої любові.

Що означає «упокорений дух»?

У Писаннях упокорений дух часто згадується разом зі скрушеним серцем. Але важливо розуміти: йдеться не про те, щоб постійно звинувачувати себе чи знецінювати себе. Бог не просить нас руйнувати себе почуттям провини.

Натомість скрушене серце й упокорений дух допомагають нам усвідомити, наскільки сильно ми потребуємо Спасителя.

Як нагадує церковний матеріал про покаяння, справжнє покаяння передбачає зміну серця. Мирський смуток може вести до відчаю, тоді як смуток за Богом спонукає нас звернутися до Христа, змінитися і довіритися Йому.

Таке покаяння не віддаляє нас від Спасителя — воно наближає нас до Нього.

Де цей вислів зустрічається в Писаннях?

Це не поодинока думка. Скрушене серце й упокорений дух є важливою темою, що проходить через Писання.

• Коріння у Старому Завіті: У Псалмі 50:19 цар Давид, перебуваючи в глибокому покаянні, пише: «Жертва Богові—зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!» Подібним чином Ісая 57:15 говорить про того, «чий дух упокорений та скромний».
• Книга Мормона і вищий закон: Після Свого воскресіння Ісус Христос навчав нефійців, що жертвоприношення тварин більше не потрібні. Натомість Він сказав: «І ви принесете в жертву Мені скрушене серце і упокорений дух» (3 Нефій 9:19–20).
• Сучасне одкровення: Господь повторює цей принцип і в сучасному одкровенні. В Ученні і Завітах 20:37 про тих, хто готується до хрищення, сказано, що вони приходять «зі скрушеним серцем і впокореним духом». Це показує, наскільки важливими є покірність, щире покаяння та готовність слідувати за Христом.

Як розвинути скрушене серце й упокорений дух?

Такий стан серця не виникає лише одного разу. Це частина щоденного учнівства.

• Принесіть власну особисту жертву: Нам більше не потрібні давні жертовники. Сьогодні ми можемо віддати Господу свою гордість, упертість, образи та небажання змінюватися. Як навчають сучасні церковні матеріали, Бог просить нас принести Йому скрушене серце й упокорений дух.
• Зробіть причастя особистим: Коли ми щонеділі приймаємо причастя зі скрушеним серцем, цей обряд перестає бути просто звичною частиною недільних зборів. Він стає можливістю згадати Спасителя, покаятися і дозволити Його Спокуті змінювати нас.
• Розвивайте покірність і готовність навчатися: Ми можемо просто запитати Небесного Батька в молитві, у чому наше серце потребує пом’якшення. Як навчає євангельський принцип покірності, визнання нашої залежності від Бога допомагає нам бути більш сприйнятливими до Його волі та скерування.

Серце, готове прийняти благодать

Зрештою, упокорений дух — це не важкий тягар, який ми повинні постійно нести. Навпаки, це стан серця, який відкриває шлях до справжнього миру.

Скрушене серце не означає зруйноване серце. Це серце, яке більше не бореться проти Бога. Воно готове слухати, каятися, навчатися і змінюватися.

Коли ми віддаємо Господу таке серце, ми створюємо місце для Його благодаті. Наші слабкості можуть стати можливістю покладатися на Його силу.

Через щоденну молитву, покаяння і готовність слідувати за Ісусом Христом ми дозволяємо Йому зцілювати наші серця, змінювати нас і вести нас додому.

Джерело: addfaith.org

The post Упокорений дух: що це означає? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Усе сталося у 2009 році. Під час служіння на місії Річардсон і його напарник мали нагоду відвезти тодішнього старійшину Оукса до аеропорту.

Дорогою він вирішив поставити запитання, яке вже давно його непокоїло: як зрозуміти, що саме він має робити зі своїм життям?

Його хвилювало й інше. Він хотів знати, чи справді Богові важливо, яку професію він обере або яким чином одного дня зароблятиме на життя.

Президент Оукс кілька секунд подумав, перш ніж відповісти. Він пояснив, що майже жодна з робіт, які він мав упродовж життя, не була такою, яку він спеціально шукав.

Замість того щоб надмірно перейматися пошуком ідеальної роботи, він намагався якнайкраще виконувати те, що було перед ним у той момент. З часом з’являлися нові можливості.

Тоді він дав просту пораду: докладати максимум зусиль у тому, чим займаєшся зараз, і не надто тривожитися через те, що буде далі.

Річардсону особливо запам’ятався вислів, якого він зовсім не очікував почути від нього: “hang loose” — щось на кшталт «розслабся» або «не переймайся так сильно».

«Президент Оукс сказав мені розслабитися й не так сильно переживати через те, яку роботу Бог хоче, щоб я мав», — розповів Річардсон.

Та розмова відбулася багато років тому, але для Тома Річардсона ця відповідь так і не залишилася в минулому. За його словами, з 2009 року він згадує ці слова практично щотижня.

Ця порада зрештою вплинула на те, як він ухвалює рішення щодо свого майбутнього: добре виконувати те, що зараз перед ним, і дозволяти наступному кроку прийти у свій час.

«Це справді спрямовувало моє життя. Я навчився дозволяти Богові поступово показувати мені мій шлях».

Джерело: https://masfe.org/

The post Колишній місіонер згадує пораду, яку президент Оукс дав йому щодо майбутнього appeared first on MoreFaith.org.ua.

Здавалося б, найпростіше — просто зайти, сісти й поводитися так, ніби нічого не сталося. Але кожен, хто хоча б раз сидів у машині на церковній парковці, тримаючи руки на кермі й намагаючись наважитися вийти, знає: сказати це набагато легше, ніж зробити.

Щоб повернутися, спершу потрібно внутрішньо утвердитися у своєму рішенні. Якщо вас і далі мучать сумніви щодо того, чи взагалі вам там місце, вони лише змусять вас вагатися біля дверей. Але коли рішення вже ухвалене, важливо зрозуміти головне: ви повертаєтеся, щоб зустрітися зі Спасителем.

Коли ми відходимо від Церкви, то часто потрапляємо в пастку думки, ніби перед поверненням мусимо спочатку все виправити у своєму житті. Ми хвилюємося через незручні запитання в церковному коридорі, думаємо, чи «готові» приймати причастя, або чи не позбавляють нас наші сумніви права просто сидіти серед інших членів Церкви.

Але духовне повернення більше схоже на ліки, які отримує той, хто хоче зцілитися.

Блудний син

Коли я писав це, то не міг не згадати притчу про блудного сина. Він попросив свою частку спадщини, пішов з дому й розтратив усе, живучи нерозважливо. Коли гроші закінчилися, а життя стало нестерпним, він усвідомив свою помилку.

Але його повернення почалося не з величної промови й не з обіцянки, що він уже виправив своє життя. Воно почалося з простого усвідомлення: він просто хотів повернутися додому.

Коли він нарешті подолав довгий шлях назад, його батько не стояв біля воріт зі списком вимог чи повчальною промовою. Він побіг йому назустріч із розпростертими обіймами.

Якщо повернення до церкви здається вам надто важким, згадайте, що в цій історії ви — той блудний син. Спаситель чекає на вас із такими самими розпростертими обіймами.

Перший крок назад полягає не в тому, щоб спочатку виправити все, що було зруйновано за час вашої відсутності. Потрібно згадати, що дім вашого Небесного Батька — це місце, куди можна повернутися.

Ви можете прийти зраненими й розбитими, так само як повернувся блудний син.

Якщо ви готуєтеся зробити цей крок назад, ось кілька порад, які допоможуть пройти через духовні й практичні труднощі повернення до церкви.

1. Перенесіть увагу з церковної культури на Христа

Коли люди відходять від Церкви, це рідко відбувається тому, що їм не подобається добро. Часто причиною стають труднощі, пов’язані з церковною культурою, образа через вчинки інших людей, питання щодо історії Церкви або звичайне емоційне виснаження.

Один із ключів до повернення — навчитися відокремлювати культуру конкретного приходу від Євангелії Ісуса Христа.

Пам’ятайте: думки інших людей не є головним. Ви приходите, щоб бути біля ніг Спасителя.

Коли переступаєте поріг каплиці, пам’ятайте, що повертаєтеся до свого Небесного Батька. Для Нього важливіше не те, в якому стані ви прийшли, а те, що ви вирішили прийти.

Подібно до батька з притчі про блудного сина, Він бачить, як ви повертаєтеся — можливо, втомлені й виснажені життям, — і радіє тому, що ви знову вдома.

2. Коли ваше тіло каже «ні»

Для багатьох людей відхід від церкви був пов’язаний із особистою образою або навіть відчуттям зради. Якщо це частина вашої історії, може статися так, що навіть ваше тіло наче відмовлятиметься повертатися.

На парковці у вас може пришвидшитися серцебиття, у фоє — з’явитися стискання в грудях, а сама думка про те, щоб зайти всередину, іноді може викликати навіть панічну атаку.

Важливо розуміти: така фізична реакція сама по собі не означає нестачі віри й не обов’язково є знаком того, що Дух говорить вам триматися подалі.

Після болісного досвіду певні місця або ситуації можуть викликати сильну фізичну тривогу. Нервова система здатна реагувати на них як на нагадування про попередню небезпеку чи біль.

Тому інколи людина може щиро хотіти повернутися, але водночас відчувати сильний внутрішній опір.

Як долати фізичну тривогу й тригери

Якщо ваше тіло опирається вашому бажанню повернутися, поставтеся до себе з терпінням і спробуйте кілька простих кроків без зайвого тиску.

• Поступове наближення. Один із підходів, що використовується в когнітивно-поведінковій терапії, полягає в поступовому контакті з тим, що викликає страх. Так мозок поступово вчиться, що середовище може бути безпечним. Наприклад, якось у спокійний день, скажімо у вівторок по обіді, приїдьте на церковну парковку. Посидьте кілька хвилин у машині, спокійно подихайте й поїдьте. Наступного разу можна спробувати зайти до будівлі, коли там майже нікого немає.
• Домовтеся з єпископом. Заздалегідь зв’яжіться зі своїм єпископом і разом продумайте варіант, за якого вам буде комфортніше. Можливо, ви захочете сісти ближче до виходу, прийти саме тоді, коли починається вступний гімн, або дозволити собі вийти на вулицю в будь-який момент, якщо відчуєте, що вам стало надто важко.
• Розгляньте професійну підтримку. Якщо минулий досвід у церкві залишив глибокі емоційні рани, робота з кваліфікованим психологом або психотерапевтом може допомогти опрацювати цей біль і поступово повернути відчуття безпеки.

3. Дозвольте собі просто «мати бажання повірити»

Одним із найважчих тягарів для тих, хто повертається, є думка, що вони мусять прийти до церкви вже з бездоганним свідченням.

Але Ісус навчав, що достатньо навіть віри розміром із гірчичне зерно.

В Алма 32 нас запрошують проявити хоча б найменшу віру — навіть якщо все, на що ми зараз здатні, це лише мати бажання повірити.

Вам не потрібне свідчення, здатне пересувати гори, щоб прийти на причасні збори.

Якщо сьогодні у вас є лише тиха надія на те, що в цій кімнаті ви зможете знайти мир, — цього вже достатньо.

Так ви даєте Богові місце у своєму житті, щоб Він допоміг вам побудувати нове, перевірене власним досвідом і щире свідчення.

4. По-новому подивіться на фоє та причастя

Практичні моменти повернення можуть викликати сильне хвилювання. Якщо заздалегідь підготуватися до них духовно, вони вже не здаватимуться такими страшними.

• Запитання в коридорі. Доброзичливі члени приходу майже напевно скажуть: «Ми за вами скучили!» або «Де ви були?» Ви не зобов’язані нікому детально пояснювати свою духовну кризу чи звітувати про те, що відбувалося з вами весь цей час.Можна просто відповісти: «Мені потрібен був певний час, щоб розібратися з тим, що відбувалося в моєму житті, але сьогодні мені дуже добре знову бути тут».Це допоможе встановити здорову межу, не закриваючись водночас від спілкування.
• Причастя. Причастя — це не іспит і не свідоцтво про вашу досконалість. Це можливість отримати милість і знову звернутися до Спасителя.Незалежно від того, чи відчуєте ви, що готові прийняти причастя, чи цього разу вирішите його не приймати, нехай ця мить залишиться тихою й особистою розмовою між вами та Богом.

5. Повертайтеся поступово

Повернутися до церкви часто набагато складніше, ніж це може звучати. Особливо якщо вас не було дуже довго.

Спочатку все може відчуватися інакше — і це нормально.

Будьте терплячими до себе.

Те, що ви повертаєтеся зі шрамами або складним минулим, не робить вас менш цінним членом Божої отари. Ваш шлях просто був іншим.

Не вимагайте від себе одразу повернутися до всього, що ви робили раніше. Не обов’язково в першу ж неділю залишатися на всі збори, розмовляти з усіма знайомими або поводитися так, ніби перерви ніколи не було.

Можливо, ваш перший крок — це лише зайти.

Другий — сісти.

Третій — залишитися на причасні збори.

А потім повернутися ще раз наступного тижня.

Робіть по одному кроку за раз і дозвольте своєму поверненню відбуватися у вашому темпі.

Особливо мене зворушує історія Томаса Б. Марша, першого Президента Кворуму Дванадцятьох Апостолів.

Через особисті образи, гордість і суперечки, яким він дозволив накопичуватися, у 1838 році Марш відійшов від Церкви й був відлучений.

Майже через дев’ятнадцять років, уже смиренний і фізично ослаблений, Томас вирушив до Солт-Лейк-Сіті з простим бажанням — примиритися зі Святими.

Виступаючи перед зібранням, він визнав, що через неправильний стан серця втратив Духа. Він не просив знову зробити його Апостолом.

Він хотів лише повернутися й знову бути членом Церкви.

І його з любов’ю прийняли назад як повноправного члена серед Святих.

Час, проведений далеко від Церкви, може здаватися відхиленням від шляху. Але після повернення ваше свідчення може стати значно сильнішим, тому що тепер воно будується не лише на звичці чи минулому досвіді, а й на свідомому рішенні знову шукати Спасителя.

І саме таку Євангелію я люблю.

Повернення до Церкви не обов’язково починається з упевненості.

Іноді воно починається просто з бажання знову відчинити двері.

Джерело: https://addfaith.org/

The post Як повернутися до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів після довгого періоду неактивності? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Лікарі дали Алісії місяць, щоб відновити сили після народження нашої донечки Малі’е, а потім їй одразу мали зробити операцію на шиї, щоб видалити злоякісні тканини. Після цього вона розпочала курс променевої терапії.

На той момент я вже два роки служив єпископом. Я чомусь думав, що Господь захистить мене від таких серйозних випробувань, поки я служу, тому певний час відчував гнів і розчарування. Але молитва, вивчення Писань і розмови з близькими друзями допомогли мені зрозуміти, що служіння не звільняє нас від випробувань.

Озираючись назад, я вірю, що моє покликання принесло в наше життя дуже багато чудес.

Після народження Малі’е безліч людей простягнули руку допомоги нашій сім’ї. Вони справді були земними ангелами.

Але зрештою турбота про наш дім і сім’ю залишалася моєю відповідальністю. Між роботою і моїм покликанням я доглядав за новонародженою дитиною, яку мати через променеву терапію не могла годувати грудьми чи навіть тримати на руках, піклувався про двох інших наших маленьких дітей, прибирав ванні кімнати, прав одяг, готував для дружини спеціальні страви відповідно до її лікувальної дієти та їжу для решти сім’ї.

Часто я лягав спати о першій годині ночі, а вже о п’ятій ранку вставав. Так тривало приблизно чотири місяці.

Одного теплого сонячного суботнього ранку я працював у дворі. Двоє старших дітей гралися надворі, а Малі’е була в мене за спиною в дитячій переносці. Алісія лежала в ліжку й відновлювалася після чергового курсу променевої терапії.

Підмітаючи доріжку перед будинком, я подивився на прекрасне блакитне небо й почув милі голоси дітей, які гралися та сміялися. І раптом усвідомив: хоча весь цей час я жив у виснажливому ритмі, у мене було напрочуд багато сил.

Я був далеко не таким виснаженим, яким мав би бути.

І на роботі, і в приході все йшло добре.

Раптом я помітив, що, попри всі вимоги мого життя й невизначеність щодо здоров’я дружини, мене наповнювали спокій і глибоке відчуття радості.

«Як це можливо?!» — подумав я.

І майже одразу відповідь прийшла мені на думку через слова з Писань:

«Через твою віру в Христа, про Якого ти ніколи раніше не чув і Якого не бачив; … тож іди, твоя віра зцілила тебе» (Енош 1:8).

Того дня я відчув один із плодів Спокути Ісуса Христа: Він справді може дати нам силу, надію та мир тоді, коли, зважаючи на наші обставини, за всією логікою ми не мали б цього відчувати.

Спаситель був поруч зі мною, допомагаючи мені пройти через цей день і підтримуючи мене зсередини.

Я знаю, що слова Президента Рассела М. Нельсона істинні: наша віра в Спасителя допоможе зрушити «гори страждань у нашому житті» й допоможе нам «перетворити випробування на незрівнянне зростання та можливості».

Примітка редактора: ця стаття вперше була опублікована у вереснево-жовтневому номері журналу LDS Living.

The post У моєї вагітної дружини діагностували рак. Ось звідки я знаю, що Спаситель підтримував нас appeared first on MoreFaith.org.ua.

Я люблю заходити до храму, прямувати туди й бачити інших жінок, які саме цього дня й цієї години вирішили на якийсь час залишити світські турботи та служити в Домі Господа. Але для мене в цьому є щось більше.

Концепція «сестринського зміцнення»

Нещодавно ми з чоловіком демонтували душову кабіну, яка протікала, і виявили, що дерев’яні конструкції під нею прогнили й почали руйнуватися. Окрім жаху від думки про те, що весь цей час ховалося за нашими стінами, я ще й не могла зрозуміти, як наш майстер збирається все це виправити. Здавалося, неможливо замінити всі пошкоджені дошки, не розібравши саму стіну.

Через кілька днів я помітила, що деякі пошкоджені дошки замінили, але не всі. Я запитала майстра про це, і він пояснив мені принцип, який у будівництві англійською називають sistering: пошкоджену дошку зміцнюють, прикріплюючи до неї нову, міцну дошку.

Він показав мені, як до слабкої старої деревини прикріпили свіжі, міцні дошки. Завдяки цьому пошкоджена конструкція стає сильнішою і може витримувати більше, ніж могла б сама.

Саме так я почуваюся в храмовій кімнаті для переодягання.

Іноді я приходжу туди, відчуваючи слабкість, а іноді — силу. Кожна жінка, яку я зустрічаю, перебуває на своєму життєвому етапі, долає власні труднощі та шукає відповіді на свої запитання.

Але в храмовій кімнаті для переодягання ми немов з’єднуємося одна з одною, зміцнюючи одна одну, коли збираємо наших сестер по обидва боки завіси.

У цій кімнаті інші підтримували мене, коли я ридала через важке випробування. Незнайома жінка допомогла мені, коли раптом зламалася блискавка на моїй білій сукні. А я сама могла стати опорою для сестри, яка вперше за багато років повернулася до храму.

Що змінюється в кімнаті для переодягання

У кожної з нас бувають дні, коли здається, що наша праця не має значення, що наш внесок не потрібен або що ніхто нас не потребує.

Але в храмовій кімнаті для переодягання все це змінюється.

Ми залишаємо світські турботи поза стінами храму й разом працюємо для Бога.

«О, як же ми потребуємо одна одної»,¹ — якось сказала сестра Марджорі П. Хінклі.

Коли я заходжу до храмової кімнати для переодягання, то відчуваю себе частиною великого війська жінок.

Жодна з нас не схожа на іншу, але ми — сестри.

Жодна з нас не самотня, бо ми разом виконуємо доручення Господа.

І жодній із нас не потрібно боятися, бо серед нас є ангели.

У храмовій кімнаті для переодягання.

Джерело: ldsliving.com

1. Glimpses into the Life and Heart of Marjorie Pay Hinckley, ed. Virginia H. Pearce (Deseret Book, 1999), 254–55.

The post Несподівана сила в храмовій кімнаті для переодягання appeared first on MoreFaith.org.ua.

Щоб пояснити цю думку, старійшина Керон зворушливо переказав історію Марії та Марти з Нового Завіту.

«Зазвичай цю історію розповідають так: Марта була поглинута мирськими справами, тоді як Марія приділяла увагу Спасителю — святе протиставляється світському. Ісус хвалить ту, яка обрала святе. Але все було не зовсім так, — каже старійшина Керон. — Марта також була зайнята священним служінням — служінням любові Месії, Якого вона запросила до свого дому».

В Євангелії від Луки, розділ 10 ми читаємо, що Марта «служила». Старійшина Керон пояснює, що грецьке слово, яке стоїть за поняттям «служити», — diakonia, і саме це слово в Новому Завіті означає служіння іншим.

«Отже, Лука не говорить, що Марта відволіклася від служіння через мирські справи. Він говорить, що її служіння розриває її на частини — і, можливо, вам знайоме це відчуття», — каже старійшина Керон.

Далі він звертає увагу ще на дві важливі деталі грецького тексту.

По-перше, в Євангелії від Луки (10:40) ми читаємо, що Марта була «заклопотана великим служінням». Слово, перекладене як «заклопотана», грецькою — perispao, що означає «тягнути в різні боки».

«Це не те, що Марта сама робить, — каже старійшина Керон. — Це те, що відбувається з нею».

По-друге, в Євангелії від Луки (10:41) Спаситель каже, що Марта «турбується». Корінь слова, перекладеного як «турбуватися», означає метушню, хвилювання або внутрішній безлад.

«Вона не просто зайнята багатьма справами. Усередині неї — сум’яття. Але все це вона робить заради Нього, — каже старійшина Керон. — Це історія про працьовиту ученицю».

Що ця історія означає для Святих останніх днів

Старійшина Керон каже, що розповідь про Марію та Марту покликана навчити нас того, як насправді виглядає любов до Бога.

«Запитайте себе, як виглядає любов до Бога всім серцем, могутністю, розумом і силою, і, думаю, багато хто з нас уявить себе за якоюсь справою: ми служимо, будуємо, навчаємо, організовуємо, засукавши рукави. Слова „могутність“ і „сила“ зовсім не звучать як відпочинок. Але Лука показує нам Марію як приклад того, що означає любити Бога: жінка сидить на підлозі й слухає», — каже він.

Після годин служіння Марта запитує:

«Господи, чи Тобі байдуже?»

(Євангеліє від Луки 10:40)

«У результаті вона починає сумніватися, чи Він її любить. Саме це трапляється, коли наше служіння починає конкурувати з нашим спілкуванням із Ним. Один зі способів подивитися на цю історію — Марта робить дуже багато для Ісуса, але недостатньо перебуває з Ним», — навчає старійшина Керон.

Апостол використовує протиставлення Марії та Марти, щоб навчити важливого принципу: так, нам потрібно служити, діяти й допомагати, «але робімо це після того, як знайдемо час сісти й зосередитися на словах Спасителя».

Далі апостол продовжує:

«Ми хочемо бути учнями, які роблять одне, що потрібне: сидять і слухають Ісуса. Пізнаючи Його, ми ясніше й вибірковіше бачитимемо, що Він хоче, аби ми робили і ким ставали.

А коли справа доходить до того, що нам робити і ким ставати, якщо ми знайшли час, створили простір і достатньо сповільнилися, щоб почути Спасителя, тоді наші дії та наше становлення будуть набагато менш метушливими й значно більше сповненими Його миру».

Повну духовну промову можна послухати на BYUtv.org.

Джерело: ldsliving.com

Схожі статті:

• 5 способів, за допомогою яких Господь допоможе вам пройти через наступне випробування

• Чого навчали пророки щодо тривожності?

The post Відчуваєте, що сил уже не вистачає? Нова промова старійшини Керона може бути саме тим, що вам зараз потрібно. appeared first on MoreFaith.org.ua.

Після семи років шлюбу ця звістка здавалася відповіддю на одну з їхніх давніх молитов. Для Даніеля все змінилося з найпершої миті. У своєму серці він уже став батьком.

Його плани, молитви й мрії відтепер були пов’язані з днем, коли він нарешті зможе взяти цю маленьку Божу дитину на руки. Візити до лікарів, обстеження та вся необхідна турбота стали частиною підготовки до появи малюка.

Одного дня вони разом пішли до храму з матір’ю його дружини, яка приїхала здалеку, щоб їх відвідати. У целестіальній кімнаті вони поділилися з нею радісною новиною. Це був момент, сповнений сліз і вдячності. Але через кілька тижнів усе змінилося: Даніель і його дружина пережили втрату дитини через викидень.

Батько також переживає горе

Для Даніеля ця втрата стала тяжким ударом. Він уже встиг полюбити цю дитину. Він уявляв їхнє майбутнє разом, будував плани й починав мріяти про життя з тим, кого ще навіть не встиг побачити.

Раптом усі ці мрії ніби обірвалися.

І хоча біль не зникав щодня, Даніель відчував, що мусить продовжувати жити. Йому потрібно було довіряти Богові, навіть коли він не розумів, чому це сталося.

Коли подружжя втрачає дитину, увага часто зосереджується на матері — передусім тому, що саме вона фізично переживає і вагітність, і втрату. Однак Даніель також переживав горе.

Він теж чекав на цю дитину. Він теж уявляв, яким буде життя з нею вдома, і так само полюбив її від тієї миті, коли дізнався про її існування. Різниця полягала лише в тому, що він часто просто не знав, як висловити те, що відчував.

Біль, який Даніель переживав мовчки

Певний час Даніель страждав наодинці з собою. Він відчував, що повинен залишатися сильним заради дружини й бути для неї опорою, поки вони обоє намагалися осмислити те, що сталося.

Але підтримувати когось у його болю не означає перестати відчувати власний.

У ті місяці Господь став його прихистком. Даніель не мав усіх відповідей, але міг продовжувати молитися. Він не розумів, чому це сталося, але міг і далі довіряти Ісусу Христу.

Як носій священства, він також відчував відповідальність зміцнювати свою сім’ю.

Однак цей досвід навчив його: мати віру — не означає вдавати, ніби тобі не боляче. Віра також означає звертатися до Спасителя саме тоді, коли в нас немає відповідей.

Довіряти Богові, коли не розумієш Його плану

Бувають часи, коли відповіді приходять не так, як ми очікуємо.

Євангелія Ісуса Христа не обіцяє, що ми зрозуміємо всі причини наших випробувань. Але вона навчає, що, проходячи крізь них, ми можемо стати ближчими до Спасителя.

Алма навчав, що Ісус Христос візьме на Себе «болі та недуги Свого народу» (Алма 7:11).

Після цієї втрати вчення набуло для Даніеля глибшого значення. Ісус Христос знає біль Своїх дітей і може бути поруч із нами навіть у тих переживаннях, які ми самі не здатні пояснити.

Це не змусило втрату зникнути й не полегшило скорботу. Але це допомогло йому рухатися вперед — день за днем.

Майже через рік прийшла ще одна новина

Минали місяці, і майже через рік після втрати Даніель та його дружина дізналися, що знову очікують дитину.

Цього разу радість супроводжувалася багатьма іншими почуттями. Була надія, але був і страх. Після всього пережитого вони вже знали, що не можуть контролювати все довкола.

Вони могли лише крок за кроком рухатися вперед і продовжувати покладатися на Господа. Через дев’ять місяців вони нарешті тримали на руках свого сина Конрадо. Для них це був незабутній, особливий момент.

Поява Конрадо не стерла пережите. Нове благословення не усуває автоматично попередній біль; обидва ці досвіди можуть назавжди залишитися частиною історії однієї родини.

Їхня перша дитина назавжди матиме місце в серцях Даніеля та його дружини.

Для батьків, які також пережили втрату

Даніель знає, що є й інші батьки, які пережили подібне і чий біль не завжди помічають.

Іноді навіть найближчі люди не знають, що сказати. А деякі батьки можуть відчувати, що мусять залишатися сильними й мовчати заради сім’ї. Але скорботі також потрібен простір.

Бог не забув тих, хто оплакує дитину, яку так і не зміг пригорнути в цьому житті. Деякі запитання можуть залишитися без відповіді. Біль може залишатися, а деякі молитви можуть здаватися непочутими.

Але відсутність усіх відповідей не означає, що Бога немає поруч. Якщо Даніель чогось і навчився, то того, що віра полягає не в розумінні кожної події, а в тому, щоб і далі наближатися до Ісуса Христа — навіть у невідомості.

Для батька, який переживає втрату, це може означати багато речей: молитися, ділитися своїми почуттями, дозволяти іншим бути поруч, піклуватися про дружину й водночас давати собі право оплакати втрату.

Продовжувати довіряти Господу — не означає забути втрачену дитину. Це означає навчитися жити з цією пам’яттю, продовжуючи рухатися вперед із вірою.

Історія Даніеля не намагається пояснити, чому трапляються такі випробування. Вона також не дає простих відповідей на біль, де їх просто не існує.

Але вона допомагає побачити, що Господь знає кожну сльозу, кожну молитву й ту любов, яку батько відчуває до своєї дитини ще до того, як вперше візьме її на руки.

Джерело: masfe.org

The post Біль, якого мало хто бачить: коли батько втрачає свою дитину appeared first on MoreFaith.org.ua.