Можливо, моя улюблена кімната в храмі — це кімната для переодягання.

Я люблю заходити до храму, прямувати туди й бачити інших жінок, які саме цього дня й цієї години вирішили на якийсь час залишити світські турботи та служити в Домі Господа. Але для мене в цьому є щось більше.

Концепція «сестринського зміцнення»

Нещодавно ми з чоловіком демонтували душову кабіну, яка протікала, і виявили, що дерев’яні конструкції під нею прогнили й почали руйнуватися. Окрім жаху від думки про те, що весь цей час ховалося за нашими стінами, я ще й не могла зрозуміти, як наш майстер збирається все це виправити. Здавалося, неможливо замінити всі пошкоджені дошки, не розібравши саму стіну.

Через кілька днів я помітила, що деякі пошкоджені дошки замінили, але не всі. Я запитала майстра про це, і він пояснив мені принцип, який у будівництві англійською називають sistering: пошкоджену дошку зміцнюють, прикріплюючи до неї нову, міцну дошку.

Він показав мені, як до слабкої старої деревини прикріпили свіжі, міцні дошки. Завдяки цьому пошкоджена конструкція стає сильнішою і може витримувати більше, ніж могла б сама.

Саме так я почуваюся в храмовій кімнаті для переодягання.

Іноді я приходжу туди, відчуваючи слабкість, а іноді — силу. Кожна жінка, яку я зустрічаю, перебуває на своєму життєвому етапі, долає власні труднощі та шукає відповіді на свої запитання.

Але в храмовій кімнаті для переодягання ми немов з’єднуємося одна з одною, зміцнюючи одна одну, коли збираємо наших сестер по обидва боки завіси.

У цій кімнаті інші підтримували мене, коли я ридала через важке випробування. Незнайома жінка допомогла мені, коли раптом зламалася блискавка на моїй білій сукні. А я сама могла стати опорою для сестри, яка вперше за багато років повернулася до храму.

Що змінюється в кімнаті для переодягання

У кожної з нас бувають дні, коли здається, що наша праця не має значення, що наш внесок не потрібен або що ніхто нас не потребує.

Але в храмовій кімнаті для переодягання все це змінюється.

Ми залишаємо світські турботи поза стінами храму й разом працюємо для Бога.

«О, як же ми потребуємо одна одної»,¹ — якось сказала сестра Марджорі П. Хінклі.

Коли я заходжу до храмової кімнати для переодягання, то відчуваю себе частиною великого війська жінок.

Жодна з нас не схожа на іншу, але ми — сестри.

Жодна з нас не самотня, бо ми разом виконуємо доручення Господа.

І жодній із нас не потрібно боятися, бо серед нас є ангели.

У храмовій кімнаті для переодягання.

Джерело: ldsliving.com

1. Glimpses into the Life and Heart of Marjorie Pay Hinckley, ed. Virginia H. Pearce (Deseret Book, 1999), 254–55.