Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, звернувся у неділю, 10 квітня 2022 року,  до українських біженців у Польщі з посланням надії, зосередженій на Христі.

Апостол, який сам двічі був біженцем під час Другої світової війни, впродовж дня ділився світлом і надією Христа з членами Церкви. На зборах, які відбулися у Варшаві спеціально для біженців, він читав уривки з Нового Завіту, які безпосередньо розповідають про тяжке становище біженців. Наприклад, у Посланні До Римлян 8 апостол Павло запитує: «Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?» І він відповідає, що ніщо не може «відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!». 

Цей вірш із Писань, як сказав старійшина Ухтдорф українським біженцям, «так само істинний та актуальний зараз, як і 2000 років тому. І він був істинним для багатьох випадків протягом всього цього часу… Зосередженість на Ісусі Христі – це те, що принесе спокій у ваше серце, щоб пройти через це все і вціліти, так, щоб ви могли посміхатися своїм дітям. А коли вашого чоловіка, вашого батька, вашого друга не буде з вами, ви зможете думати і молитися за них. І коли ви знову зустрінетеся, ви скажете: ‘Я знала, що це станеться, тому що я вірю, що з усіма нами все знову буде добре.’ І з вами все буде добре.»

Уродженець Німеччини також пригадав історію про те, як Ісус заспокоїв бурю і море на прохання своїх стурбованих учнів (див. Марка 4).

«Несподівано виникла буря, як і ваша зараз, — сказав старійшина Ухтдорф. — [Що Ісус] сказав Своїм апостолам [після того, як він вгамував бурю]? ‘Де ваша віра?’ Але важко мати віру тоді, коли човен тоне. Але це те, що Він сказав. І Він заспокоїв море. Тож вони засвоїли урок, що вони повинні довіряти і мати віру».

Потім старійшина Ухтдорф порівняв становище біженців із становищем учнів на Тиверіадському морі після смерті та воскресіння Ісуса (див. Івана 21). Апостоли були розчаровані. Їхній Месія помер. Вони не знали, що робити.

«Все було скінчено. Найгірші очікування справдилися. Я не можу уявити, що вони відчували, — так само, як я не можу уявити, що відчуваєте ви [як біженці в наші дні]. — Сказав старійшина Ухтдорф. — Тож вони були зовсім збентежені, намагалися ловити рибу, — це вони вміли, вони були професіоналами, — але їм нічого не вдалося зловити. Певно саме так ви зараз маєте іноді почуватися. Ви не можете робити те, що робили зазвичай».

І як Ісус сказав тим апостолам закинути невід з іншого боку човна, щоб спіймати рибу, так і цим біженцям, можливо, доведеться шукати світла незвичними способами.

«Будьте готові до адаптації, — сказав старійшина Ухтдорф. — Знайте, що Спаситель любить вас. Він знає про вашу жертву. Він готовий обійняти вас Своїми руками, Своєю любов’ю».

Апостол сказав біженцям, що вони є «прикладом добра, прикладом рішучості йти шляхом незалежності та свободи, відстоювати те, що є правильним, бути світлом для багатьох народів». Багато людей, за його словами, подивляться на них і скажуть: «Якщо вони можуть це зробити, і ми зможемо це зробити». Він закликав їх не недооцінювати силу їхнього прикладу. «Знайте, що Бог з вами. Він вас благословить. І врешті-решт Він все виправить, як завжди. Можливо, не тоді, коли ми цього очікуємо. Але, безперечно, за Його власним розкладом».

Старійшина Ухтдорф закликав біженців перемагати гнів любов’ю, зустрічати ненависть добротою і долати брехню правдою.

«Живіть далі своїм життям, довіряйте Богу і вірте в Нього, — сказав він. — Я благословляю вас, щоб ви побачили, що рука Господа буде вести вас у цьому житті».

Дружина старійшини Ухтдорфа, Гаррієт, також звернулася до біженців. Вона сказала: «Я знаю, що Небесний Батько знає про вас. Я знаю, що Ісус Христос любить вас, кожного з вас. Він справді любить вас… ви не самотні».

Біженка Марина Бовт сказала, що візит старійшини Ухтдорфа був «великою підтримкою для всього українського народу». Присутність апостола допомогла їй побачити, що Церква визнає не лише потреби своїх людей, а й їхні почуття.

Марина також сказала, що слова старійшини Ухтдорфа є ключем, який допоможе їй витримати важкі дні попереду.

«Знаєте, дуже важко любити всіх, розуміти всіх, коли страждають наші люди, — сказала вона. — Я розумію, що єдиний шлях — бути разом з Христом».

Святі в Польщі допомагають українським біженцям з їжею, водою, ліками, житлом та іншими потребами. 

Марцін Кулініч, чоловік із Варшави, заснував сторінку у Facebook, на якій зараз 9000 людей підтримують біженців. На сьогодні його група зібрала достатньо гуманітарної допомоги для шести відправок до Львова та Києва. Він сказав, що руку Бога можна побачити в цей темний час через світло довіри серед людей, що постійно збільшується.

«У воєнний час люди повинні більше довіряти одне одному… Мені довелося довіряти іншим людям, — сказав він. — І багато людей довіряли мені, іноді навіть своє життя, коли я привозив біженців сюди до Польщі, та своїх близьких. Я перевозив дружин і дітей інших людей».

Марцін сказав, що важливо пам’ятати, що допомога біженцям – це марафонський біг, а не спринт.

«Робота з біженцями під час війни та відбудова – це довгострокові зусилля, — сказав він. — Багато людей намагаються зосереджуватися на волонтерській роботі та внесках — і це чудово. Але це те, що триватиме роками, і ми маємо бути дійсно готовими до довгого забігу».

Інша волонтерка, Агнешка Мазуровська з Варшави, сказала, що рада допомогти та вислухати.

«Я розумію, що допомагати – це любити людей. І я люблю всіх людей у ​​всьому світі, — сказала вона. — Отже, коли я бачу матір-одиначку з дітьми, або бачу перед собою вагітну жінку, я відчуваю, що дуже люблю їх, і я маю підтримати їх. Це мій обов’язок. Я вірю в Христа, тому намагаюся жити, як Він, тож я так і поступаю.»

Ця стаття була написана англійською мовою та вперше опублікована на сайті newsroom.churchofjesuschrist.org. Переклад Людмили Даніель. 

The post СТАРІЙШИНА УХТДОРФ СКАЗАВ УКРАЇНСЬКИМ БІЖЕНЦЯМ У ПОЛЬЩІ, ЩО БОГ З НИМИ appeared first on MoreFaith.org.ua.

1. ЧАСТО ГОВОРІТЬ ПРО СПАСИТЕЛЯ

Якщо розмови про Спасителя ще не стали звичними у вашій родині, введення їх у повсякденне життя може спочатку здатися незручним або вимушеним, але немає кращого часу для того, щоб розпочати це, ніж Різдво. Запросіть членів сім’ї за вечерею по черзі поділитися тим, як вони відчували Його вплив на своє життя цього дня, поділіться своїми почуттями про Спасителя або поділіться тим, що ви пережили, або тими благословеннями, які у вас були.

2. ПОСТАВТЕ ВЕРТЕП

Якщо ви хочете, щоб цього Різдва у вашому домі панував мир, найпростіше почати з фізичного зображення Князя миру. Наявність різдвяного вертепу на видному місці у вашому будинку або дитячого набору фігурок, з якими можуть грати ваші малюки, – це чудовий спосіб у цей святковий час дати можливість справжній причині, через яку ми святкуємо Різдво, проникнути у повсякденне життя вашої родини.

3. СЛУЖІТЬ ІНШИМ

Служіння іншим – один з найкращих і найефективніших способів запросити Духа в свої серця і домівки. У багатьох сім’ях вже існує традиція під час свят щорічно служити тим, кому менше пощастило в житті, або в пунктах роздачі продуктів харчування, або в притулках, або на акціях зі збору іграшок. Ви також можете звернути увагу на тих, хто живе з вами по сусідству, навчається в школі з вашими дітьми, працює разом з вами, щоб знайти способи допомогти тим, хто мовчки бореться із труднощами або самотній у цю пору року.

4. ЧИТАЙТЕ РАЗОМ

Неважливо, чи читаєте ви від Луки 2 або Різдвяну історію Чарльза Діккенса, читання вголос допоможе створити атмосферу спокою і тиші в той час, як ваша сім’я разом читає, а те, що ви проведете цей спокійний час разом всією сім’єю, може стати довгоочікуваним перепочинком від святкової метушні.

5. НЕ ВІДМОВЛЯЙТЕ СОБІ У ЗАДОВОЛЕННІ СТВОРЮВАТИ СПОГАДИ З БЛИЗЬКИМИ

Хоча це, безумовно, був складний рік, коли-небудь, коли ми всі озирнемося на 2021 рік, ми, ймовірно, будемо вдячні за весь час, який нам пощастило провести з нашими сім’ями. І якщо в цьому році ви відчували, що божеволієте або нудьгуєте, то Різдво зовсім не нудна пора! Чи співаєте ви колядки сусідам (на безпечній відстані), чи граєте в ігри у відеочаті або разом вдома щось печете, грудень – це особливо прекрасний час, повний веселощів, який ви можете провести з тими, кого любите найбільше.

6. ДИВІТЬСЯ РІЗДВЯНІ ФІЛЬМИ

Є багато фільмів, присвячених народженню Спасителя, у тому числі нова версія Церкви, «Немовля Христос», але безліч класичних святкових фільмів, таких як «Як Грінч  украв Різдво», «Це чудове життя» і «Світле Різдво», які також несуть у собі глибокий моральний зміст і послання служіння, христоподібної любові та важливості сім’ї.

7. ВІДДАВАЙТЕ ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ

Старий вислів «Важливий не подарунок, а увага» зазвичай стосується поганих подарунків, але думки, які ви вкладаєте в подарунок – поганий або гарний – справді мають значення. Якщо ви ще не закінчили робити різдвяні покупки, задумайтеся на хвилину про справжні бажання, потреби та інтереси людини, якій ви робите подарунок, перш ніж щось купувати. Або зробіть подарунок своїми руками! У багатьох сім’ях також приділяється більше уваги тому, щоб дарувати подарунки у вигляді прогулянки, побачення або заходу, замість іграшок або дрібничок, щоб такий подарунок мав глибокий сенс і запам’ятався.

8. СПІВАЙТЕ РІЗДВЯНІ ГІМНИ

Президент Езра Тефт Бенсон сказав: «Надихаюча музика може наповнити душу небесними думками, спонукати людину до праведних вчинків або принести душі спокій». Різдвяні гімни не виняток. Такі гімни, як «Світе, зустрінь свого Творця» і «Давно-давно те сталось Різдво», можуть нагадувати нам про чисту радість, яку ми можемо відчувати завдяки народженню Спасителя і всьому Його життю. А такі гімни, як «Тиха ніч, ніч свята» і «О ти, містечко Віфлеєм», приносять почуття спокою та благоговіння через найкращий і найцінніший  подарунок Небесного Батька – Його Сина.

9. СЛІДУЙТЕ ПІДКАЗКААМ КАЛЕНДАРЯ «ОСВІТИ ЦЕЙ СВІТ»

У церковному календарі щоденного служіння «Освіти Цей Світ» є прості і легкі способи завершити 2021 рік на оптимістичній ноті, поділившись вдячністю в соціальних мережах, проводячи гарно час з сім’єю, приділяючи час особистим роздумам та служінню іншим.

Ця стаття була написана Haley Lundberg та опублікована на ldsliving.com під назвою «9 ways to make your home more peaceful this Christmas»

Українська © 2020 LDS Living, A Division of Deseret Book Company | Englsih © 2020 LDS Living, A Division of Deseret Book Company.

The post 9 СПОСОБІВ ПРИНЕСТИ БІЛЬШЕ МИРУ У ВАШ ДІМ В ЦЕ РІЗДВО appeared first on MoreFaith.org.ua.

Віруючі та невіруючі погоджуються з тим, що історія Ісуса Христа надихає людей полегшувати тягарі інших. Одним з Його найбільш значущих вчень є те, що «хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!» (Від Матвія 23:11). Практикуючи те, що Він проповідував, Ісус допомагав бідним, нужденним та хворим. З ніжністю та співчуттям Він здійснював акти зцілення і надавав розраду. Багато людей намагаються наслідувати цей приклад, але іноді не беруть до уваги те, що Ісус також приймав і навіть просив про допомогу у інших.

ІСУС З ВДЯЧНІСТЮ ДОЗВОЛЯВ ІНШИМ ДОПОМАГАТИ ЙОМУ

Хоча Ісус жив і віддав своє життя заради інших, ми не повинні думати, що якщо ми намагаємося бути схожими на Нього, ми завжди маємо бути дарувачами, а не одержувачами служіння. Є багато випадків, коли Ісус просив про допомогу і/або з вдячністю приймав її, коли вона була запропонована. Перебуваючи в Гефсиманії, Він попросив Батька позбавити Його від страждань, якщо це можливо. Хоча Він добровільно поніс покарання за гріхи людства, Він не відвернув ангела, який був посланий, щоб утішити Його.

Знесилений Ісус прийняв допомогу Симона, коли Він ніс хрест. Осел, на якому Він в’їхав в Єрусалим, був запозичений. Коли Він нагодував натовп в п’ять тисяч, це були хліб і риба, запропоновані маленьким хлопчиком. Христос з любов’ю дозволив покаяній жінці намастити Йому голову і омити Його ноги сльозами.

Є ще багато прикладів. Прийняття допомоги від інших жодним чином не було проявом слабкості з боку Ісуса. Він розумів, що, дозволяючи іншим служити Йому, Він дає можливість обом сторонам висловлювати любов і будувати відносини так само, як коли Він служить їм.

ЯК ПРИЙНЯТТЯ ДОПОМОГИ ДОЗВОЛЯЄ НАМ ЗРОСТАТИ

Дітер Ухтдорф, релігійний лідер, яким захоплюються люди його віри і не тільки, пояснив, що …

«Ми всі знаємо, що «блаженніше давати, ніж брати», але іноді мені здається, що ми нехтуємо або навіть недооцінюємо важливість бути хорошим одержувачем… Іноді люди навіть доходять до того, що не можуть прийняти подарунок або, якщо на те пішло, навіть комплімент без збентеження або почуття, що вони тепер в боргу перед кимось…

Кожний запропонований подарунок, особливо подарунок, що від щирого серця, – це можливість створити або зміцнити узи любові. Якщо ми хороші і вдячні одержувачі, ми відкриваємо двері, щоб поглибити наші відносини з подавцем дару… Отримуємо ми ці дари з покірною вдячністю, з радістю? Чи ми відкидаємо їх через гордовитість або через помилкове почуття незалежності?» (Christmas Devotional 2012 «Добрий і вдячний одержувач»).

Занадто часто наші власні відносини руйнуються через нашу «гордовитість [і] помилкове почуття незалежності». У моїй терапевтичній практиці я бачив, як шлюби розвалювалися тому, що пари занадто довго чекали, щоб попросити про допомогу. Я бачив непотрібні суперечки, викликані тим, що члени сім’ї не дозволяють одне одному проявляти любов через служіння або висловлювати похвалу і подяку.

Деякі люди кажуть, що не просять про допомогу, оскільки «не хочуть бути тягарем». При цьому вони не дають можливості іншим робити те, що робив би Ісус, а саме розділяти і полегшувати тягарі інших, даючи розраду і силу. Вони також опиняються без підтримки і допомоги, які можуть усунути або, принаймні, полегшити їхні страждання.

Розглядаючи історію і життя Ісуса Христа, давайте згадаємо Його приклад не тільки в допомозі іншим, але і в тому, щоб просити й приймати допомогу від інших. Давайте пам’ятати, що Він проявляв смиренну подяку, а не гордовиту відмову. Його історія знаходить відгук через століття, тому що Він знав, як любити, віддаючи, і, що не менш важливо, приймаючи служіння і добре ставлення.

Нехай Бог благословить вас. Сподіваюсь це допоможе.

Ця стаття була написана англійською мовою Джонатаном Декером і опублікована на сайті thirdhour.org. Переклад Людмили Даніель.

The post КОНСУЛЬТАТНТ-СВЯТИЙ ОСТАННІХ ДНІВ: ЧОМУ НАМ ТАК ВАЖКО ПРИЙНЯТИ ДОПОМОГУ? appeared first on MoreFaith.org.ua.

24 вересня 2019 року – кращий день у моєму житті. В цей день я одружився і був запечатаний з моєю розумною, веселою і красивою дружиною Медісон. За кілька місяців до нашого весілля ми працювали над плануванням цього дня, намагаючись не упустити жодної деталі. Одна з цих деталей полягала у виборі тих, хто буде свідками на нашому запечатуванні. Знаючи, що наші свідки повинні бути чоловіками, я попросив свого батька, а дружина попросила свого. Вони обидва погодилися, і наше запечатування було таким дивовижним, що ми навіть і не очікували

Дев’ять днів по тому президент Рассел М. Нельсон оголосив про зміни в політиці стосовно того, хто може служити свідками під час храмових обрядів, вказавши, що чоловіки і жінки можуть бути свідками під час обрядів хрещення і запечатування. У Церкві повсюди ці зміни зустріли з хвилюванням і радістю, і багато членів Церкви поділилися тим, як вони з нетерпінням чекають на те, щоб ці зміни були втілені у реальному житті.

Через десять днів після цього оголошення я був присутній на церемонії запечатування батька моєї дружини. Він мав запечататися зі своєю дружиною на дворічну річницю їхнього весілля. Коли ми з дружиною разом з іншими гостями почали розміщуватися в м’яких кріслах в кімнаті для запечатування, ми тихо чекали на початок майбутнього обряду запечатування. Поки ми сиділи, до мене поступово почало приходити усвідомлення того, що матері нареченого і нареченої сидять в кріслах для свідків.

Мені знадобилося кілька хвилин, але, врешті-решт, я усвідомив, що є свідком чогось нового. До недавніх змін я припускав, що бути свідком на таїнствах є обов’язком священства, і тому тільки чоловіки могли це робити. Виявляється, я був неправий, і я щасливий, що був неправий.

У цій кімнаті запечатування моє розуміння дев’ятого Символу віри зміцнилося. Він вчить: «Ми віримо всьому, що Бог відкрив, усьому, що Він відкриває тепер, і ми віримо, що Він відкриє ще багато великого і важливого стосовно Царства Божого». Бог відкрив прекрасні істини пророкам Відновлення, і Він відкриє ще багато. Як сказав президент Нельсон: «Відновлення – це безперервний процес, і нам потрібно ще багато зробити, перш ніж Господь прийде знову».

Я відразу зрозумів, що ці зміни були дані Богом. Не було ніяких сумнівів, невпевненості або коливань в це особливій кімнаті. Тільки любов Бога, друзів, сім’ї і пари – та ж сама любов, яка відчувалася під час нашого з Медісон запечатування всього 19 днів тому.

Сидячи в цій кімнаті, чекаючи, коли мій тесть буде запечатаний зі своєю дружиною, і їх запечатування буде засвідчено його люблячою матір’ю і матір’ю його дружини, у мене не було відчуття, що щось не так. Пара, інші гості та я були свідками великої обіцянки Відновлення: Бог не мовчить і все ще промовляє до Своїх дітей!

У нас є живе одкровення. Ми співаємо: «І завжди світло правди вестиме до Христа…., нема кінця священству та істині святій». Ми навчаємо, що Бог говорив, Бог говорить, і Бог буде говорити. Завдяки цим змінам чоловіки та жінки тепер можуть бути свідками найважливіших обрядів на землі. Я вдячний за те, що Небесний Батько вже відкрив, і за те, що Він зараз відкриває, і я з нетерпінням чекаю на те, що Він продовжить відкривати Своїм істинним і живим Пророкам.

Ця стаття була написана Tommy Johnson, і опублікована на сайті ldsliving.com під назвою «What God Taught Me at a Women-Witnessed Sealing»

Українська © 2019 LDS Living, A Division of Deseret Book Company | Englsih © 2019 LDS Living, A Division of Deseret Book Company.

The post ЧОГО НАВЧИВ МЕНЕ БОГ ПІД ЧАС СЕСІЇ ЗАПЕЧАТУВАННЯ, ДЕ СВІДКАМИ БУЛИ ЖІНКИ appeared first on MoreFaith.org.ua.

Для тих, хто думає, що вони напартачили з планом Бога для них – це не так. Що ще більш важливо, це неможливо. Бог – автор вічності. У нас є можливість вибирати, тому ми, в кінцевому підсумку, є господарями нашої долі. Неважливо, що ми робимо, неважливо, наскільки, як нам здається, ми віддалилися від Бога або жили життям, в якому, як ми думаємо, Він не хотів би брати участь, це неправда. Старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав: «Не існує нічого такого,.. що б ви зробили і цього не можна було б виправити».

Якщо ви вважаєте, що провалили особистий план Бога для вашого життя, ви можете відчувати себе зневіреним або безпорадним. Ваш біль реальний, сильний і обґрунтований. Однак, хоча це може звучати неймовірно зараз, любов нашого Небесного Батька до вас реальна і сильніша, ніж все, що ми знаємо. Щоб краще зрозуміти, як божественна любов може перемогти будь-яке негативне почуття і показати нам істинний Божий план для нас, важливо знати, як працює план Небесного Батька для Його дітей.

В якомусь сенсі план нашого Батька для нас універсальний. План спасіння вчить, що «завдяки спокуті Христа все людство може бути спасенним» (УВ 1:3). Благословення спасіння від гріха пропонується кожному.

З іншого боку, наші плани дуже індивідуальні. Бог – всюдисущий, піклується про нас, направляє нас до добра і направляє добро до нас. Сідні С. Рейнольдс, колишній перший радник у Генеральному президентстві Початкового товариства, сказала: «У Початковому товаристві ми навчаємо дітей, що кожен є Божою дитиною, а Небесний Батько знає і любить всіх… Він знає наші радощі і біди. Він знає моє ім’я і ваше».

Бог ніколи не залишить нас без плану. Його мета проста – «здійснювати безсмертя і вічне життя» всіх його дітей. Як співається в популярній пісні Початкового товариства: «Ти Божа дитина». Ми не можемо зруйнувати цей план, «Бог непорочна дорога Його» (Псалом 18:30). Якщо ви відчуваєте себе переможеними своїм власним вибором або поточною ситуацією, знайте, що, так само, як з блудним сином, який повертається додому, Бог «переповни[ться] жалем: і побі[жить], і кин[еться]  на шию [вам], і зач[не] цілувати [вас]». Завдяки Спокуті Ісуса Христа ви ніколи не будете за межами досяжності вашого Батька. Як говорить старійшина Холланд: «Наскільки б ви, на вашу думку, не запізнилися, скільки б, як ви думаєте, нагод не втратили, скількох би помилок, як ви відчуваєте, не припустилися,… чи як далеко від дому, від сім’ї та від Бога ви не віддалилися б, я свідчу, що ви не зайшли далі тієї відстані, куди сягає божественна любов. Ви не можете зійти нижче тієї глибини, до якої сяє нескінченне світло Спокути Христа».

Дорога до небес вимощена камінням спокути. Жоден чоловік або жінка, які увійдуть до наступного життя, крім Ісуса Христа, не зроблять це ідеально. Ісус Христос і Його євангелія підтримують недосконалих. Як він сказав в Єрусалимі: «Лікаря не потребують здорові, а слабі» (Матвія 9:12).

У доземному житті ми всі прийняли план спасіння, який дозволив би нам стати такими, як наші Небесні Батьки. Нам сказали, що у нас буде можливість обирати між добром і злом у всьому, що ми робимо. Нам також сказали, що у нас буде Спаситель, і, якщо ми слідуватимемо за Ним, з нами все буде в порядку. Зверніть увагу, що план піднесення і Спаситель були представлені одночасно. Здатність дітей Божих грішити для їхнього Батька не була сюрпризом, який би призвів до прийняття скороспілого, радикального рішення і квапливого засідання ради, яке поспішно склало б «першу чернетку» ідеї для Спасителя. Ні, роль Ісуса як Спасителя була визначена з самого початку.

«Радісна новина» (Алма 13:25) полягає в тому, що Спокута Ісуса Христа вічна. Він є «Альфа й Омега,… Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти» (Об’явлення 1:8). Його здатність спасати нас від наших гріхів ніколи не закінчиться. Це означає, що ніякі терміни або час на землі не є ознакою «занадто-пізно-для-порятунку» на нашому шляху до Бога. Завдяки істинному покаянню будь-яка людина в будь-який час може відчути чистоту, яка походить від істинного християнського навернення. Старійшина Брюс К. Хафен пояснив: Ми можемо здобути вічне життя, якщо хочемо… ми повинні по своїй волі віддати все, адже Сам Бог не може змусити нас розвиватися без нашої волі і повної віддачі…[але] коли “все” Спасителя і наше “все” з’єднаються, ми не тільки знайдемо прощення гріха, а й “побачимо Його таким, яким Він є”, і будемо “такими, як Він”».

Ця стаття була написана Tommy Johnson і опублікована на сайті ldsliving.com під назвою «If You Think You’ve Messed Up God’s Plan for You, Read This»

Українська © 2019 LDS Living, A Division of Deseret Book Company | Englsih © 2019 LDS Living, A Division of Deseret Book Company.

The post ЯКЩО ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЩО НАПАРТАЧИЛИ З ПЛАНОМ БОГА ДЛЯ ВАС, ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ appeared first on MoreFaith.org.ua.

У 2 Нефії 2:25 говориться: «Адам пав, щоб люди були; а люди є, щоб мати радість». Я завжди думала, що ми знаходимо духовну радість, долаючи труднощі. Проте, Бог не розміщує кожен шматочок радості та миру позаду каменю спотикання.

ВСІ ПОВИННІ СЛУЖИТИ НА МІСІЇ, ВІРНО?

Коли мені виповнилося 19 років, я задумалася про те, щоб служити на місії. Я любила євангелію, і всі, ким я захоплювалася, їхали на місію. Однак, як я не намагалася, у мене не було бажання їхати. Життя протягом 18 місяців без сім’ї, механізмів адаптації, сну, стабільної мережі підтримки, рідної мови і часу для себе, здавалося, було моїм найгіршим кошмаром.

Не зрозумійте мене неправильно – я відчувала себе егоїстичною, безвольною і боягузливою через те, що не хотіла їхати на місію. Я здригалася від розповідей про людей, які, незважаючи на страх, були досить смиренними, щоб запитати, чи був таким план Бога для них. Багато з них вчилися і молилися, потім проходили через досвід, подібний досвіду апостола Павла по дорозі в Дамаск, і не могли відмовитися від покликання – подобалося їм це чи ні. Їм було важко, але вони ніколи не жалкували про це. Я питала себе, чи зможу я так.

Ці історії вразили мене до глибини душі. Я боялася, що якщо я запитаю Бога, Він зажадає, щоб я поїхала на місію. Спочатку я не хотіла питати. Оскільки місія зламала б мене, я знала, що Бог змусить мене це зробити. Мені було соромно перед самою собою, і я думала, що мені потрібно вчитися і бути смиренною – важкий шлях. Ось як Бог працює… чи не так?

Зрештою я набралася сміливості і запитала Бога, чи потрібно мені їхати на місію. Знову і знову. Я прокидалася щоранку, вивчала Писання і молилася про бажання поїхати на місію, якщо мені потрібно було поїхати. Я нічого не відчувала – потім було почуття провини – потім знову нічого. Праведна людина хотіла б служити на місії, навіть якщо б це зробило її нещасною. Чому Бог просто не сказав мені бути нещасною вже зараз?

місія зламала б мене, я знала, що Бог змусить мене це зробити. Мені було соромно перед самою собою, і я думала, що мені потрібно вчитися і бути смиренною – важкий шлях. Ось як Бог працює… чи не так?

Після кількох місяців боротьби мене осінило: Бог не хоче цього для мене. Бог не хоче, щоб я була нещасною.

БОГ БЕЗМЕЖНИЙ. ТАК САМО, ЯК І ЙОГО ПЛАН.

Ми часто розповідаємо слізні і радісні історії, які змушують задуматися, про випробування від Бога, які ми переносимо. У Бога завжди є план. Завжди є урок, який ми повинні засвоїти, і у нас завжди є привід радіти в часи випробувань. Наші патріарші благословення показують, які привілеї, дари і перешкоди будуть визначати наш досвід на землі. Бог живе деталями. Я вірю, що це так і є.

Однак я не вірю, що є тільки один спосіб догодити Богові. Якби я повірила, що у Бога є єдиний, безжалісний шлях для мене, і це був би мій єдиний шанс на щастя, як змогла б я проявити свободу волі? У чому сенс моїх власних унікальних бажань і дарів? Навіщо нашим Небесним Батькам налаштовувати своїх дітей на те, щоб так легко розчаровувати небеса? Вони б не стали цього робити.

 «ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ»

План наших Небесних Батьків для кожного з нас багатогранний і нескінченний. Вони, як і всі люблячі батьки, хочуть, щоб ми жили праведно, чистим життям, і робили те, що ми любимо. Вони не роблять наше життя важким заради «формування характеру».

У будь-який момент наш Небесний Батько і Мати прагнуть благословити нас, втішити нас і допомогти нам бути щасливими. Життя на недосконалій планеті недосконале, і наша місія на землі, безумовно, має чіткі параметри – в кінці кінців, Бог хоче, щоб ми були божественними. Проте, так само, як Бог нескінченний, так і шляхи і звички божественності.

Я так і не служила на місії. Це рішення було одночасно заплутаним вузлом сорому, невпевненості і страху глибоко всередині мене. Однак, як тільки я дозволила цьому стати моїм рішенням, як і було задумано Господом, мені стало легше. Я пішла вчитися. Робота, друзі і відносини навчили мене багато чого про саму себе, про Божество і Божий план для мене. Я все ще вчуся і люблю життя. У мене щасливе життя.

Я ні краплі не шкодую, що не служила на місії. Я знаю, якою є моя особиста місія, і знаю Бога.

Ця стаття була написана англійською мовою Керолайн Копперсміт і опублікована на сайті thirdhour.org. Переклад Людмили Даніель.

The post БОГ НЕ ХОЧЕ, ЩОБ МИ БУЛИ НЕЩАСНИМИ appeared first on MoreFaith.org.ua.

Що вам спадає на думку, коли ви думаєте про світло? Яскравість? Відкриття? Знання? Надія? Радість? Світло має багато значень. Для мене, фотографа у четвертому поколінні, світло – це все. Без світла немає зображення. Без світла немає сенсу.

Я бачу життя через ширококутний об’єктив з бічним спалахом. Оскільки я провів більшу частину свого життя розмірковуючи про світло і намагаючись спіймати потрібну кількість світла в своєму об’єктиві, я зрозумів деякі принципи фотографії, які можуть бути корисними тим з нас, хто часом відчуває, що заблукав і знаходиться в пошуках світла, яке б допомогло повернутися назад.

СВІТЛО СПАЛАХУ ПРОТИ ПРИРОДНОГО ОСВІТЛЕННЯ

Один із способів розглянути, яким чином світло впливає на наше життя, – це порівняти дві поширені форми світла – світло спалаху і природне освітлення. Одне – короткий, яскравий спалах. Інше – постійне, менш інтенсивне світло.

Кілька років тому у мене був «спалах» в моєму житті. Минув тиждень після того, як я проїхав 100 миль на велосипеді під час підготовки до перегонів Ironman [серія змагань з триатлону на довгу дистанцію]. Я відчував себе на вершині світу. Але під час звичайного візиту до лікаря ми дізналися, що у мене шуми в серці. Через кілька днів я опинився на каталці, яка везла мене на операцію на відкритому серці. Раптово я став 35-річним батьком трьох дітей з шансом на виживання лише п’ятдесят на п’ятдесят. Це був мій спалах. Я просто хотів обійняти і любити свою дружину і дітей. Я хотів бути кращим чоловіком і батьком. Все інше в житті більше не мало значення. Спалах змінив мене.

Але з часом життя повернулося до норми. Мій фокус знову став розмитим. Пріоритети змістилися. Хоча цей спалах був потужним, він не був настільки тривалим або корисним в тому, щоб бачити речі так само ясно, як при безперервному потоці світла.

Писання свідчать про те, що «[Ісус Христос] є світло і життя світу» (Мосія 16:9). Він наше джерело цього безперервного потоку світла. Через Нього Божа любов і світло можуть наповнити нас і допомогти нам зростати.

ВІДСТАНЬ МАЄ ЗНАЧЕННЯ

Ми можемо бачити світло на дуже великій відстані, але воно не освітить нас, поки ми не наблизимося до нього. У фотографії та в житті відстань має значення. Чим ближче ми підходимо до джерела світла, тим більше ми освітлюємося.

«Те, що від Бога, є світлом; і той, хто сприймає світло і залишається в Богові, сприймає більше світла; і те світло яскравішає і яскравішає аж до дня досконалого.» (Учення і Завіти 50:24)

Часом ми усвідомлюємо, що Бог любить Своїх дітей, але нам важко відчути Його любов до нас особисто. Або ми знаємо, що Бог відповідає на молитви, але сумніваємося, що Він чує наші. І тільки тоді, коли ми «приходимо до Нього» через молитву, вивчення Писань та укладання і дотримання священних завітів, ми стаємо осяяними Його світлом.

Я дійшов висновку, що завдяки послідовному укладанню та дотриманню завітів з енергією та постійністю ми можемо завжди відчувати світло і любов Бога. Цар Веніямин описав це як бути «бу[ти] стійк[ими] і непохитн[ими], завжди багат[ими] на добрі справи» (Мосія 5:15). Коли я прислухаюся до спонукань творити добро, молитися, вивчати Писання і кожен день намагатися бути більш схожим на Ісуса Христа, мій фокус змінюється. Моя постійність в цих діях допомагає мені «триматися світла», коли мова йде про те, щоб стати кращим послідовником Ісуса Христа.

МИ МОЖЕМО БУТИ СВІТЛОМ ДЛЯ ІНШИХ

У фотографії ви швидко дізнаєтесь, що яскраві поверхні відбивають світло, в той час як темні – поглинають світло. Так само і з людьми. Ті, хто володіє великим духовним світлом, випромінюють це світло на оточуючих. Ті, хто занурений у себе, відбивають не так вже й багато.

У моєму житті був період, коли у мене було відчуття, що я застряг. Я не міг бачити шлях вперед. Мій внутрішній фокус був спрямований на мої власні егоїстичні потреби. Христос же очікує від нас в таких ситуаціях, що наш фокус буде спрямований назовні, що ми будемо бачити інших такими, якими Він їх бачить, і допомагати їм у їхній подорожі, тобто випромінювати світло, а не поглинати все в себе. Хоча моя історія недосконала, я знаю, що зі мною все буде добре, тому що Христос освітлює шлях, навіть якщо для цього потрібно зробити кілька кроків у темряву.

Спаситель навчає: «Ви світло для світу», і Він наставляє нас: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Матвія 5:14, 16). Як послідовники Христа, ми повинні отримувати світло з доброчесних джерел і випромінювати його на оточуючих.

Випромінювання цього світла може мати свій вигляд для кожного з нас. Це може бути посмішка, добре слово, щире запрошення, утерти сльози другу, або будь-які, здавалося б, буденні речі.

Коли люди переглядають мої фотографії, вони часто говорять про те, наскільки щасливі, справжні, природні та надихаючі сюжети на фотографіях. Для мене це відображення світла Бога у їхньому житті – світла, яке з’єднує небо та землю у звичайних людях. Щоб відчувати Боже світло, не потрібно займати високу посаду, бути поважною персоною або мати велике покликання. Його світло світить завжди.

У фотографії світло – це все. У житті “Світло” – це все. Нам просто потрібно наблизитися до Нього.

Ця стаття була написана англійською мовою Еріком Адамсом і опублікована на сайті churchofjesuschrist.org. Переклад Людмили Даніель.

The post УРОКИ СВІТЛА appeared first on MoreFaith.org.ua.

Питання

Любий Дідусь,

Я хочу знати, що є «нормальним» для чоловіка Святого останніх днів, коли він помічає інших жінок в прилюдних місцях. Або я хочу дізнатися, чого очікує Господь. Чоловіки споконвіку спостерігали за дівчатами. Але я помітив за собою, що якщо я бачу фізично привабливу панночку в прилюдних місцях, я зазвичай два-три рази «проводжаю» її довгим поглядом, не маючи свідомого наміру дивитися на якусь конкретну частину тіла, але, можливо, я обманюю себе і підсвідомо саме тому не можу відірвати погляд. Цікаво, чи є це хіттю? Коли це трапляється, я не маю фантазій про те, щоб робити з ними аморальні речі, але я ПОМІЧАЮ їх, і мене так і тягне озирнутися. Як можна дивитися лише на обличчя? У який момент погляд стає хтивим? Чи відрізняються стандарти «погляду» для одиноких чоловіків та для одружених? Кілька років тому я намагався ходити по коридорах мого університету навіть не дивлячись жодного разу на жодну дівчину, і необхідна для цього ментальна дисципліна здавалася мені вкрай нереальною. Їх неможливо не бачити. Але якщо подивитися, то всередині щось починає ворушитися. Як можна йти по життю, дивлячись на всіх цих сестер, вбраних в одяг різного ступеня скромності, і щоб всередині нічого не ворушилося? Мені це здається абсолютно неможливим. Де хотів би Господь, щоб ми провели межу?

Той, кого це турбує

Відповідь

Шановний Той, кого це турбує,

Гріх не в погляді, він в розумі – або, якщо хочеш, у біблійному сенсі він в серці. Саме тому Господь навчав Самуїла:

Чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце. (1 Самуїла 16:7).

Ми сприймаємо навколишній світ п’ятьма почуттями, але кожне почуття має пару: торкатися і відчувати, пробувати на смак і смакувати, нюхати і насолоджуватися ароматом, слухати і чути, дивитись і бачити. Один з цих елементів пари генерується зовні, а інший – зсередини. Той, який є інтерпретацією почуттів, знаходиться під нашим контролем, а також ми несемо за нього відповідальність. Як говорив Алма:

Бо наші слова викриватимуть нас; так, усі наші діяння викриватимуть нас; нас не буде визнано незаплямованими; і наші думки також викриватимуть нас. (Алма 12:14).

Спаситель висловив цю ідею такими словами:

А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. (Матвія 5:28).

Не має значення, як довго ти дивився на дівчину, якщо нечисті думки не входили в твій розум. Ти вказуєш на те, як важко не дивитися на дівчат, які проходять повз тебе. Це, як відомо, трапляється лише через природні імпульси здорового організму. Але ці імпульси треба тримати під контролем, визнавати те, чим вони на справді є, і ніколи не дозволяти їм відкривати шлях нечистим думкам чи фантазіям. Звичайно, це непросте завдання; але є деякі прийоми, якими інші користувалися з певним успіхом, поки врешті не навчилися стримувати себе.

Ось декілька пропозицій. Проходячи повз дівчини у коридорі чи на вулиці, поставте собі це питання та спробуйте відповісти на нього. Якого кольору очі? В цій практиці криється більше, якщо ви будете це робити, ніж здається на перший погляд. Очі – це дзеркало душі. Є велика різниця між тим, щоб дивитися комусь у очі чи дивитися на будь-яку іншу частину тіла. У цьому є щось магнетичне. Коли на такий погляд інша людина також відповідає поглядом, привітання майже неминуче – а тоді і знайомство.

Ще один цікавий та ефективний підхід для того, щоб мати чистий розум – приєднатися до компанії Спасителя. Якби Він ходив з вами, погані думки були б далеко від вашого розуму, і в цьому відношенні Він наказав нам: Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся (УЗ 6:36). Якщо насправді ми зможемо зосередити свої думки на Ньому, нам ніколи не доведеться сумніватися – іншими словами, ми зможемо рухатись впевнено вперед; і нам ніколи не доведеться боятися – іншими словами, поруч з Ним ми зможемо рухатися вперед зі сміливістю в будь-яких обставинах, в яких ми можемо опинитися. Душевний спокій, приємні перспективи, впевненість та сміливість стануть нашою долею.

Дідусь

Ця стаття була написана англійською мовою і опублікована на сайті askgramps.org. Переклад Людмили Даніель.

The post ЯК Я МОЖУ КОНТРОЛЮВАТИ СВОЇ ДУМКИ, ДИВЛЯЧИСЬ НА ДІВЧАТ? appeared first on MoreFaith.org.ua.

Як ми отримали новозаповітні Євангелія? Як виявилося, процес був досить складним, але дуже цікавим. Ось кілька важливих речей, які слід знати про те, як з’явилися Євангелія Нового Заповіту.

1. МАТВІЙ ТА ІВАН НЕ БУЛИ ОЧЕВИДЦЯМИ УСІХ ПОДІЙ, ПРО ЯКІ ВОНИ ПИСАЛИ.

Можливо дехто вважає, що Матвій, Марк, Лука та Іван просто записували те, що вони бачили, коли супроводжували Спасителя протягом усього Його земного служіння. Звичайно, апостоли, такі як Матвій та Іван, були свідками деяких подій служіння Христа. Але деякі події, про які вони писали, вони ніколи не бачили самі.

Наприклад, малоймовірно, що Матвій був присутній при народженні Спасителя (Матвія 1-2) або під час служіння Спасителя до того, як він сам був покликаний стати апостолом (Матвія 9:9). Так само малоймовірно, що Іван був присутній під час розмови Ісуса з Никодимом (Івана 2) або з Самарянкою (Івана 4). Можливо, навіть більш ймовірно, що є інші події в Євангеліях від Матвія та Івана, очевидцями яких ці апостоли не були.

2. МАРК І ЛУКА НЕ БУЛИ ОЧЕВИДЦЯМИ СЛУЖІННЯ СПАСИТЕЛЯ ПІД ЧАС ЙОГО СМЕРТНОГО ЖИТТЯ.

Лука розповідає нам, як він отримав інформацію, коли складав своє Євангеліє: «як нам ті розповіли, хто спочатку були очевидцями і служителями Слова» (Лука 1:2). Переклад цього вірша в версії короля Якова може ввести в оману. На перший погляд може здатися, що Лука каже, що він був очевидцем, який отримав інформацію від інших. Але це не має особливого сенсу. Якщо Лука був очевидцем, навіщо йому отримувати інформацію від інших?

Кращим перекладом з грецького від Луки 1:2 було б, що Лука отримав свою інформацію «як ті, хто спочатку були очевидцями і служителями Слова, розповіли про це нам». Іншими словами, Лука не видає себе за очевидця, а скоріше за одержувача інформації від очевидців. Рання християнська традиція підтверджує, що сам Лука не був свідком земного служіння Господа. У ранньому християнському канонічному списку біблійних книг під назвою «Мураторіїв канон» (бл. 2-го століття н.е.) йдеться про Луку: «Він сам не бачив Господа у плоті». Після смертного служіння Христа Лука став місіонером-напарником Павла (див. Колоссян 4:14 і 2 Тимофія 4:11), і врешті-решт написав Євангеліє від Луки.

Крім того, очевидно, що і Марк не був свідком смертного життя Спасителя. Цей Марк традиційно розуміється як той самий, що і «Іван Марк», який став місіонером-напарником Павла і Варнави (див. Дії 12:25). Ранній християнський автор на ім’я Папій (бл. 2 ст. н.е.) пояснює, що після свого місіонерського досвіду з Павлом та Варнавою Марк після всього став супутником головного апостола Петра в Римі. Папій також говорить, що Марк записав все, що Петро згадав про земне служіння Спасителя, тому що сам Марк не був свідком цих подій.

3. ЛУКА СПИРАВСЯ НА РАНІШЕ НАПИСАНИЙ МАТЕРІАЛ І УСНУ ІНФОРМАЦІЮ ВІД ОЧИВИДЦІВ.

Якщо автори Євангелій не були очевидцями всіх подій, про які вони писали, то як вони отримували інформацію для складання своїх Євангелій? Існують докази того, що вони спиралися на інші вихідні матеріали, включаючи раніше написані Євангелії, а також усну інформацію від очевидців та інших осіб.

Євангеліє від Луки дає нам найбільш точну інформацію про цей процес. На початку свого Євангелія Лука говорить нам, що «багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами» (Лука 1:1). Іншими словами, Лука знає про багато раніше написаних Євангелій (вони стали «складати оповість», тобто записувати), які розповідають, що християни вірили в Ісуса Христа.

Лука не розповідає нам, які були ці раніше написані Євангелії або хто їх написав, але мається на увазі, що він знає про них і використовує інформацію, що міститься в них, коли він пише власне Євангеліє. Більшість вчених приходять до висновку, що Лука використовував копію Євангелія від Марка і, можливо, інші написані Євангелія, які не збереглися до наших днів.

4. ПЕРЕКЛАД ДЖОЗЕФА СМІТА ВКАЗУЄ НА ТЕ, ЩО МАТВІЙ ТАКОЖ СПИРАЄТЬСЯ НА РАНІШЕ НАПИСАНІ ДЖЕРЕЛА.

Є докази того, що інші автори Євангелій також покладалися на раніше написаний матеріал. Наприклад, коли в Євангелії від Матвія розповідається про народження Ісуса (свідком якого сам Матвій не міг бути), в перекладі Джозефа Сміта говориться: «І нині, як написано, народження Ісуса Христа відбувалося таким чином…» (ПДС Матвія 1:18). Мабуть, це є ознакою того, що письмове оповідання про народження Спасителя вже існувало до того, як було написано Євангеліє від Матвія.

5. СУЧАСНЕ ОДКРОВЕННЯ ВЧИТЬ, ЩО ІВАН ТАКОЖ СПИРАВСЯ НА РАНІШЕ НАПИСАНІ ДЖЕРЕЛА.

Очевидно, що перша частина Євангелія від Івана походить з раніше написаного джерела. І 1 глава від Івана і УЗ 93 описують Христа як Слово і стверджують, що Іван свідчив про Спасителя (Івана 1:15 та УЗ 93:6). Але УЗ 93 цитує безпосередньо з перших рук («Я, Іван…» в УЗ 93:11-12, 15-16) і робить висновок: «ви отримаєте повноту свідчення Івана, якщо будете вірними» (УЗ 93:18). На що тут посилається «свідчення Івана»? Схоже, це посилання на письмове свідчення Івана Христителя.

В УЗ 93:15 говориться: «І я, Іван, свідчу, і знайте, небеса було відкрито, і Святий Дух зійшов на Нього у вигляді голуба і сів на Нього». Можна припустити, що цей Іван є Апостолом Господа, в честь якого названо Євангеліє від Івана. Але в Євангелії від Івана 1:32 практично тими самими словами, що і в УЗ 93:15, йдеться: «І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому». Це Іван Христитель, який христив Спасителя (порівняйте Івана 1:26). Таким чином, перша частина Євангелія від Івана (Апостола) взята з раніше написаного джерела «Свідчення Івана» (УЗ 93:18) – Христителя.

6. ПРИЙОМ, ЯКИЙ БУЛО ВИКОРИСТАНО ПРИ НАПИСАННІ ЄВАНГЕЛІЙ, ТАКОЖ БУЛО ВИКОРИСТАНО ДЛЯ СКЛАДАННЯ КНИГИ МОРМОНА.

Деякі люди припускають, що інформація в Євангеліях була просто дана Богом через одкровення кожному автору Євангелія. Це, звичайно, можливо. Але припущення, що автори Євангелій не були очевидцями всіх подій, про які вони розповідали, і що вони використовували раніше написані джерела, не повинно нікого дивувати, особливо в порівнянні з тим, що ми знаємо про збірку Книги Мормона.

Головний упорядник «наріжного каменю» наших Писань, пророк Мормон, не був свідком більшості подій, про які він розповідає. Мормон у багатьох випадках говорить, що він покладається на раніше написаний матеріал, в тому числі на Малі листи Нефія та Великі листи Нефія (див. наприклад, Слова Мормона 1:6-9). Нефій також використовував більш ранні записи – записи свого батька – коли складав початок свого власного оповідання (1 Нефій 1:17).

Використання раніше написаних джерел не виключає натхнення і одкровень. Скоріше, це покращує наше розуміння того, що Бог працює через натхненних людей, щоб вони принесли в світ Його Писання, ретельно вибираючи, який матеріал включити до їхнього складу. І Мормон, і Нефій свідчать, що вони були натхненні в процесі складання і створення цих священних записів (див. наприклад, 1 Нефій 6:3-6 і Слова Мормона 1:3-8).

Тому Книга Мормона служить для нас прикладом того, як краще зрозуміти і оцінити процес, за допомогою якого з’явилися інші Писання, в тому числі Євангелія Нового Заповіту. Як свідчить Євангеліє від Івана: «Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючи, життя мали в ім’я Його» (Івана 20:30-31).

Ця стаття була написана Frank F. Judd, Jr. та опублікована на сайті ldsliving.com під назвою «6 Things You Never Knew About the New Testament»

Українська © 2019 LDS Living, A Division of Deseret Book Company | Englsih © 2019 LDS Living, A Division of Deseret Book Company.

The post 6 РЕЧЕЙ, ЯКІ ВИ НЕ ЗНАЛИ ПРО НОВИЙ ЗАПОВІТ appeared first on MoreFaith.org.ua.

Одна з найбільш дивовижних речей, які я виніс зі свого спілкування з іншими християнами, це те, що дуже багато з них вірять у вчення, яким навчає тільки Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Часто вони вірять в те, що їхня церква навчає цим речам і теж в них вірить, але це не так. Ці вчення мають важливе значення для наших душ, і люди природним чином вірять в них, тільки якщо їх не навчають іншому. Ось три приклади вчень, в які вірять майже всі християни, хоча їм навчає тільки наша Церква.

1. МИ В БУКВАЛЬНОМУ СЕНСІ ДІТИ БОГА.

Якщо ви запитаєте будь-якого християнина: «Чи є ви в буквальному сенсі сином або дочкою Бога?» – вони практично одностайно дадуть відповідь «ТАК!» Але, якщо ви запитаєте пасторів/священиків: «Чи вчить ваша церква тому, що ви в буквальному сенсі дитя Бога?» – вони почнуть заперечувати свою віру в те, що вони діти Бога. Пояснюючи, що Він наш Батько тільки через прийняття благодаті, і що ми насправді не Його діти.

Кожне вчення в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів ґрунтується на доктринальній основі і вірі в те, що ми в буквальному сенсі духовні сини і дочки Бога. Це головне вчення, яке свідчить про План Спасіння! Ми віримо, що ми жили з Небесним Батьком на небесах до нашого народження (також унікальне вірування). І завдяки Ісусу Христу і Його спокутній милості, ми можемо повернутися додому на небеса! Все це ґрунтується на тому, що все це можливо лише тому, що ми Його діти! Варто вам подумати про яке-небудь вчення або принцип, і ви швидко зможете знайти зв’язок з цією основоположною істиною. Саме тому Сатана прагне змусити нас вважати себе ким завгодно, тільки не дітьми Бога.

«Суттєво важливо, щоб найголовнішим у нашому сприйнятті себе було те, що ми – діти Бога.»

Старійшина Дональд. Л. Холстром

2. ВІЧНІ СІМ’Ї

Якщо відштовхуватися від доктринальної основи що ми діти Бога, природною стає віра в вічні сім’ї. Я не думаю, що коли-небудь зустрічав матір, яка б не вірила, що вона буде зі своїми дітьми на небесах. Або чоловіка, який щиро любить свою дружину, який би не сподівався, не молився б і не вірив би в те, що їхня любов буде вічною. І так само як з вченням про те, що ми діти Бога, ніяка інша церква не вчить тому, що на небесах ми будемо жити з нашими сім’ями. Вони вірять, що Той, Хто засуджує розлучення в цьому житті, буде великим адвокатом з розлучень на небесах, Який буде розділяти сім’ї.

Ця думка змушує задуматися! Бог радий бути зі своєю сім’єю, так само як і ми! Так чому б люблячий Бог позбавив своїх дітей того, що Йому приносить щастя і радість? Все дуже просто, Він цього не робив. До того ж, коли Бог з’єднав Адама і Єву, ще не було смерті, це був вічний шлюб. Однак Ісус попереджав, що на небесах люди не одружуються, тому всі питання, пов’язані з браком, повинні вирішуватися на землі.

«Життя вічне. Бог небес зробив можливими вічну любов і вічні сімейний відносини.»

Гордон Б. Хінклі.

3. НАДІЯ ДЛЯ ПОМЕРЛИХ

Якщо ми відштовхуємося від доктринальної основи що ми – діти Бога, це приводить нас до питання: «Як щодо мільйонів тих, хто помер без знання про євангелію?» Чи втрачені вони? Чи відмовився Бог від цієї більшості? Оскільки тих, хто помер без знання про євангелію більше, ніж тих, хто помер з цим знанням. Невже Він не любить мільярди людей в Китаї? Хіба вони не є також Його дітьми?

Настільки ж всеосяжною, як віра в те, що ми Божі діти, є надія на те, що для померлих теж є надія, нехай навіть слабка. Але, знову ж таки, ця Церква – єдина церква, яка вірить, що Бог також любить і також милостивий по відношенню до тих, хто помер без закону. Крім усього іншого, Біблія також навчає про хрещення за померлих (1 Коринтян 15:29) і про Христа, який проводив місіонерську роботу серед душ померлих (1 Перта 3:19:20 і 4:6).

Істина проста. Бог люблячий і справедливий, милостивий і неупереджений. Він дійсно наш люблячий Небесний Батько. Він не відправив мільярди Своїх дітей на землю без надії повернутися додому. Він забезпечив засоби, за допомогою яких ті, хто не почув про євангелію в цьому житті, можуть навчатися євангелії в подальшому (до воскресіння), щоб вони могли прийняти Христа. Це воістину те, що люблячий Батько дав би Своїм дітям.

«Отож, що ми чуємо в євангелії, яку ми отримали? – Голос радості! Голос милості з небес; і голос істини від землі; радісні вісті для померлих; голос радості для тих, хто живуть і хто помер; вісті великої радості!»

Джозеф Сміт.

Ця стаття була написана англійською мовою і опублікована на сайті mylifebygogogoff. Переклад Людмили Даніель.

The post ТРИ ВЧЕННЯ, ЯКИМ НАВЧАЄ ЦЕРКВА ІСУСА ХРИСТА СВЯТИХ ОСТАННІХ ДНІВ, АЛЕ В ЯКІ ХОЧЕ ВІРИТИ КОЖЕН ХРИСТИЯНИН appeared first on MoreFaith.org.ua.